"Усміхненим личить. Живий, поки в серцях": Віктору Гурняку мало б бути 34. Замість вітань - спогади

Уже шість років, як його не стало. Віктор Гурняк загинув у зоні проведення АТО. 19 жовтня… Рятуючи поранених бійців. Трагедія сталася у Луганській області, поблизу містечка Щастя. Він завжди був таким, самовідданим, добрим, кажуть друзі. Донечка Устинка може піти до татка хіба що на могилку. Кохана дружина Ірина згадує чоловіка і дбає про те, щоб пам'ять про нього жила.

 «А що ти зробив для перемоги?»

У ролі фотографа Вітя пройшов весь Майдан, він разом з іншими молодими людьми пережив усі найзапекліші бої. Він легко міг відкласти свою камеру і допомогти тим, хто цього потребував – піднятися колегам, медикам, активістам…У квітні 2014-го Віктор їздив в окупований Крим, потім у зону АТО. Як волонтер, займався забезпеченням "Айдару", а з літа офіційно пішов служити добровольцем у батальйон.

12 жовтня 2014-го Віктор написав свій останній пост у Фейсбуці: «До сліз… Мені більше всього хочеться вірити, що ми пам’ятатимемо подвиг усіх, хто віддав своє життя за нас з вами. Я хлопців з Донбасу знав кілька днів, цих, і багатьох інших, і їх смерть наче смерть близького друга. Мабуть, це важко зрозуміти, але не можна це забути. Вони, без сумніву, герої, як і всі інші, що ще живі. Перед очима пробігають їхні усмішки, їхні жарти. Боляче, але не можна зупинятися. Запитай себе, а що ти зробив для перемоги? Ворог не лише зовнішній, а й внутрішній. Вбий його в собі, і це буде помста за їхню смерть. Спочивайте з миром друзі…»

Віктор Гурняк завжди носив із собою прапор України. До свого останнього подиху. Він і загинув, тримаючи біля себе синьо-жовтий прапор. Друзі та всі, хто знали чоловіка, не можуть мовчати. Вони згадують його доброю думкою, добрим словом та добрим спогадом. Бо він заслужив.

Маленька доня Устя, на жаль, не може побачити татка, посміхнутися до нього. Але він живе у її маленьких дитячих спогадах. Добрий і усміхнений, найкращий – у спогадах коханої дружини та ще багатьох тих, кому пощастило знати Героя. Гартік - саме так його кликали друзі. 

"Пам"ятаємо тебе, Вітьок"

Сьогодні, 8 червня, на його сторінці у Фейсбук друзі досі лишають добрі слова на згадку про товариша. 

Не забуває свого побратима пластун Назар Зелінка.

"Усміхненим личить. Живий, поки в серцях", - зворушливо написав Олексій Чернишов.

На шосту річницю Героя теж не забули згадати добрим словом. 

«Шість років ти тримаєш небо»

Товариш Віктора – Назар Зелінка щороку 19 жовтня виставляє фото на своїй сторінці у Фейсбуці зі світлиною Героя.

«Шість років ти тримаєш небо. Пам’ятаємо і не підведемо».

Тернополянин Андрій Лагудза зворушив тим, що навіть День народження доньки не може спокійно святкувати. Сумно, бо згадав про того, хто загинув у 14-му за нашу свободу.

«Слава Герою!», - лаконічні слова на згадку від Mykhailo Ukhman.

«Віктора неможливо було не знати. Здавалося, смерть це не про нього - стільки життя в ньому було. Та, зрештою, не було, а досі є. Енергія добра, яку він роздавав у Всесвіт і досі відчувається, хай, навіть, і пройшло п’ять років із дня його загибелі...», - пише Таїсія Наконечна.

Ярема Дух каже, що завжди пам’ятає Вітька.

Молилися за упокій душі Віктора Гурняка не тільки в Тернополі, а у Києві, Львові.

Інна Білецька просить сильно не розчаровуватися в нас із небес.

Зворушливі слова лишила і сестра Віті – Ольга Гурняк.

«Сьогодні 6 років, як тебе немає. Для мене ти, як в дитинстві, - усміхнений, пригодницький і такий щирий. Люблю тебе і знаю, що ти завжди поруч», - пише вона.

Прапор, із яким загинув Герой, найкраще уособлює те, за що ми боремося. Україну, свободу!!!

Рідні дякують усім, хто пам’ятає Вітю. Він і досі живий. Його сторінка у Фейсбуці жива. Там багато добрих слів на згадку. Спогади про нього - у серцях і душах багатьох.

Нехай Віктор спочиває у Божих обіймах! Дякуємо за все.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.