Відволікайтесь від поганих новин волонтерством: радить фотографиня з Тернополя (ІНТЕРВ’Ю)

• Надія Ротман від весни допомагає військовим. Спершу вона робила фотосесії, а виручені кошти віддавала на потреби ЗСУ. 
• Згодом у жінки з’явилась ідея організувати благодійну барахолку. Ця подія сподобалась містянам і ось минулого тижня завершилась вже четверта така ярмарка.
• Як не боятися нового та «відпускати» мрію задля великих цілей – читайте в інтерв’ю з активною тернополянкою.

– Ти маєш крутий шанс «розвантажити» шафу і допомогти військовим! Як? Все дуже просто – принось речі, які не носиш, на благодійний розпродаж. Або ж можеш прийти і придбати щось, цим теж підтримаєш армію! Як не крути, а корисну справу зробиш! – ви точно бачили це оголошення в соцмережах міста.

Барахолки, де люди можуть недорого продати/купити цікаві речі і задонатити кошти нашим захисникам, проходять в креативному кластері «Na Пошті» або поблизу фонтану «Кульбаба». Ці гаражні розпродажі, як їх називають, одразу стали популярними у Тернополі. Влаштовує їх фотографиня Надія Ротман.

Читайте також: Барахолка на підтримку ЗСУ: що купували тернополяни та за яку ціну? (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Крім того, вона робить благодійні індивідуальні зйомки, бере участь в мирних акціях та мітингах у підтримку полку «Азов» і поширює інформацію про інші волонтерські ініціативи. Як жінка все встигає і чим ще займається – ми запитали. Розмову подаємо у форматі «запитання-відповідь».

Зробила кілька портретів Скрябіну

Як Ви захопились фотографією? Скільки часу їй присвятили?

– Вже більше десяти років фотографую точно. Завжди рахую й збиваюся з ліку. Починала як журналістка, готувала статті. Мій батько (Микола Ротман – прим.) був редактором газети «Свобода». Брат теж працював у журналістиці. Мабуть, це сімейне. Я зазвичай писала матеріали про культурні події в місті, наприклад рок-концерти та рок-фестивалі. Згодом у Тернополі з’явився арт-бар «Коза» і там відбувались різні поетичні заходи. Я відвідувала їх і робила репортажі.

Якось тато сказав мені, що сам текст – це нецікаво. Його треба підкріплювати гарними фотографіями. На той момент у редакції газети з’явився маленький цифровий Nikon. Мені дали його на один з концертів. Це був класний досвід, адже фотографувати людей статично, коли ті стоять чи повільно рухаються, легко. Натомість рок-концерти – це ще те випробування. Всі скачуть, махають головами, танцюють, «слемлять». Зловити кадр і вберегти техніку складно. Але ось так мої матеріали почали виходити з фотографіями.

Далі батько пішов зі «Свободи» і створив власну газету «Четверта влада». В ній перша й остання шпальта були кольорові. За останню завше відповідала я. Тоді збільшилась кількість мистецьких подій. Я мала вечори, коли встигала зробити репортажі та пофотографувати у трьох локаціях – в «Козі», пабі «Patrick», який був раніше на вулиці Монастирського, і ще звідти поїхати у «Хмільне щастя» в «Подолянах». Саме завдяки цьому я набила руку в плані фотографії.

А коли почали займатись нею професійно і як це трапилось?

– Випадковості не випадкові. Ще в 10 класі я закінчила курси масажиста. Якось пішла на співбесіду в салон краси. Там були готові прийняти мене на роботу. В той же день мала співбесіду й у місцевій фотостудії. Довго вагалась з вибором – масажі чи світлини, і звернулась за допомогою до брата. Він порадив глянути на фотостудію свого знайомого. Я послухала й пішла. Простір мені сподобався і я там залишилась на постійній основі. В студії отримала теоретичну базу щодо роботи зі світлом, з налаштуваннями камери, з моделями тощо.

Потім я почала працювати сама на себе. Зокрема, 5-6 років була фотографом у нічному клубі. Там впіймати красивий момент на знимці – особливо непросто: через постійний рух людей, специфічне освітлення. Також я мала доступ до відомих артистів, могла фотографувати їх на сцені з різних ракурсів. Навіть якось кілька портретів зробила Скрябіну у VIP-кімнаті, коли він приїжджав.

Що зараз фотографуєте найчастіше?

– Все те саме, що й до війни. Роблю сімейні та дитячі зйомки. Маю родини, які знаю вже понад сім років і малечу фотографую від народження. Ще берусь за фотосесії днів народжень, персональні та зйомки вагітних, love-story, весілля. Food-зйомки – це окрема любов. Коли мене питають, що я фотографую, кажу, що все окрім архітектури та інтер’єру. Ще немовлят не знімаю. Не люблю й виїзні фотосесії. 

Кошти від зйомок віддавала для ЗСУ

Як Ви почали організовувати благодійні фотосесії? Чи був на це попит?

– Для мене це була спроба повернутись до фотографії, адже у березні-квітні я думала, що моя професія вже нікому не потрібна. Все почалось у травні. Тоді я опублікувала пост про благодійні зйомки в соцмережах і ще здивувалась тому, що  відразу з’явились клієнтки. Вони були мені вдячні, фотосесія стала для них своєрідним пробудженням від стресу, викликаного війною. Дівчата побачили красу навколо, адже надворі все розквітало. Зйомка загалом тривала пів години.

Було більше охочих пофотографуватись, ніж я планувала взяти замовлень. Люди зверталися ще і ще. Я хотіла провести 5 фотосесій, але влаштувала дев’ять. Всі виручені кошти віддавала на ЗСУ.  

Скільки грошей вдалось зібрати за зйомки?

– Я оголошувала мінімальну вартість фотосесії у 600 гривень, але клієнти давали більше. В результаті, всього передала військовим 6000 гривень. Гроші переводила двома платежами. Якось побачила, що мій товариш збирає кошти на тепловізор для тернопільської бригади. Надіслала їм 3 тисячі гривень. Решту суми віддала знайомому, котрий їздить до бійців у Слов’янськ та Краматорськ і постійно щось купує хлопцям. Тобто, я не знала наперед, кому й на що передам гроші. Розпоряджалась ними, коли мала кошти на руках.

Чи наразі проводите ці благодійні фотосесії?

– Поки ні. Маю інші, важливіші справи. До зйомок можливо повернусь восени. Але наперед планувати не буду, на все свій час.

До барахолок долучались люди з-за кордону

Як виникла ідея влаштувати благодійний ярмарок?

– Це було цілком спонтанно. Якось увечері я виставила на продаж у сторіс фото кількох своїх суконь та прикрас. Вказала, що кошти передам військовим. Мій знайомий придбав сукню та підвіску на шию для своєї дівчини і заплатив у три рази більше (!),ніж речі вартували. Сказав, що це крута ініціатива. Він мене так надихнув, що я придумала масштабувати ідею з розпродажем. Подібний досвід вже мала колись у «Козі». Ми неодноразово робили там гаражні сейли.

До першої барахолки долучились мої друзі. Я хотіла провести тільки одну і на тому кінець. Але під час першого розпродажу масово підходили тернополяни і цікавились, коли влаштуємо наступний, адже хотіли принести речі на продаж. Ми зрозуміли, що єдиною барахолкою не обмежимось. Минулої неділі була вже четверта. Є ідея оформити барахолки офіційно, аби вони діяли постійно.

Чи активно долучались до розпродажів містяни?

– Багато хто мене підтримав. Люди самі писали, цікавились, як взяти участь у барахолці. Більшість учасників – мої знайомі, друзі або ті, кого знаю мимохідь. На першу барахолку прийшло мало покупців, але попри це ми зібрали тоді 6 тисяч гривень для наших захисників. На третю барахолку також мало містян завітало через дощову погоду. Я трішки засмутилась, але завдяки пізнішим донатам розпродаж себе окупив. Загалом, щоразу задоволена результатом!

Ви навіть трансляції знімаєте з сейлів. Часто купують щось з-за кордону?

– Це кілька підписників в Інстаграмі мене попросили: «Надя, зроби прямий ефір, бо цікаво, може собі щось куплю!». Коли я вперше провела трансляцію, моя знайома з Польщі придбала сумку. Вдруге ефір був ще й у Фейсбуці. І от тодішня барахолка завершилась в неділю ввечері, а люди ще до кінця тижня кидали мені фото товарів і докупляли у продавців. Це якісь аксесуари, сумки, книги тощо. Якось заледве не побилися за «Морський бій», була «жива» черга.

Чи важко влаштовувати подібні барахолки?

– Ні, за бажання це реально організувати за день. Спершу я створила Google-форму для реєстрації і за номерами розсилала учасникам інформацію про наш розпродаж. Вони уточнювали щось і аби відповісти, потрібно було багато часу. Далі я в анонсі зазначила номер телефону. Тепер до мене дзвонять. Хтось думав не раз, що аби щось купити, слід зареєструватись! (сміється) Але я люблю проводити барахолки. Насолоджуюсь, коли пазли складаються воєдино.

















Найкращий відпочинок – це нове хобі

Бачила, що Ви взяли участь в мітингу на підтримку «Азову».

– Побачила оголошення про мирну акцію і вирішила підтримати сім’ї захисників «Азовсталі». Нещодавно знову відбувся мітинг на площі, аби не допустити другу Оленівку. Я рада, що тернополяни долучаються до цих заходів, публікують сторіс з хештегами. Це привертає увагу до полонених бійців. Але сторіс активні 24 години, далі зникають. Тому я раджу публікувати дописи. Напишіть кілька речень і додайте фото, а результат буде кращим!

Ще постійно виставляєте сторіс про збори коштів для ЗСУ.

– Так, до мене звертаються друзі і знайомі, просять поширити інформацію. Ось нещодавно ми збирали гроші на пікап для 4 бригади оперативного призначення Нацгвардії. Я навіть створила окрему карту, аби люди донатили туди.

Чим ще займаєтесь у воєнний час? Як відпочиваєте?

– «Ковідний» карантин навчив, що окрім фотографії треба мати ще кілька джерел доходу. Я з 2018 року є майстринею-бровисткою, крім того роблю макіяжі та манікюр. Зараз це поєдную. Ще підпрацьовую SMM-ницею. А на дозвіллі раніше ходила на танці. Зараз відвідую заняття рідко, бо емоції й відчуття після них змінились. Почала бігати. Часто ходжу на прогулянки.

І на завершення – Ваш спосіб відволіктись від новин?

– Вимкнути сповіщення на смартфоні! В перші місяці вторгнення я безперервно читала новини, буквально спала з телефоном. А в кінці липня вимкнула сповіщення у месенджерах і тепер переглядаю новини двічі чи тричі на день. Можна відволіктись роботою або освоєнням якогось навику. Найліпший відпочинок – це цікаве хобі. Воно допоможе перезавантажитись, адже мозок вибухатиме від нової інформації!

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.