«Сушив феном заліковку, вилазив через вікно по простирадлах»: тернополяни пригадали студентські роки

• 25 січня відзначають День студентів (Тетянин день)
• Ми запитали у відомих тернополян, чи сумують вони за студентськими часами та попросили пригадати кумедну історію з тих часів. 

Андрій Шкула, депутат районної ради

— У роки навчання пощасливилось жити в студентському гуртожитку. Саме пощастило, бо мав змогу відчути повноцінне студентство з його позитивами та складностями. А щодо кумедних історій, пов‘язаних з навчанням, то згадалось як я вперше зайшов в аудиторію своєї групи. Я тоді прийшов на другий курс, маючи за плечима коледж. Так от зайшов в аудиторію, нікого не знаю, став скраєчку обираючи де сісти. Підійшов майбутній одногрупник і так ввічливо запитав: «Можна вийти?». Я не одразу зрозумів, що це за питання до мене таке дивне і перепитав його: «Куди?». Відповідь посміхнула: «В туалет хочу», — пояснив. Виявилось подумав, що я викладач. Так, тоді я вже був бородатим.

Богдан Боденчук, журналіст

— Студентське життя-це відчуття свободи, порвані джинси і кеди. Я навчався на двох факультетах, філологічному і географічному. Знаючи, що в мене екзамен на географічному я наважився піти святкувати день народження друга. Випадково на мій рюкзак розлили воду де була залікова. Що я з нею не робив і сушив феном, прасував. Та не допомагало. На другий день екзамен здав легко, але коли викладач запитав, а що з заліковою, мені довго прийшлось пояснювати, що в Тернополі була сильна злива, але тільки в мікрорайоні Дружба. Взагалі за час навчання згадується тільки приємне. То ж поки ти студент— колекціонуй історії.

Олеся Чванкіна, депутатка міської ради

— У нас була експериментальна група — поступали на «міжнародну економіку» Інституту міжнародного бізнесу та менеджменту ТАНГу, а опинилися у групі «маркетинг», яку лише створили і ніхто не хотів бути першопрохідцем. Маркетинг тоді був чимось невідомим, але групу зробили маленькою — лише 12 чоловік, і ми одразу якось поріднилися. У нас був фантастичний потік, дружимо до цих пір, тісно спілкуємось. Перші одруження, перші дітки, хресна мама мого сина-моя одногрупниця. Тепер вдячна, що волею долі потрапила саме на цю спеціальність.

Юрій Кульпа,  прес-офіцер

— 1993 рік, Теребовля. Був час, коли не впускали студентів, котрі жили на квартирах у гуртожиток. Але чого тільки не зробиш, щоб зустрітися з дівчиною. Щоб обійти непідкупну комендантшу, хлопці зв'язували між собою простирадла та вилазили на другий поверх у вікно, а вже потім розбігались хто куди. Зараз важко це проаналізувати, то була майже висадка вечірнього «десанту» із числа студентів, але це був молодіжний драйв. Навіть гітари тягали з собою, щоб підняти на мотузці, грали лірику, коли смажилась картопля на студентській кухні. То були часи... Але найкраща історія сталась, коли я освідчився дружині в День студента. Відтоді цей день — початок великого і бурхливого кохання. Тепер у мене є єдина кохана і неповторна дружина.З якою  уже 17 років згадуємо день знайомства у День студента.

Ростислав Яцків,  заступник начальника управління туризму ОДА

— Життя було дуже насиченим: навчання, тренування, поїздки. Я б залюбки прожив його ще раз. Згадую період 1993-го року Написання курсової, на це виділялося доволі багато часу (орієнтовно 3 місяці), проте під час написання (в перших 1,5-2 місяці) керівник час від часу давав мені можливість виступити по темі на тих чи інших семінарах, круглих столах перед студентами а потім я ще й мав публікацію в інститутській газеті. І ось настає день захисту, я приходу на кафедру і мені кажуть, що в мене вже є оцінка. Виявляється усі виступи у ті 2 місяці + публікація були достатніми умовами для дострокового захисту а цей 1 (останній) місяць я працював над самоосвітою

А ви сумуєте за студентськими роками? Які кумедні історії пригадаєте ви? Відповідь залишайте в коментарях.

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google