Страх і байдужість. З якими труднощами довелось зіткнутися батькам особливих діток під час війни?

• У Тернополі батьки дітей особливими потребами під час війни відчули неабиякі складнощі.  Емоційний стан у дітей є нестабільний з кожною повітряною тривогою. 
• Журналістка «20 хвилин» звернулась до тернополян, які виховують діток з особистими потребами. Вони розказали, як ті відреагували на те, що розпочалась війна та про проблеми, які виникають у зв’язку з ситуацією в країні. 

Олена Коваль виховує семирічного Володю та шестилітню Аню. Вона – голова ГО  «РУХ - ЖИТТЯ БЕЗ МЕЖ». 

Війну, як і всі українці, зустріли з острахом. Під час тривог у підвал не ходять, бо це фізично складно. Тому дотримуються правила  «двох стін». 

Діти погано реагують на тривоги

– Молодша донечка Аня на початку була досить сильно налякана, але зараз це сприймає трішки по-іншому та завжди дотримується правил безпеки, тримається подалі від вікон. Син Володя погано реагує на тривоги, вночі може лякатися. Єдиний фактор, який може його відволікти, – мультфільми, – розповідає жінка.

Сестричка багато часу приділяє братику, обнімає часто, говорить, грається з ним - між ними є емоційний контакт. І це допомагає. У Володі слабкий імунітет, часто хворіє взимку, тому всю реабілітацію проходить вдома, каже мама. Улітку батьки намагаються возити сина в Тернопільський обласний  центр реабілітації на сеанси до лікаря два рази на тиждень. 

Навіть без війни родині, яка виховує дитину з особливими потребами, живеться нелегко. Адже місто не має необхідної інфраструктури.

Немає доступного сполучення

Сім’я проживає на масиві «Східний». Звідси на Сахарова, де розташовані два реабілітаційні центри, спеціалізована школа та обласна дитяча лікарня, не їздить громадський транспорт з низькою посадкою. А Володя відвідує Тернопільський обласний центр комплексної реабілітації, окрім того «Актив Лайф». Для батьків дітей з особливими потребами добратись до місця призначення з дому є цілий квест. 

– Одного разу ми добирались маршуткою №12, це був повний жах, ми ледве вмістились із візком у двірний отвір. Також мала відстань між кріслами. Нам на цей момент пощастило, що практично не було людей, – каже жінка.

Щоб розважити малечу під час війни, додати настрою та покращити психоемоційний стан, громадська організація  «РУХ - ЖИТТЯ БЕЗ МЕЖ» на День захисту дітей зробила захід для декількох дітей з особистими потребами.

– Реабілітації, звісно, допомагають, але соціальний аспект відіграє дуже важливу роль. Такі діти потребують більшої змоги між собою комунікувати, оскільки більшість часу проводять вдома, – продовжує пані Олена.

Зневіра та страх за доньку

Це довелось відчути і мамі п'ятирічної Міленки. 

У дівчинки родова травма, ДЦП, інвалідність 1-ої групи, підгрупи А. 

– Донька з початком війни при звуці повітряної тривоги стала дуже неспокійна. Тому батьки за порадою лікарів були вимушені перейти на медикаментозне лікування, – каже вона. 

Також родина втратила можливість проходити реабілітацію в Китаї, де були дуже хороші результати Мілени. Зараз вдома з дівчинкою займається тернопільський спеціаліст. 

У підвал сім’я Мілени також не спускається,  натомість дотримується правила «двох стін». В укриттях же, наголошує мама, немає умов для дітей з особистими потребами.

А ще, додає жінка, вона під час війни зіштовхнулась з байдужістю суспільства. 

 – Наші діти важко хворі, вони залежать від батьків. За період війни ніхто з соціальних служб чи місцевої влади не запитав, як дитина себе почуває та який у неї стан. Ми залишились один на один зі своєю проблемою та нагальними потребами, – розповідає мама Мілени. – Життя наших дітей побудоване суцільною війною, вони борються зі своїм діагнозом щоденно. Для них увага та підтримка необхідні, перш за все. 

Маленькі тернополяни із задоволенням ходили б у садочок чи на гурток. Так, Міленка тягнеться за соціумом, їй подобається комунікувати та перебувати в оточенні з однолітками. Її емоційний стан стає після будь-яких заходів в соціумі - кращий. Виїхати за кордон батьки самі не наважуються, бояться, що дитина може не перенести цю важку дорогу. Тому просто розраховують на те, що місто забезпечить нормальні умови, аби малеча мала змогу зустрічатися, спілкуватися та розвиватися. 

Автор Аліна Томашевська

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.