«Усе, що мали ми ділили порівну»: історія сім'ї Трачів, яка у воєнні часи переховувала у себе євреїв

• Наприкінці вересня 1941 року у Києві сталась одна з найбільших трагедій в історії України часів Другої світової війни.
• 81 рік тому німецькі нацисти в урочищі Бабин Яр вбили тисячі євреїв, які проживали в Києві. А за два роки окупації кількість жертв сягнула 100 тисяч людей різних національностей.

У ці роки багато українців рятували переслідуваний народ від смерті. Невинних жінок, беззахисних дітей. Переховували у своїх домівках, ділили разом їжу. Ризикували життям, задля порятунку інших. Такими є українці.

Таким є і Трач Петро Іванович — житель Тернопільщини, який був свідком переслідувань єврейського народу в Україні.

Про його історію розповіла Тернопільська обласна державна адміністрація.

Будучи 14-річним хлопцем, тоді ще Петрик, став учасником страшного на той час злочину — переховування людей з єврейським корінням. Тоді, до їхньої хати прийшли троє молодих хлопців, які попросили прихистку. Попри усі ризики батьки пана Петра Розалія та Іван Трачі не змогли відмовити молодикам. У хліві викопали глибоку криївку де й стали переховувати молодих людей. Ще через пів року натрапили на двох маленьких дівчат, які втекли від розстрілу й були вимушені два дні блукати холодним лісом. Попри те, що в сім’ї Трачів уже було 4 дітей, їх прийняли, як своїх. Усе, що мали ділили порівну й ніколи не нарікали.

Внучка Розалії Трач Лідія Видій розповіла, що одного разу навесні її бабуся мала необережність вивішати випрані штани перехованих хлопців на дворі. Це помітила сусідка. Після цього сім’я сильно налякалася, що їх викриють, однак бажання й усвідомлення важливості допомогти було сильнішим аніж страх.

«Німці розстрілювали усю сім’ю, коли дізнавалися про переховування євреїв, а у нас їх було аж п’ятеро. Так тривало близько року. Згодом вони усі пішли з фронтом» — розповів Петро Іванович Трач.

Після війни родині Трачів прийшов лист з Ізраїлю. Врятовані ними хлопці та дівчата повідомили своїм рятівникам про те, що в них все добре і вони знайшли домівку.

За велике і добре серце чоловікові присвоєно звання «Праведник України», однак Петро Іванович запевняє, що його сім’я зробила те, що мала зробити.

Так виглядає людяність.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.