Михайло Крупа зник на другий день війни і лише зараз на щиті повертається додому

• «Герої не вмирають. Вони стають Ангелами, які поруч з нами, — написала сестра загиблого Михайла. — Тебе шукало так багато людей… Кожну область ми «переривали», лікарні, морги, полон, шантаж моск…в, що ти живий...»
• Михайла шукали і вірили, що він живий понад рік і 9 місяців. Вдома на нього чекали дружина Марія, 12-річна Настуня та 7-річний Петрик. Не дочекалась сина із війни мама, для якої він був єдиним сином.
• Панахида за Героєм відбудеться 30 листопада у с. Кам’янка Микулинецької громади, звідки родом Герой. Похорон 1 грудня о 12.00 у Теребовлі.  

«Ти прийняв бій одним із перших… Зустріньте достойно мого брата, — написала на власній сторінці у Фейсбук відома волонтерка Вікторія Лень, — сестра загиблого бійця однієї з тернопільських бригад Михайла Крупи. — Дякую усім хто молився і допомагав, підтримував та обнадіював. Він їде додому, до сім’ї та мами, яка мала його одного. Єдиний син, який віддав своє життя за нас…»

20 місяців невідомості і надії

Рік і 9 місяців родина не втрачала надії, що Михайло живий і обов’язково дасть про себе знати. Ще у навесні 2022 року до редакції «20 хвилин» за допомогою у пошуку чоловіка зверталась дружина Михайла Марія Крупа. Тоді ми не змогли із питань безпеки опублікувати вже написаний матеріал. Адже була інформація, що Михайло може перебувати у полоні і зайва увага може йому нашкодити або й коштувати життя.

Вдома на Михайла чекали дружина Марія та двоє діток – зараз доньці Настуні 12 років, сину Петрику 7.

Михайло Андрійович Крупа народився 16 листопада 1990 року.

— Чоловік поїхав 24 лютого 2022 року, година 5 чи 6 вони виїхали, а ввечері, близько 23.30 я з ним розмовляла, він розповів, що під Житомиром, точного місця не називав, — розповідала тоді дружина Марія Крупа. — Після того він пропав. Більше на зв’язок не виходив. Нам надійшла інформація, що він разом з побратимами пропали безвісти у с. Іванков Житомирської області.

Чоловік пропав не один, з кількома побратимами. Пані Марія тоді зв’язалась із батьками та рідними двох побратимів чоловіка, ті теж запевнили, їхні рідні на зв’язок не виходять понад два тижні.

— Він навіть не подзвонив чи не прислав повідомлення 7 березня, коли у мене був День народження, — поділилась Марія Крупа. — Такого не було жодного разу за 11 років, відколи ми разом. Ми ще через знайомих довідались, що нібито наші рідні в полоні.

Стривожена жінка поїхала до Тернополя. Каже, зустрілась із офіцером, який має стосунок до частини (у редакції є вся інформація, але ми досі не можемо її назвати через питання безпеки – прим. авт.). Той також запевнив, що хлопці живі, проте зникли безвісти. Мовляв, не хвилюйтесь.

— Це була чудова людина. Хоробрий відважний, а чоловік і батько – найкращий у світі, — пані Марія зупинила розмову, жінка гірко плаче і ніяк не може стримати потік сліз…

Серденько розривається від болю та жалю...

Тіло передали Україні 6 серпня 2023 року, рідні не знають деталей, але нібито він перебував у полоні. Тоді дружина із малим сином поїхали до столиці здавати тест ДНК. Петрик, кажуть рідні, попри свій юний вік здогадався, у чому річ. Але всі чекали і вірили в диво, що трапилась помилка… Тепер, після понад 20 місяців пошуків та очікування, надійшли результати ДНК експертизи: 99,9%.

Тоді, навесні 2022-го, брата розшукувала і Вікторія Лень та інші родичі.

— Я тебе знайду, Брате… знайду. Ти мусиш бути живий! — Вікторія Лень звернулась до редакції, а також публікувала дописи у соцмережах в надії, що хтось побачить брата чи володіє будь-якою інформацією і повідомить рідним. — Допоможіть мені!

Світлана Гавриленко, тітка Михайла, теж намагалась за допомогою соцмереж знайти племінника.

«Він був на передовій. Не виходить на зв'язок більше двох тижнів», — тоді написала пані Світлана, залишивши свої контакти.   

— Серденько розривається від болю та жалю. Ти залишишся в мої памʼяті на все життя, — каже Вікторія Лень. — Рік і девʼять місяців ми мали надію, що знайдемо… Знайшли … Ти повертаєшся додому «на щиті». Герої не вмирають. Герої стають Ангелами, які поруч з нами, але їхній дім — небеса. Тебе шукало так багато людей. Кожну область ми «переривали», — лікарні, морги, полон, шантаж моск…в, що ти живий. Ти прийняв бій одним із перших...»

Родина просить гідно зустріти Михайла Крупу та провести в останню путь. Панахида відбудеться 30 листопада о 18.00 у с. Кам’янка Микулинецької громади, звідки родом Герой. Похорон 1 грудня о 12.00 у Теребовлі.  

Редакція висловлює щирі співчуття мамі, дружині, дітям, рідним, друзям, землякам, побратимам та всім, хто втратив дорогу людину. Вічная пам’ять, шана і слава тобі, Герою…

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.