«В тебе вже три роки ангельського стажу…» Друзі про Віктора Гурняка

«Пам’ятаємо і любимо», «Молимось», «Гартік, ти завжди в наших серцях», - пишуть у сецмережах друзі Віктора Гурняка. Дехто досі не може змиритися з тим, що цього доброго, талановитого, відчайдушного та життєрадісного хлопця вже немає серед нас.

Віктор Гурняк загинув 19 жовтня 2014 року на Сході. Не стало не просто воїна та волонтера. Не стало щирого хлопця, який постійно посміхався, підбадьорював людей, жив для них…

Ві́ктор Гу́рняк, псевдо «Гарт», «Гартік», позивний в Айдарі «Олігарх», народився 8 червея 1987 року. Пластун, волонтер, журналіст, фотограф, чоловік, батько, син…

Як волонтер Віктор збирав кошти і закуповував необхідні речі, допомагав із транспортуванням і самостійно доправляв вантажі на передову, забезпечуючи необхідним спорядженням бійців «Айдару» та інших батальйонів у зоні АТО. У липні Віктор став співзасновником військово-патріотичної організації «Український легіон». У вересні 2014 року пішов служити добровольцем до батальйону «Айдар».

Загинув зранку 19 жовтня 2014 від мінометного снаряду, коли під обстрілом вивозив поранених у районі 32-го блокпосту поблизу селища Сміле Слов'яносербського району Луганської області. Похоронили Віктора на Личаківському кладовищі у Львові, де живуть його дружина з донечкою Юстинкою. На могилі Віктора встановили пам’ятний знак у вигляді фотоапарата. Адже він до кінця життя завжди був із цим талановитим фотографом. Віктор робив чудові світлини друзів, знайомих, знімав неймовірні карпатські краєвиди … Коли почалися події на Майдані, був і там з фотоапаратом, багато знімків зробив у АТО. Виставки з його роботами мандрують не лише Україною, а й світом.

Рідні та друзі не раз приходять на могилу аби поговорити з Вітею та помолитися за нього. Зібралися вони і 19 жовтня, у день, коли хлопця не стало, аби згадати його та посумувати разом.

Біль через втрату досі живе у серцях друзів Віктора Гурняка. Своїми думками вони поділилися у Facebook .

«Три роки тому загинув мій друг Віктор Гурняк. Простий хлопець з купою своїх недоліків, але водночас і людина з супер-загостреним відчуттям справедливості, сміливець і дуже світлий громадянин. Кращою пам'яттю по Віктору - є наші справи. Він щиро хотів змінити країну і дуже добре розумів, що маємо ворога як зовнішнього, так і внутрішнього! Коли інколи тяжко прийняти якесь рішення або бракує впертості/сміливості, то подумки моделюю, що б порадив Віктор або що б зробив на моєму місці. І стає все простіше», - пише на своїй сторінці у Facebook Іван Сороколіт.

Інна Білецька: "Це такий інший день народження. День, коли народжується ангел, хотіла би сказати я. Та який же він ангел, засміються всі, хто тебе знав. Ангели, вони ж в білому, і сандалі в них білосніжні, і пилу на тих сандалях немає, і до темного загоріле через смужки сандалів не просвічується. І в берцях вони не ходять. Ангели, вони ж з м‘якими руками, а в нього ондечки, які мозолі. Ангели, вони ж не дуркують, а мудро так і зважено про все. І коли вони це все говоритимуть, то розумітимуть, що тобі не потрібно білого, щоб бути ангелом. Ти зможеш преспокійно всістися на якусь з хмаринок і весело бовтати засмаглими ногами, заходячись сміхом. Зможеш спробувати підморгувати нам, коли ми дивимося на небо і навіть скривитися, коли ми надумаємо поплакати. Цікаво, як воно там у вас влаштовано. А раптом у вас якась купа важких для виконання завдань? Раптом вам таки треба сідати тим, хто ще тут внизу, на плече і радити якісь мудрі штуки? Раптом треба вміти підбирати слова і вмотивовувати? А може, це ти нашіптуєш зараз щось таке, що змушує когось, долаючи біль і втому, йти вперед? Або вчиш когось не боятися? Що у вас там про справедливість кажуть? Яка вона? Це ж по-вашому, мабуть, справедливо, що ті, кого любиш, стають ангелами? Ти точно про це все добре знаєш. В тебе уже три роки ангельського стажу. А ми вже три роки скучаємо і переказуємо одне одному тисячі історій про тебе. Шепни нам щось смішне, а Вітьок?"

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.