Стипендія від Президента: найуспішніші учні області

Бачити в кожному учневі олімпіадиста, спробувати подати матеріал олімпіадного рівня — і стежити, у  кого  з підопічних загоряються очі. Так запалюють майбутніх переможців вчителі. Але це лиш зерна, кажуть, адже для їх вдалого проростання недостатні лише бажання і знання, а й, безперечно, сумлінна, наполеглива праця, підтримка і віра у власні сили. 

Нашим цьогорічним учасникам олімпіад підтримка була потрібна як ніколи, адже на їх долю випали особливі випробування: готувалися вони в час ракетних обстрілів та блекаутів. Як їм вдалося подолати перешкоди і навантаження, що мотивувало і гартувало, які емоції переживали у найбільш ключові моменти — розкажуть вони самі та їх наставники. 

Прагне бути корисним Україні

Діоген Марков, учень 11-го класу Кременецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 5 (тепер — студент КНУ ім. Т. Шевченка) здобув на всеукраїнській олімпіаді з астрономії  ІІ місце.

Такі діти, як Діоген, бувають раз на 20 років, говорила директорка Кременецької гімназії, розгледівши талант п'ятикласника, якого перевели у заклад із… Воркути. 

— Про його долю можна писати книгу, — чуємо у слухавці, зателефонувавши за номером із підписом «Опікун». 

Нам відповіла рідна тітка Діогена, Лілія Стецюк. На її плечі випала доля виховувати хлопця, коли той став круглим сиротою. Стисло розповіла, що з Воркутою їх родину пов'язала історія визвольного руху України, у якій взяв участь і її дідусь, за що був засуджений на 25 років. Там була одружена її сестра, там народився Діоген. Та доля склалася так, що у два роки хлопчик осиротів наполовину, а маму втратив у 9-ть. Опікунство оформили родичі по батькові і вирішили, що влітку щороку Діоген гостюватиме у тітки, в Кременці, а навчатиметься в росії. 

Коли після канікул дитину везли (ще тоді) додому, він всіляко опирався.

— Уявляєте, я лежу в лікарні під крапельницею, мала тоді серйозні проблеми зі здоров'ям, а він просить залишитися, — пригадує тітка.

Тут же виявилося, що на тому ж наполягали і російські родичі. Тому, як каже наша співрозмовниця, сам Бог розпорядився, щоб Діоген зростав на Тернопільщині. 

Дитина тішилася цьому неймовірно і одразу почала дивувати успіхами в навчанні. «Кров — не вода», каже, згадуючи величезну бібліотеку, яка залишилася у Воркуті, тут же зауважує про непростий вибір імені — Діоген (що означає Бог і рід). 

— Він перемінив моє життя , — продовжує тітка про племінника, раз-по-раз розчулюючись до сліз, — об'єднав родину і розкрив усі найкращі якості — кожен старався підтримати, щось подарувати, компенсувати відсутність батьківської опіки.

Здібності і таланти майбутнього олімпіадиста першою побачила директорка Кременецької гімназії Ольга Січковська. Педагоги підтримали його жагу до знань і лише заохочували. 

Діоген брав участь і обов'язково займав призові місця у шести-семи олімпіадах обласного рівня щороку з різних предметів. В минулому році здобув другий  диплом одразу у двох олімпіадах: у всеукраїнській учнівській з астрономії, ставши стипендіатом президентської стипендії, а також із астрофізики Київського національного  університету імені Тараса Шевченка, де зараз успішно навчається. До речі, вибрав виш із любові до України:  хоче бути «своїм» і принести більше користі Батьківщині.  

Варто зазначити,  що готувався він самотужки. Вчитель, який вів фізику і астрономію, став на захист України в рядах ЗСУ.   

Сільська школа здавалася далекою

Карина Чумак, учениця 8 класу (тепер — 9-го) Шумбарської гімназії Шумської міської ради, здобула на Олімпіаді з історії диплом ІІ ступеня.

Дівчинка настільки любить бути зайнятою, що зараз сумує за тим часом, коли готувалася до олімпіад. Дуже цілеспрямована і зосереджена, каже про Карину мама Олена. Навіть, коли їй самій потрібно було пройти обстеження в лікарні, то записувалися два тижні, поки у Карини з’явиться час.

Спрага до знань була помітна ще у початкових класах, розповіла мама. Тоді з дитиною переважно займався тато. Особливе захоплення викликав глобус. За вечір вона запамятовувала по кілька десятків столиць країн.   

У школі — відмінниця, як і її старша сестричка. Саме вона є головним мотиватором для Карини. До всеукраїнської олімпіади з історії також була призеркою багатьох конкурсів обласного рівня

Цього разу хвилювалася найбільше: чи не вимкнуть світло під час проходження завдань, чи зарахують результати, якщо все ж таке станеться? Та й готуватися було нелегко: зі свічками і ліхтариками або у підвалах під час тривог. 

Учитель Карини з історії — Роман Устимович Кондратюк — був класним керівником ще її мами. Про нього і Карина, і мама говорять з особливим теплом і щемом: школі він присвятив 40 років і всі ці роки залишається улюбленим для кожного учня. 

— Найстрашніше було тоді, коли зачитували учасників олімпіад і школи, які вони представляють — спеціалізовані класи, ліцеї, — пригадує Роман Кондратюк, — наша сільська школа мені здавалася маленькою і далекою, а Карина довела, що в селах є теж є талановиті і розумні діти. 

Саме у цій дитині, на думку досвідченого вчителя, дивовижно сплелися бажання вчитися і великий Божий дар.  

Онлайн — до опівночі

Дарина Рибчинська, учениця 9-го класу (тепер — 10-го) Тернопільської класичної гімназії посіла на всеукраїнській олімпіаді з географії І місце. 

«Якщо у тебе є ціль, то заради неї щодня потрібно щось робити і обов'язково пробувати досягати. Якщо ти не спробуєш, — не зможеш належно оцінити своїх сил», — так вважала Дарина Рибчинська і, наважившись взяти участь в олімпіаді з географії, здобула диплом.

Дарина, тендітна і вразлива на перший погляд дівчинка, проявила неабияку волю і наполегливість. Зі своєю вчителькою попри постійні відключення електроенергії працювали і офлайн, і онлайн. Їх дистанційний зв'язок іноді затягувався і до опівночі — вчилися тоді, коли була можливість. Припускають, що такі обставини додавали жаги і стимулювали опрацьовувати все більше матеріалу і, як не дивно, це давало змогу підготуватися краще.  

— Максимум часу приділили темі оцінки розвитку економіки — за сотнями показників розглядали найкращу для проживання країну, — пригадує вчитель-предметник Ольга Романишин. — Творчі питання завжди стимулюють учнів, це викликає зацікавлення, формує особисту думку. 

Про свою ученицю Ольга Миколаївна відгукується із захопленням. Каже. що Дарина — дуже цікава особистість. Паралельно навчалася і в художній школі, а там одночасно з підготовкою до олімпіади працювала над дипломною роботою. 

Відчутною була і татова підтримка. Тато Дарини — географ-історик. А програму з географії за 8-й клас неможливо осягнути без достеменних знань з історії. 

Після олімпіади Дарина захворіла. Пригадує, як лежить в ліжку, лікується, а тут телефонують із Києва і кажуть: «ти виграла!». Емоції переповнювали і переконували, що завжди треба вірити в себе. 

А для того, щоб діти намагалися досягати більших результатів  Ольга Миколаївна із власного досвіду відзначила дуже важливу деталь — вчитель  має створити ситуацію успіху — завжди знайти за що похвалити дитину, навіть, якщо вона слабша — оцінити її працю. Такі тонкощі педмайстерності стимулюватимуть, даватимуть поштовх для подальшого розвитку і обов'язково дадуть результат. 

Виріс в хімічній лабораторії

Богдан Барановський, учень 10 класу Тернопільської Української гімназії ім. І. Франка  (тепер — 11-го класу Тернопільського академічного ліцею «Українська гімназія» імені Івана Франка) здобув на Олімпіаді з хімії ІІ місце.  

— Працьовитий, толерантний, безвідмовний, виділяється допитливістю і наполегливістю. Так з перших слів характеризує Богдана його вчителька з інформатики та класний керівник Альона Іващук. 

Богдан, за її словами  успішний у багатьох предметах. Йому подобається також і фізика, і інформатика, однак хімія — найбільше. Батьки  Богдана — випускники хіміко-біологічного факультету, батько зараз очолює кафедру хімії в Тернопільському державному педагогічному університеті ім. В. Гнатюка.Тому хлопець буквально виріс в хімічній лабораторії. 

Цікавість проявляв з раннього дитинства: досліди, наукові пікніки,  участь у різноманітних конкурсах. Перемагав починаючи з 8-го класу: міські, обласні олімпіади, конкурси наукових робіт. 

Батько, який також неодноразово і сам був призером всеукраїнських олімпіад, вважає досягнення сина комплексною роботою. Готувався наполегливо як самостійно, так і з вчителькою Галиною Володимирівною Мартиняк. Вони багато часу проводили у її лабораторії. 

— На другий диплом ми навіть не сподівалися,  — каже Віталій Барановський.—  На жаль, у нашій області немає класичних університетів з «чистою» спеціальністю 102 («Хімія»), тому важко поглибити та вдосконалити свої знання за освітньо науковою програмою. 

Та це не завадило Богданові отримати знання відповідного рівня. 

Чи планує юний хімік продовжувати в цьому ж напрямку? Відповідь здивувала: ні. Вважає, що більше перспектив дає програмування.  

Працездатність зашкалює

Яна Заяць, учениця 8-го класу Тернопільської Української гімназії ім. І. Франка  (тепер — 9-го класу Тернопільського академічного ліцею «Українська гімназія» імені Івана Франка) здобула на олімпіаді з географії ІІ місце.

Своє майбутнє з інформатикою бачить і Яна Заяць, хоч для олімпіади обрала географію.  Каже саме ця наука завжди її цікавила. І не дарма — здобула І диплом в олімпіаді з географії. Навчається дівчина у тій же гімназії, що і Богдан, спільна у них і вчителька з інформатики. Саме від Альони Іващук ми дізналися найпершу інформацію про Яну: працездатність зашкалює, за мінімум часу встигає все. У фазі активної підготовки до олімпіади ретельно виконувала усі завдання — навіть необов'язкові. 

За словами мами Людмили, Яні все дається легко і з насолодою. Любить вчитися, під кінець канікул завжди хоче до школи. Мама каже, що любов до географії привили в гімназії, на уроках, натомість вчитель-предметник вважає, що в Яни особливе інтуїтивне відчуття географії, а ще, мабуть, і генетика. Брат Яниної прабабусі, на жаль, уже покійний, — Олег Шаблій, український географ, Заслужений професор Львівського університету, академік, Почесний член Українського Географічного Товариства, автор більш як півтисячі наукових, науково-методичних і науково-публіцистичних праць.

Звісно, частину книг родича-географа зберігає у своїй бібліотеці і Яна, доповнюючи книгозбірню сучасними атласами та іншою корисною літературою за галуззю опису Землі. 

Читання додаткової літератури, на думку вчительки, задало відповідного рівня Яні, а ще її наполегливість і відповідальність — поєднавши усе, це виплекала в собі переможця. 

Сама ж переможниця зізнається:  

— У перші хвилини олімпіади дуже хвилювалася, але зуміла зібратися духом і з кожним наступним запитанням відчувала, що підготувалася добре. 

«В рамочку — для прикладу» 

Ванеса Пархоменко учениця 9-го класу Тернопільської Української гімназії ім. І. Франка  (тепер — 10-го класу Тернопільського академічного ліцею «Українська гімназія» імені Івана Франка) здобула на олімпіаді з історії ІІ місце.

— Її письмову роботу не раз хотілося взяти в рамочку і повісити для прикладу, — так характеризує Ванесу її вчителька з історії і класний керівник Лариса Томашевська. 

Ванесса росла на її очах — від 1-го по 5-й гімназійний клас (5-9-й — для звичайної школи, прим.ред.), завдяки своїй наполегливості у 4-му стала відмінницею, а до 5-го відзначилася найвищою успішністю. Найкраще розкривається саме у письмових роботах — вони стають зразками її вдумливих міркувань.

Історію мають знати сьогодні всі, вважає наставниця, тому старається зацікавити кожного учня. За її словами, діти талановиті по-різному. Відповідно дає їм різні типи завдань: на логіку, есе, практичні завдання…   

— Ванеса все бере працею, — продовжує Лариса Томашевська. —  Наполеглива, талановита і дууже працьовита. Перечитує додаткову літературу, переглядає відео, підходить після уроків. цікавиться.

До речі, це — далеко не перша участь Ванеси в олімпіадах. До цього часу вона не раз перемагала у Тернополі у різних дисциплінах. 

— Це дитина-білінгв, — каже нам мама Ірина. — Народилася в Іспанії, здобула там дошкільну освіту і навчалася у першому класі, тому їй також легко дається вивчення іноземних мов.  

Допомагає Ванеса в навчанні своєму молодшому братові — взяла на себе роль репетитора з усіх предметів. 

Окрім цього дівчина ще з трирічного віку займається плаванням скалолазінням, малює і танцює, Також захоплюється боксом і футболом — завжди в курсі усіх новин спорту. А ще знаходить час поміркувати над Біблією. Життєве кредо — «Усі дії мають спонукатися метою».