Христина Боднарук - тернополянка, зараз дівчина навчається у Львівській академії мистецтв. 

Дівчина закінчила Педагогічний університет, після завершення навчання мала бути вчителем малювання. Але пропрацювавши рік, викладаючи маленьким дітям малювання, Христина зрозуміла, що це не її. 

- Викладаючи дітям, я зрозуміла, що знижую свій рівень, - каже пані Боднарук. - Я б з радістю викладала студентам, наприклад, але для цього потрібно мати багато досвіду. 

Христина розповідає, почала займатися малюванням у 14 років. З тих пір більшу частину вільного часу проводить з фарбами за мольбертом. І за цих десять років вона зібрала чималу колекцію картин. 

- Я припинила грати на скрипці і у 14-ть років я шукала собі якесь нове захоплення, - розповідає співрозмовниця. - І у цих пошуках, найбільше до душі мені припало малювання. А за рік до того я купила собі книгу із дизайном і почала перемальовувати дизайн костюмів, тоді мене це так захопило, що думаю саме із цієї книги все і почалось. 

Христина Боднарук розповідає, що рідні завжди її підтримували у тому. що вона обрала собі такий творчий шлях. До речі, як зазначає Христина, її дідусь був художником. 

Хоче, щоб її картини несли ідею

Велику кількість картин Христини складають - портрети її знайомих, які до найтонших деталей відтворюють основні риси моделей.

- Я, як художник, намагаюсь вхопити щось більше, ніж просто зображення. І передати щось набагато глибше. Я хочу змушувати глядачів поринути у якусь емоцію, - розповідає художниця. - Стараюсь за допомогою реалізму підібратись до людської свідомості і захопити його своїми роботами. 

Христина додає, що їй подобається стиль модерн, але на жаль, в Україні його ще поки не сприймають. 

- Я своїми роботами хочу розвивати ідейну сторону живопису, а не лише декоративну, - каже дівчина. - У нас, як більшість звикла, що картина для того аби її на стіну повісити, сприймають мистецтво як частину інтер’єру. А я хочу достукатись до глядачів. 

Дуже часто свої роботи Христина продає, каже, що вже сприймає малювання не як хобі, а як роботу.