Новини за тегом відеоінтерв'ю

Упродовж чотирьох років Тернопільський національний медичний університет тісно співпрацює з обласним геріатричним пансіонатом у Петрикові. Студенти-реабілітологи, які закінчують бакалаврат, мають змогу на практиці засвоїти знання, отримані в аудиторіях. Як проходить нетиповий навчальний день у четвертокурсників? Чи подобається молоді їхня робота та як допомагають підопічним пансіонату відновитись і навчитися жити з нового аркуша?

Тернополянин Богдан Гордейчук з дитинства незрячий. Навіть попри проблеми із зором, він справжній оптиміст, який ніколи не опускає рук. Понад 14 років чоловік присвятив масажній справі і став у ній профі. Запевняє, що масаж розслабляє, дає відпочити душею й тілом. Зараз Богдан працює у центрі реабілітації і допомагає дітям. Він давно пристосувався до життя у темряві і поділився з нами своєю історією. З якими труднощами доводиться стикатись щодня та про нездійсненну мрію молодого масажиста – читайте у матеріалі.

За останні пів року Петриківський обласний геріатричний пансіонат став новою домівкою для 30 вимушено переселених осіб із областей, де тривають бойові дії. Спілкуватись з ними непросто, ледве стримуєш сльози, бо люди покинули рідні міста й війна розлучила їх з найріднішими. Вони опинилися сам на сам зі старістю. З переселенками, які знайшли прихисток у пансіонаті, журналісти «20 хвилин» поговорили про минуле, щасливі спогади з мирного життя й те, що найбільше болить…

Ми побували у Бережанському обласному дитячому гастроентерологічному санаторії, у якому поселяють внутрішньо переміщених осіб. Заклад не один рік пустував, тож соціальні працівники в метушні доводять приміщення до ладу. Журналісти 7 листопада побачили, у яких умовах житимуть переселенці та поспілкувалися з ними. Про все читайте і дивіться на відео.

Тернополянину Вадиму 27 років. Економіст за освітою, він ніколи не уявляв, що стане військовим та забуде слово «страх». Але російське вторгнення внесло корективи у здавалось би спокійні будні. Тепер юнак виконує обов’язки навідника гармати – знищує техніку і живу силу ворога. Минулого тижня він вперше за 8 місяців війни приїхав додому. Ненадовго, всього на кілька днів. Та цього часу вистачило, аби побачитись з рідними, а ще зустрітись з журналістами «20 хвилин» і розповісти про свою роботу. Відверту розмову з артилеристом читайте у нашому матеріалі.

Минулого тижня ми відвідали обласний геріатричний пансіонат у Петрикові, де знайшли притулок люди літнього віку з усієї Тернопільщини. Більшість з них страждає від «букету» хвороб, дехто прикутий до ліжка. Попри це, мешканців закладу не лякає старість. Вони не втрачають інтересу до улюблених речей та справ, радіючи кожному прожитому дню. Дві історії підопічних пансіонату, від яких сльози навертаються на очі, читайте у нашому матеріалі.

 Рак – це не тільки біль, це і можливість змінити своє життя. Напевне, важко повірити у такі слова, неможливо їх сприйняти. Адже в розумінні здорових людей вони видаються нісенітницею. Що може бути страшнішим за те, коли твоїм близьким називають такий діагноз?  В українській ментальності рак часто асоціюють зі смертю. Насправді ж ті, хто бореться чи вже одужав, кажуть: «Він може бути корисним». Про що це вони? Далі ми розкажемо історії кількох жінок, як зовсім молодих, так і старших. Можливо, серед них ви навіть впізнаєте своїх рідних чи знайомих.

Тернопільський благодійний фонд «Віра в себе» спільно з німецькими партнерами передали спецтранспорт для психоневрологічного будинку-інтернату у Бережанах. Авто потрібне для транспортування пацієнтів. Які переваги воно дасть дає медзакладу та чим ще у час повномасштабної війни займається фонд «Віра в себе» – читайте у нашому репортажі. 

«Пташка» обороняла Україну на «Азовсталі», а в травні потрапила у полон. За визволенням парамедикині слідкувала без перебільшення вся країна, а відео з її співом облетіло весь світ.

Аби почати все спочатку, потрібно бути дуже відважним. А щоб почати все з нуля у новому середовищі потрібна неабияка мотивація та підтримка!

keyboard_arrow_up