Успішний майстер у іншій ролі: кондитер став артилеристом

• За цивільною спеціальністю він — кухар-кондитер, а на час війни — командир розрахунку тернопільської артбригади на псевдо Терен. Продовжуємо проєкт «Героям слава» 
• Найважливіша ціль підрозділу — це збереження життя побратимів, каже: «Піт артилерії береже кров піхоти»

У мирному житті він мріяв про власний ресторан у Парижі, а на війні «смажить» ворожу техніку. Він був одним із тих, хто першими став на захист України ще з лютого 2022-го. З іронією та професіоналізмом Терен майстерно керує розрахунком, захищаючи побратимів на передовій.

Не до десертів

Замість паризької вишуканості — поле і болото, замість фартуха — піксель, замість рецептів — координати ворожої техніки. «Не до десертів», — жартує він, залишаючись тим самим майстром своєї справи, але тепер у зовсім іншій ролі.

Родом наш Герой із Івано-Франківська, і з перших хвилин війни не залишився осторонь. — Коли 24 лютого все почалося, я вже був у військкоматі, — розповідає Терен, згадуючи день, що змінив життя мільйонів. — Строкову службу проходив у тернопільській артбригаді, там якраз потрібні були спеціалісти, тому розподілили туди. 25 лютого я вже був у частині. 

Ці події наш співрозмовник констатує так, ніби мова йде про звичайний робочий день.

Бойовий шлях Терена простягнувся через Київ, Суми, Донецьк, Харків, Запоріжжя. Найважливіша ціль підрозділу — це збереження життя побратимів, каже: «Піт артилерії береже кров піхоти».

Точність — наша сила

Сучасна війна — це постійна зміна тактик і засобів боротьби. Ворог діє масштабно, і кількість їхньої техніки та живої сили вражає. 

— Снарядів, техніки — у них цього вистачає, але майстерність не завжди на висоті, — говорить Терен, обережно оцінюючи сили противника. — Недооцінювати не можна, але й ми не відстаємо: влучність вища, навіть якщо війська менше, — із гордістю додає він.

Головне — швидкість і точність. Терен згадує, як із перших пострілів часто вдавалося вразити ціль:

— Швидко обробляємо координати, розвідка тепер працює на 150-200% краще, ніж на початку війни. 

Влучність зростає, менше снарядів витрачають на кожну ціль. 

— Буває, треба п’ять, 10, 15 пострілів, а часом і з першого попадаємо!  — розповідає командир. 

Особливо приємно хлопцям отримувати подяки від побратимів, які повертаються з позицій і відзначають важливість роботи артилеристів, передають вдячність з нульових позицій і командири.

Колектив — як сім'я

Бойові будні наповнені не лише обстрілами, але й теплими стосунками між побратимами. Терен із гордістю розповідає про свій колектив: 

— У нас тут сім'я — я маю вісім братів різного віку, найстаршому за 50, середній вік — 35. 

І хоч умови на фронті далекі від ідеальних, бійці створюють комфорт у побуті власноруч:  душ, пралки, телевізор — усе завжди возять із собою.

Однак не все зводиться до комфорту. У такі моменти колектив стає надійною підтримкою. Терен попросив згадати друга, який нещодавно загинув від влучення FPV-дроном. Мовляв,він вартий, щоб про нього писали. Всі знали, наскільки він був відданий справі.  

— Душевні розмови, гумор, найчастіше — чорний рятують, ми жартуємо навіть у найскладніші моменти, — зізнається. 

А ще допомагає спорт. Він є невід'ємною частиною життя, щоб підтримувати і фізичну форму: 

— У нас завжди є фізкультура — артснаряди важать 38-50 кг, — не перестає жартувати співрозмовник. 

Люблять знімати на відео, як проводять дозвілля. Оператором стає кожен, в кого телефон в руках. Потім кидають в загальну групу і піднімають собі настрій, переглядаючи. 

— У нас тут достатньо тривог, не беру близько до серця — війна, тому шукаємо позитив, — продовжує Терен і мимоволі згадує одну із найбільш незабутніх історій, яка надихає: «Особливо запам'яталося, як виїжджали з Лисичанська: «стволка», «гради», ракети, а ми виїхали!» 

«Мастер Шеф» відпочиває   

Хто б міг подумати, що на війні можна знайти справжнього шеф-кухаря? Терен, як кондитер за професією, із гордістю розповідає про кулінарне життя на позиціях: 

— Продукти постачають, холодильники ми самі придбали, є газові балони, посуд — все надбали за два з половиною роки. 

Готують строго за графіком: консультуються з дружинами, мамами, усе відбувається у форматах відеоконференцій, так навчаються нових рецептів. 

— Тут у кожного — свій талант, в них завжди все виходить!  — додає Терен. — За місяць стаєш майстром-шефом, Ектор Хіменес Браво відпочиває.

Улюблені страви — це, звісно, борщ, м’ясний салат, є також привозна кухня, однак тут все залежить від напрямку бойових дій.   

Пес — Майонез

Одного разу, на позиціях біля Запоріжжя, до артилеристів прибився пес. Відкриваємо двері машини — а він уже всередині, сидить, наче так і має бути. 

— Кличку вже мав, наші побратими назвали його Майонез, — пригадує Терен із посмішкою. 

Цей хвостатий друг відразу став невід’ємною частиною їхнього життя. Щойно відчував, що час їхати, заводиться мотор, Майонез миттю опинявся в машині, як один із бойових побратимів. Цілий рік він був з ними, їздив усюди: на позиції, на виїзди, і завжди повертався, вірний своїм новим господарям.

— Аж не вірилося, що пес настільки може бути прив’язаним, — розповідає артилерист.

Поводився так, ніби підтримував у складні моменти. Він загинув під час одного з ворожих обстрілів. 

— Ми втратили не просто собаку, ми втратили друга, — сумно констатує співрозмовник.  

Врятувала батарея

Бойове життя — це постійні несподіванки. Якось Терен приїхав до командира, щоб обговорити робочі питання, і раптом — прямий снаряд в хату:

— Сидимо розмовляємо, гуп! — вікон немає, спершу страшно, далі починаємо один одного шукати. 

Розповідає він нам про це спокійно, ніби про буденну подію. Вибіг з побратимами в підвал, були нові обстріли. А вже потім проаналізували — як все відбулося.

— Чавунна батарея нас врятувала, — пригадує. — Прилетіло в сусідню кімнату. осколки зупинилися у місці батареї, машина частково вціліла — були вибиті вікна, а ось літня кухня — знищена до фундаменту.

Не менш драматична була інша ситуація, коли осколок, який потрапив в бліндаж вдарився в бронежилет побратима, порізавши куртку. 

— Той навіть не відразу помітив! — сміється Терен, підкреслюючи, як швидко бійці звикають до небезпек. 

Вони вже не лякаються, а діють миттєво. На запитання, що відчувають в моменти прильотів, Терен невтомно наповнює позитивом нашу розмову: «Відчуваємо, що треба бігти і біжимо». 

«До роботи!»

Цікавимося, яка команда для них звучить найчастіше.

— «До роботи!», — по-командному відповідає співрозмовник і тут же сміється, мовляв, «ви би бачили той «високий старт» моїх побратимів, які щойно почули цю фразу. 

До речі, працюють хлопці 24 на 7 і цю команду часом можуть почути до 30 разів на добу.  

Терен детально розповів про їх дії після команди.

— Прибігаємо до гармати, записуємо в блокнот координати, навідник наводить,

розмасковуємо гаубицю, виконуємо постріл, а за дві-три хвилини отримуємо відповідь: «Ціль уражена!».

Звісно буває, що ця очікувана фраза потребує і більше пострілів, але вона вартує тих зусиль.   

Що відчувають артилеристи, коли місія виконана, запитуємо. 

— Нарешті смачно поїмо, — далі жартує Терен. 

Отримав три медалі  

За свою службу Терен отримав не одну відзнаку: медаль Учасника бойових дій, Золотий хрест і медаль «За військову службу». 

— А колись була мрія  — відкрити ресторан в центрі Парижу, — сміється командир. Він здобув освіту в Івано-Франківському технікумі ресторанного сервісу і туризму, тож кухарська справа близька йому з молодих років.

Та, попри всі мрії вдома на нього чекають не лише кулінарні звершення. 

— Батьки, друзі, знайомі, старший брат — всі  питають, коли це все закінчиться. А я кажу: «Я ж цього не починав», — із жартом додає він, хоч глибоко в серці і в нього, і в його побратимів залишається надія на повернення додому, де люблять і чекають.

Командир Арес: Терен — лідер і приклад

Про свого побратима на командир псевдо Арес говорить із великою повагою. 

— Задачі важкі, графік напружений, але з ним завжди весело, — каже, — Терен відзначився своїм почуттям гумору, яке завжди допомагає розрядити атмосферу.  

Високо оцінює командир професійну діяльність Терена.

— Бувало, що за місяць роботи Терен зі своїм розрахунком знищив 30 ворожих артсистем, — пригадує з гордістю. — Його головна мета — «вибивати собі подібних», і він робить це блискуче. 

Арес назвав командира гармати лідером у всіх сенсах, за його словами Терен завжди готовий підтримати свій колектив і виконати будь-яке завдання.

Читайте також: Робота відкрила Польщу, а армія — красу рідної землі: історії молодого артилериста

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google