“У мене дев’ять дітей, і я кожного обіймаю»: Наталя Задойона про щастя та проблеми багатодітних сімей

“У мене дев’ять дітей, і я кожного обіймаю»: Наталя Задойона про щастя та проблеми багатодітних сімей

Тернополянка Наталя Задойона разом із чоловіком Андрієм виховують семеро синів та дві донечки. Напередодні Дня матері жінка розповіла журналістці “RIA плюс”, у чому секрет її щасливої родини

Наталя Задойона переконує, що бути мамою - це прекрасно. Зараз їй 42 роки, і, окрім догляду за сім’єю, жінка очолює громадську організацію багатодітних родин “Велика родина” в Тернополі, яка об’єднала 44 сім’ї. Окрім низки власних проблем, вона допомагає вирішувати і питання інших великих родин.

Пані Наталя каже, що двері її дому відкриті для гостей, і вони до них заходять часто. Вона запевняє, що покладе всі сили, аби зруйнувати міфи про те, що багатодітні сім’ї – завжди неблагополучні, бо про те, як насправді їм живеться,

говорять дуже рідко. У розмові жінка дуже активна, багато посміхається, на інтерв’ю прийшла із сином Сергієм, якому 14 років. Хлопець не дуже відкритий до незнайомців, але про своїх братів і сестричок розказує з великою любов’ю. Наталя Задойона каже, що для них з чоловіком найважливіше - це поставити дітей на ноги, а ще навчити їх жити чесно та правильно.

- Розкажіть не лише про сім’ю, а й про себе. Чи вистачає часу побути наодинці?

- Час для себе залишаю увечері. Після 22.00 відправляю дітей спати. А сама вже відпочиваю, можу зайти в соцмережі, подивитися фільм, почитати якісь новини, але інколи буває, що немає сил навіть на це, то лягаю одразу спати. На вихідні можу собі дозволити відпочити, прокидаємося всі пізніше. Старші вдома, вони знають, що треба помогти і прибирати, і приготувати щось. Тоді руки вже більше розв’язані, бо вони в мене досить самостійні.  Вдень дуже багато часу потрібно з дітьми проводити – і уроки допомогти робити, і послухати кожного, і поговорити. Я встигаю, усе виходить. У мене дев’ять дітей, і за день встигаю кожного пообіймати, приділити час.

"Десять літрів борщу на обід для сім'ї"

- Коли були маленькою, могли уявити, що у Вас буде така велика сім’я?

- Ні, ніколи не думала. Коли одружувались з чоловіком, то він казав, що у нас має бути “три синочки і лапочка-дочка”, а вийшло так, що аж сім синочків і дві донечки. Вдвічі більше щастя.

- Чи усі діти з вами живуть?

- Ми живемо на "Дружбі" у двокімнатній квартирі. Минулого року міська рада подарувала нам сертифікат на нове житло. Це – двокімнатна квартира в новобудові, яка має бути здана в експлуатацію в 2020 році. Сподіваємось, що все так і буде, що нічого не зміниться. Зараз усі діти зі мною живуть. Найстаршому хлопчику - 21 рік. Він у нас інвалід з дитинства, у нього затримка розвитку. Двоє старших навчаються. Найменша – Софійка  ходить у садочок, решта - у школі.

- З чого починається Ваш день? Чи важко готувати для такої великої родини?

- Ранок у нас починається зі сніданку, збираємо дітей до школи. Коли вдома чоловік, то я можу дозволити собі поспати на годинку довше, а так прокидаюсь о 06.00. Після того, як відправляю дітей до школи, треба прибирати, і так час плавно переходить в обід. Зараз, коли діти вже підросли, легше, бо вони вже допомагають зі сніданком, а інколи і взагалі самі готують. У нас кожен день насичений. Їжі готуємо багато. Першої страви варимо десь 10-літрову каструлю, це гарантовано. Якщо, наприклад, картопля – треба десь сім літрів і стільки ж – каші, плюс підливка якась, салат, закрутки готуємо на зиму. Те, що зробили зранку, до вечора вже нема. Ну, справляємося, діти самі багато допомагають. Кожен знає, що він має робити, коли мені треба десь вийти. Старші, буває, що і самі готують, молодших годують.

- А діти дружні? Допомагають один одному?

-  По-різному буває. Скажу вам чесно: дев’ять дітей – дев’ять різних характерів, і як в кожній сім’ї, у дітей бувають якісь суперечки. Але найголовніше, що я бачу, чим пишаюся, це те, що коли десь у дворі когось одного ображають, то інші одразу заступаються. Не раз було таке, що доводилось їм виручати один одного, і тоді справді вони стають дуже дружні.

"Тату, у нас нарешті дівчинка"

- Яка була реакція, коли дізнались, що після семи хлопчаків у вас народиться дівчинка?

- Я до останнього не вірила. Коли була вагітна старшенькою Христинкою, то прийшла в пологовий, а лікар, звісно, знає вже мене. Робить мені УЗД і питає: “Хочеш знати, хто у тебе буде?”. А я відповідаю йому, що і так знаю: хлопчик, бо він мені сім разів казав, що хлопчики у мене і не помилявся. Але лікар каже мені: «У тебе донечка буде». Я довго не могла повірити, аж поки вона народилась. Дзвоню чоловікові і крізь сльози кажу: «Тату, у нас дівчинка». А тоді вже всі почали дзвонити, вітати. Телефон розривався. Моя старша донечка, Христинка – бойова, має багато рис характеру від хлопців. А от молодша – така ніжність сама. Вона і ляльками грається, і любить прийти сказати: «Мамо, я люблю тебе»,  і леститься дуже. Зараз не можу натішитись ними.

- Старші хлопці навчаються вже. Ким вони будуть в майбутньому?

- Син Віктор закінчує технічний коледж, хоче вступати в університет. Він – на державному, вчиться добре. Другий хлопчик навчається в Бурштині Івано-Франківської області. Теж – на державному, у нього спеціальність кухар-кондитер. Він – на другому курсі. Хоче поїхати за кордон, трохи засмучений, бо йому ще немає 18 років , а тому він не може поїхати на практику в Болгарію. Але нічого, сподіваємось, він поїде наступного року. Ну, і наймолодший з них трьох закінчує перший курс коледжу, за спеціальності – соціальний працівник. Він хотів бути програмістом, але за станом здоров’я не міг туди піти навчатися.

- Ви очолюєте організацію багатодітних сімей у Тернополі “Велика родина”. Розкажіть про вашу діяльність.

- Спочатку нас було всього 13 родин. Зараз – 44. Насправді ми хочемо розвіяти міфи про багатодітні сім’ї. У чому вони? У тому, що багато хто думає, що якщо в родині багато дітей, то сім’я неблагонадійна. Це дуже велика помилка. Так, звичайно,  сім’ї є різні, але якщо їх підтримувати, то навіть вони змінюються, бо, повірте мені, я в цьому переконувалась не раз. Нам важко в матеріальному плані. Коли ще маленькі дітки – воно не відчувається, а коли вони дорослішають, коли навчаються, то і грошей треба більше. Але це не означає, що ми не зможемо з цим впоратись.

Якщо у мене багато дітей, це не означає, що я п’ю. І якщо у мене дев’ятеро дітей, то не свідчить про те, що я в секті. Так нам дав Бог, і ми не уявляємо свого життя по-іншому.

Організація – це така віддушина для мене. Ми збираємось з мамусями, говоримо про те, що кого болить, що кому хотілося б допомогти. Можемо просто зустрітись, щоб випити кави, і для кожної з нас ця зустріч та розмова є важливою.

"Допомога від держави "смішна"

- З якими проблемами зіштовхуються багатодітні родини?

- Важко спілкуватися з владою. Дуже багато доводиться оббивати порогів. Люди зараз не думають про проблеми багатодітних родин. Добре, якщо згадають на Пасху, на День матері і День захисту дітей. Ти приходиш, стукаєш. Тобі не відчиняють раз, не відчиняють другий. То ти третій раз вже не підеш. Знаєте, наші сім’ї не забирають чужого хліба. Ми самі працюємо і рідко звертаємось за допомогою, але так ставитись до нас не можна. Є і люди, які справді допомагають, але більше таких, що просто осудять.

- Яку допомогу вам виплачує держава?

- Насправді це смішні гроші. І якщо хтось думає, що багатодітні сім'ї створюють через гроші, я їх розчарую. Для 11 людей в місяць 6000 – це дуже мало. Добре, що у мене чоловік багато працює. Він і заробляє добре. Без нього ми ніяк. Він – наша опора у всьому. Але в нас трапилась біда. Мій чоловік захворів. (жінка на мить зупиняє розмову, про це їй говорити важко –  прим. авт.). Остаточного діагнозу поки що немає. Ми готуємось до обстеження у Львові. Він каже, що не може покинути роботу, бо ж діти. А зараз і на лікування йде дуже багато коштів. Хочемо подякувати нашим друзям, які дуже нам допомагають, і хочемо попросити небайдужих людей про допомогу.

- Розкажіть про що мріє ваша велика сім’я? Чого побажаєте матерям?

- А про що можна мріяти – тільки, щоб всі здорові були і разом. Бо коли є здоров’я, то є все. І можна жити, працювати, робити все кращим, а коли його немає, то всі думки лише про це. Тож саме цього я і бажаю кожній жінці. Вірю, що все обов’язково буде добре.

Довідка

Ви можете допомогти родині Задойоних, перерахувавши кошти на карту. Номер рахунку ПриватБанк: 5168 7573 9373 1163  Наталя Задойона

Фото: архів Наталі Задойоної

Новини за темою Новини за темою
Коментарі
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні

Новини Тернополя за сьогодні

21:00 Борці вільного стилю отримали п'ять нагород під час Міжнародного меморіалу 20:30 Поки водій відпочивав в закладі, автівка сама поїхала і врізалась в зупинку 20:09 «З інвалідного візка життя почалося»: після травми Іван Космина організовує сплави та став депутатом photo_camera 19:03 Щоб будні не здавались сірими, Олег Котик поселив на своєму подвір'ї триметрових казкових істот Від читача 17:34 Провалля на дорозі 18:04 Як вибрати взуття та головний убір на пляж 17:00 Тернополяни здобули шість медалей на Міжнародних змаганнях серед лижників 16:04 У «Добрі дрібнички» закохуються модниці 15:01 Чим корисні ягоди і скільки їх варто їсти 14:03 У Тернополі пройде автопробіг анонімних алкоголіків 13:02 Тернопільські волонтери врятувати єнотовидну собаку і тепер шукають для нього дім photo_camera 12:01 Як перевірити стан рахунку карти тернополянина та проїзного 11:01 Пам'ятка для батьків про безпеку дітей на літніх канікулах (інфографіка) 10:01 На «Східному» аварія: винуватець ДТП втік з місця події photo_camera 08:59 Курс валют на 17 червня: євро йде у наступ 08:00 Сьогодні, 17 червня: День Святого Духа 07:00 Погода у Тернополі17 червня: дощ, +24°
Дивитись ще keyboard_arrow_right
Афіша та квитки на Moemisto.ua Афіша:
keyboard_arrow_up