Як і чому змінювали назви вулиць у Тернополі. Ретро фото

Федір Восінський

Історія тернопільських вулиць складна, заплутана, але цікава водночас.
Найстаріші перейменовували за правління різних країн, інколи навіть по кілька разів.
Ми розповімо вам про назви найбільших вулиць Тернополя та людей чи події, на честь яких їх і називали.

Всі дані та фото вулиць ми віднайшли у вільних джерелах.

Проспект Степана Бандери

Одна з найбільших вулиць Тернополя, завжди на ній інтенсивний рух машин. Вона продовжує Руську і тягнеться до Підволочиського шосе.

Відео дня

За Австро-Угорщини, ще у 19 столітті проспекту Степана Бандери як такого не було. Це була Смиковецька дорога, що вела східною околицею міста до однойменного села поблизу Тернополя. Частково територію нинішнього проспекту займала вулиця Яна Тарновського – людини, яку історики сміливо вважають фундатором нашого міста. Саме він збудував тернопільську фортецю.

Вулиця Яна Тарновського розташовувалася ближче до центру. Вона розпочиналася на перехресті, де нині розташований універмаг і тягнулася аж до стадіону.

За Польщі назву “Смиковецька дорога” та вулиця Тарнавського не змінювали.

А з приходом радянської влади в 1939 році ряд вулиць назвали іменами комуністичних вождів та вагомих політичних фігур: Сталіна, Енґельса, Калініна тощо. Смиковецьку дорогу та вулицю Тарнавського об’єднали та назвали на честь Володимира Леніна – революціонера, радянського політичного діяча, лідера більшовиків.

До слова, вулиця Леніна не обмежувалася нинішніми межами проспекту Степана Бандери, а тягнулася вулицею Руська.

1978 рік. На місці цього будинку зараз розташована будівля СБУ

У 1990 році Україна вже була на шляху до незалежності, у Тернополі звалили пам’ятник Леніну та пішов курс на перейменування вулиць. Тоді ж проспект і отримав нинішню назву. А ім’я людини, на честь якої і назвали проспект, відоме чи не кожному тернополянину – це один з очільників та ідеологів українського національного руху.

Вулиця Руська

Старовинна, велика і багатолюдна – напевно, саме такі слова найбільше пасують їй. Вона розпочинається біля кільця на Дружбі, а закінчується аж біля залізничного мосту.

У 16-му столітті вулиця була околицею Тернополя. Нею проходив шлях зі Львова до Кам’янця-Подільського.

За Австро-Угорщини частину дороги, на якій розташована нинішня вулиця Руська називали Кам’янецькою та Смиковецькою дорогами, вулицею Львівська – відповідно до напрямків міст, до яких вони вели. Також частина вулиці носила назву Ринок. Вона починалася від сучасного Старого Ринку, а закінчувалася на вулиці Валова.

З приходом польської влади зародилася сучасна назва вулиці – Руська. Та її територія була значно меншою, ніж зараз. Вона простягалася від сучасного морфологічного корпусу медуніверситету і до універмагу.

Від корпусу медуніверситету до Надставної церкви і далі простягалася вулиця Львівська. Від універмагу розташовувалася вулиця Яна Тарнавського.

Назва походить від слів «Русь», «Руський».

У Радянський період (1939-1991 роки) вулицю перейменували на честь радянського вождя Володимира Леніна. У цей же час вона набула сучасних обрисів. Під час Другої світової війни старі її забудови знищили, а після війни проїзд зробили ширшим.

Також за радянської влади посеред вулиці був бульвар Володимира Леніна з пішохідною зоною і, стовпами. Він розташовувався неподалік від бульвару Тараса Шевченка.

А біля Надставної церкви встановили обеліск Слави – на честь радянських воїнів, полеглих за визволення Тернополя під час Другої світової. Його демонтували на початку 1990-их років. Як вдалося віднайти у вільних джерелах, обеліск був причиною періодичних ДТП.

Історичну назву вулиці повернули вже за Незалежності.

Вулиця Анатолія Живова

Також одна з найінтенсивніших магістралей міста і одна з найбільших вулиць Тернополя. Вона простягається від вулиці Танцорова аж до «Рогатки», де і закінчується.

В Австро-Угорський та Польський періоди на сучасній території, якою пролягає вулиця, була заболочена місцевість, від якої і пішла назва району «Оболонь» - від народної назви заплавний рух.

Частину сучасної вулиці займала Торговиця – місце, на якому проходили торги, місцеві жителі продавали різні вироби. Хоча “серцем” торгів був Старий Ринок, від якого територія Торговиці і поширилася містом, зокрема і до Оболоня.

Фактично до Другої Світової ця територія майже не забудовувалась. Єдиним об’єктом була міська бійня (м’ясокомбінат).

З приходом радянської влади вулиця деякий час зберігала назву Оболоня, а згодом її перейменували на честь Анатолія Живова.

Анатолій Живов народився в 1925 році у Калузькій області (Росія). На фронті воював з травня 1943 року. Відзначився героїчним вчинком під час боїв за Тернопіль, закривши тілом абмразуру ворожого дзоту.

23 вересня 1944 року Живову посмертно присвоїли звання Героя Радянського Союзу.