Це фантастична людина. Не встиг. Пішов…Тернопіль прощається з депутатом Іваном Муриним

• Не можу й не хочу вірите в те, що тебе, Друже, більше немає…
• Важко усвідомити безжальну правду, неможливо повірити, не хочеться визнавати…
• Нещодавно ти повернувся зі самого пекла передової. Їздив з волонтеркою. Планував їхати знову, бо ще так багато там потребують хлопці. Особливо – авт, до ремонту яких саме ти мав великий талант.

— Іване, дякую! За кожну хвилину твого часу. За терплячість. За відповідальність. За гумор. За щирість. За людяність, — слова Наталки Турецької боляче ранять. Жінка весь час плаче, коли говорить про товариша й колегу Івана Мурина. — Вів мав їхати на схід, машину гнати. Всі авта, які передавали хлопцям на передову, пройшли через Іванові руки. Це фантастична людина. Не була важлива пора року чи дня – він зривався і їхав, якщо комусь потрібна була допомога. Болить….

Якщо існують надійні люди, то в жахливій ДТП напередодні Бог забрав собі саме таку. Він був найлюдянішим. І все це помножене на абсолютну відповідальність. Таких, як Іван – більше немає, каже Наталка Турецька.

27 серпня у ДТП загинув  депутат Тернопільської обласної ради, багаторічний член ВО «Свобода», заступник директора Тернопільського обласного комунального підприємства «Фірма «Тернопільавіаавтотранс», майданівець, волонтер, доброволець Добровільного формування територіальної оборони «ТОР», щирий патріот Іван Мурин.

У День Тернополя, 28 серпня, Файне місто прощається з Іваном, життя якого напередодні обірвалось у ДТП.  А 29 серпня місто проведе його в останню путь.

Як прилетіло за 200 м, Бог зберіг. А зараз…

Тернополянин Володимир Кулак, який був співробітником і товаришем Івана Мурина, разом із ним пив каву в аеропорту того трагічного ранку. Друзі поспілкувались і роз’їхались. Володя поїхав попереду на власному авто, Іван виїхав на кілька хвилин пізніше.    

— Чую — удар, звук такий, ніби щось вибухнуло чи то колесо в когось вистрелило, — Володимиру Кулаку дуже важко говорити. Він щораз зупиняє розмову. Видно, що чоловік ледь стримується. — Дивлюсь в дзеркало – там аварія. Вернувся, думаю, може комусь допомога потрібна. Під’їжджаю, бачу, Іванів мотоцикл лежить.

Травмованого чоловіка госпіталізували до Обласної лікарні та одразу взяли на операційний стіл. На жаль, травми виявились несумісними із життям.  

— Ми з Іваном не так давно їздили на схід, на Харківщину, під Ізюм. Волонтерили… Він був механіком від Бога. Дуже хороша людина. Він такий, яких дуже мало, — каже Володимир Кулак. — Порядний, добрий завжди готовий прийти на допомогу. Болить. Дуже шкода. Весною, як Іван був у Барвінковому, від нього за 200 метрів прилетіло. Саме там, де вони вивантажували авто. Тоді Бог зберіг. А зараз…

Івана не потрібно було просити про підтримку. Він сам це робив. Володя згадує усі тяжкі роки судів щодо смерті сина Ромчика. Хто-хто, а Іван завжди був поруч. Відкладав свої справи і приїжджав на суди, які проходили на Львівщині. І це надійне плече друга примушувало тримати і пройти весь шлях до кінця.

Всі машини на фронт проходили через його руки

— Іван був такою людиною, яка ніколи в житті нікому не відмовила, чи то 6 ранку, чи 3 ночі. Половина машин в Тернополі відремонтовані чи ним, чи за його допомогою — каже побратим Олексій Воронцов. — Всі машини, які відправляли на фронт, проходили через його руки. Займався фарбуванням, ремонтом — і ні копійки за це не брав. Людина широкої душі. Йому мало треба було для щастя, він жив цією допомогою. Теплий, максимально позитивний, я ніколи не чув, щоб він на когось підвищив голос. Жив машинами та мотоциклом — і це стало для нього фатальним.

Це була дуже весела і щира людина. У чоловіків велика різниця у віці, але водночас вони були дуже близькими друзями.

— Ще напередодні ми сиділи з ним разом, спілкувались, в нас був символічний поминальний обід за Володимиром Стаюрою, — поділився Олексій Воронцов. — І хто б знав, що він в один день різниці піде за Володею. Ще зранку з ним здзвонились, мали зустрітись, бо було багато планів — і все обірвалось в один момент.

Світла людина. Дуже світла...

Коли Олексій приїхав на місце ДТП і побачив Івана, розумів, що шансів його врятувати фактично немає. Проте надія, що він сильний і викарабкається, теплилась.

— Молодий, повний сил, здоров’я, — але зверху було інший шлях йому обрано, — поділився Олексій Воронцов. — Світла людина. Дуже світла. Навіть не знаю, чи колись за своє життя комусь заподіяв прикрість. Чи умисне чи ні. Не так давно до Бога пішов його батько – тепер вони разом…

Побратими обіцяють підтримати Іванову родину, наскільки це можливо. Та висловлюють щирі співчуття мамі, сестрі, дружині Оксані і донечкам – Марті і Лізі.

— Страшна звістка прийшла нині. Трагічний випадок обірвав життя мого доброго друга, надійного побратима, правдивого патріота, свободівця й волонтера, депутата Тернопільської обласної ради Івана Мурина. Не можу й не хочу вірите в те, що Тебе, Друже, більше немає, — поділився Олег Сиротюк. — Здається, ось зараз задзвонить мобільний і почую твій голос… Мовчить телефон. Як же ж це могло трапитися, Іване? Чому з тобою? Чому зараз?

Нещодавно Іван повернувся зі самого пекла передової. Їздив з волонтеркою, розповів Олег Сиротюк. Планував їхати знову, бо ще так багато там потребують хлопці. Особливо – авт, до ремонту яких саме Іван мав великий талант. Не встиг. Пішов. А ще стільки всього не зроблено, не втілено, не здійснено…

— Твоєї мудрості, енергії, рішучості, принциповості, сили духу, готовності підставити плече й щирої дружби дуже не вистачатиме мені, нашій команді, нашій Україні, — каже Олег Сиротюк. — Знаю, ти станеш гідним Воїном Небесного Легіону Свободи! Спи спокійно, дорогий побратиме. Нехай Господь дарує Царство Небесне та вічний спокій твоїй душі. Щирі співчуття рідним і близьким, усім, хто мав честь знати Івана Мурина, жити і працювати поруч з ним.

Він не думав про себе. А жив допомогою іншим

Якщо Іван і мав в серце якісь біль чи тривогу, ніхто про це не знав, бо він все тримав в собі, каже друг і побратим Роман Торожнюк.

— Це така була світла людина… Я в такому шоці, що… — Роман Торожнюк ледь стримується. — У нас були такі спільні історії, скільки ми пережили разом, і завжди Іванове плече було поруч. То такий чоловік був, що останнє з дому винесе, але допоможе. Спокійний, надійний і розсудливий. Яка біда б не сталась, він переконував, що все буде добре. Але тепер вже ніколи не буде добре без нього.

Друзі і рідні не надто поділяли Іванове захоплення мотоциклами, каже Роман. І не раз просили, аби продав двоколісний. Той обіцяв подумати, а далі знову сідав за кермо двоколісного. Як і того трагічного дня: до аеропорту Іван приїхав на авто. А потім залишив його на території та пересів на мотоцикл.

— Щоб ви зрозуміли, мама, яка живе у Городку на Львівщині, дзвонить, що треба труби поміняти — Іван сідає, їде, міняє, повертається додому і сідає за кермо та везе авто на схід, — поділився Роман Торожнюк. — Він не думав про себе. Він жив допомогою іншим. Дуже болить…

Головне — це віра у власні сили та працелюбність

Тернопільська обласна рада висловлює співчуття з приводу трагічної загибелі депутата Івана Мурина.

— Це важка втрата для Тернопільщини та всієї України, адже Іван Михайлович був людиною, яка самовіддано працювала на благо рідної держави, — йдеться у повідомленні. —  Своєрідним гаслом його життя можна вважати слова, сказані ним в одному з інтерв’ю: «Головне — це віра у власні сили та працелюбність».

Іван Мурин багато років трудився над розвитком аеропорту в Тернополі, вкладаючи душу в улюблену справу. Він був переконаний, що модернізувавши та розвинувши повітряні ворота нашого краю, можна отримати нові робочі місця та поштовх до економічного зростання Тернопільщини.

— На жаль, життя Івана Мурина обірвалося так раптово, не залишивши жодних шансів. Прикро, боляче, адже попереду мало бути ще так багато добрих справ, зроблених для розвитку та процвітання України, — йдеться у повідомленні. — Від імені всього депутатського корпусу та виконавчого апарату Тернопільської обласної ради висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким Івана Мурина. Вічна йому пам'ять...

Прощання і панахида за Іваном Муриним відбудеться 28 серпня о 19.15 у Домі печалі, що на вул. Микулинецькій. Похорон – у понеділок, 29 серпня. Час повідомимо додатково.

Редакція "20 хвилин" щиро співчуває матері, сестрі, дружині, маленьким донечкам, рідним, побратимам та всім, хто втратив дорогу людину. Царство небесне і світлая пам'ять... 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.