Новини за тегом відеоінтерв'ю

Віка народилась на Донеччині, а після смерті батьків та брата росла у притулку. Вона від народження хвора на ВІЛ. Без належного лікування дитина була на волосині від смерті. Зараз дівчинка на Тернопільщині, де її взяла під опіку любляча родина. Віка мріє, що колись зможе не приховувати свій діагноз, а дізнавшись про нього, її не обходитимуть стороною… Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю редакції газети «RIA плюс» та сайту «20 хвилин» і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.

Улянка та Дмитрик Бубнови народилися та зростали у Каховці, що на Херсонщині. Хлопчик ходив до дитячого садочка, а дівчинка навчалася у школі та професійно займалася музикою. До 24 лютого 2022 року про вибухи, знущання та обстріли діти знали виключно з книжок і фільмів. Та через дії росії вони не лише відчули на собі всі труднощі війни, а й ледь не втратили маму. Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю редакції газети «RIA плюс» та сайту «20 хвилин» і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.  

Чимало бізнесів на окупованих територіях і тих, де тривають бойові дії, під час повномасштабної війни припинили роботу. Утім, деякі власники змогли перезапустити (чи відкрити) щось нове у безпечніших областях. Тернопільщина не стала винятком. «20 хвилин» записали історії трьох внутрішньо переміщених людей, які релокували свою справу і змогли стати на ноги у новому місті.

Кадрові зміни, амбітні плани щодо забудов і не тільки. Головний поліцейський області Сергій Зюбаненко у ексклюзивному інтерв'ю розповів про те, з якими місцевими проблемами буде працювати.

Ростислав Винницький переїхав до Тернополя зі Львова два роки тому. Чоловік відкрив у місті дві кав’ярні у періоди складних подій в Україні та просуває кавову «концепцію» у маси.    Ми поспілкувались з ним про нелегкий шлях до успіху, труднощі, з якими стикнувся у бізнесі, конкуренцію з закладами та які поради може дати тим, хто хоче відкрити власну справу.

Встають о 3 ночі, пішки йдуть на роботу і працюють на кухні під світло від ліхтариків й гудіння генератора. А на видному місці, поруч з меню, – тепер обов’язково висить аркуш із графіком віялових вимкнень електроенергії. Так виглядає реальність для кухарів у школах і садочках Тернополя. Все це для того, аби малеча мала свіжі й теплі сніданки, обіди і вечері. Ми відвідали 14 школу і садочок №36, аби дізнатись, як забезпечують вихованців смачним та свіжим харчуванням. Що готують і чи підлаштувались до нового нелегкого режиму? Як дають раду труднощам? Здійснено за підтримки Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» та WAN-IFRA в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.

 Рак – це не тільки біль, це і можливість змінити своє життя. Напевне, важко повірити у такі слова, неможливо їх сприйняти. Адже в розумінні здорових людей вони видаються нісенітницею. Що може бути страшнішим за те, коли твоїм близьким називають такий діагноз?  В українській ментальності рак часто асоціюють зі смертю. Насправді ж ті, хто бореться чи вже одужав, кажуть: «Він може бути корисним». Про що це вони? Далі ми розкажемо історії кількох жінок, як зовсім молодих, так і старших. Можливо, серед них ви навіть впізнаєте своїх рідних чи знайомих.

Упродовж чотирьох років Тернопільський національний медичний університет тісно співпрацює з обласним геріатричним пансіонатом у Петрикові. Студенти-реабілітологи, які закінчують бакалаврат, мають змогу на практиці засвоїти знання, отримані в аудиторіях. Як проходить нетиповий навчальний день у четвертокурсників? Чи подобається молоді їхня робота та як допомагають підопічним пансіонату відновитись і навчитися жити з нового аркуша?

Тернополянин Богдан Гордейчук з дитинства незрячий. Навіть попри проблеми із зором, він справжній оптиміст, який ніколи не опускає рук. Понад 14 років чоловік присвятив масажній справі і став у ній профі. Запевняє, що масаж розслабляє, дає відпочити душею й тілом. Зараз Богдан працює у центрі реабілітації і допомагає дітям. Він давно пристосувався до життя у темряві і поділився з нами своєю історією. З якими труднощами доводиться стикатись щодня та про нездійсненну мрію молодого масажиста – читайте у матеріалі.

За останні пів року Петриківський обласний геріатричний пансіонат став новою домівкою для 30 вимушено переселених осіб із областей, де тривають бойові дії. Спілкуватись з ними непросто, ледве стримуєш сльози, бо люди покинули рідні міста й війна розлучила їх з найріднішими. Вони опинилися сам на сам зі старістю. З переселенками, які знайшли прихисток у пансіонаті, журналісти «20 хвилин» поговорили про минуле, щасливі спогади з мирного життя й те, що найбільше болить…

keyboard_arrow_up