«Ігор Ґерета» - це ім'я може бачити кожен на тернопільській «Алеї зірок» на вул. Сагайдачного. «Ігор Петрович Ґерета»... український археолог, мистецтвознавець, історик, поет, викладач і громадсько-політичний діяч - таку інформацію подає «Вікіпедія». А поміж тим, Ігор Ґерета - той, кого називали «людиною-Тернополем», хоч і звання почесного громадянина рідного міста дали цьому чоловікові уже посмертно.
За життя, як це у нашій історії бувало не раз, Ігоря Ґерету то цькували, то ігнорували. Та це не завадило чоловікові творити й гуртувати довкола себе однодумців.
До нього ходив Ступка
- Від самих початків, відколи пам'ятаю Ігоря Ґерету, а я тоді навчався у класі п'ятому, до нього тулилися діти, підлітки, молодь. Його розкопки черняхівського могильника у Чернелеві Руському були магнітом, який притягував не тільки тернополян, а й львів'ян, киян... - розповідає тернополянин, історик Сергій Підмогильний. - Більше того, люди їхали не так на розкопки, як до нього самого. Де б це не було: у церкві, майстерні чи у хаті, завжди до нього йшли. Пригадую, і Богдан Ступка приходив...
Справді, Ступка, і не тільки він, а й, наприклад, народний артист України Федір Стригун та багато інших митців. Про це пише, наприклад, дослідниця Ярослава Гайдукевич у своїй статті в книзі «Ігор Ґерета. Статті. Спогади, Світлини».
Якщо поглянути на кар'єру героя нашої статті, то вона - особлива: у трудовій книзі мав тільки один запис про понад 40 років роботи у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї. Ігор Ґерета народився 25 вересня 1938 року у родині священика Петра Ґерети - поета і композитора. Юнаком завершив історичний факультет Чернівецького університету.
«Не буду тут перераховувати, чим Ігор ще займався, бо основна його робота - це музейник і археолог. Але що ж для Ігоря якісь рамки? І коли мене питали: «А хто цей велетень?» - я не міг відповісти відразу. А потім казав: «Це Ігор Ґерета». А що ще скажеш? - подає у своїх спогадах актор Юрій Брилинський. - Була велика група митців, письменників, творчої і нетворчої інтелігенції, яка гуртувалась довкола Ігоря. Він був для них своєрідним «гуру», наставником, вчителем. Його слово дуже багато важило, він мав досить великий вплив на творчі манери митців. Працювати йому було нелегко, бо він був увесь час під ковпаком КГБ».
Під ковпаком КГБ
Справді, за словами пана Брилинського, держава у ті часи «більше толерувала сина злодія, ніж сина священика». За «протирадянську діяльність» - участь у дисидентському русі п'ятидесятників - пана Ігоря засудили на п'ять років позбавлення волі умовно. Відтоді розмаїті агенти стежили за ним і збирали компромат аж до кінця 1980-х!
«Я так любив ті наші довгі мандрівки, адже лише під час них ми могли сказати один одному все, що думаємо та почуваємо, - писав знаний бандурист і товариш Ґерети Микола Литвин. - Бо КГБ тоді ще не додумалось встановити «жучки» не лише в «хатинці на курячих лапках» (удома в пана Ігоря на вул. Глибоків, 15 - авт.) та Ігоровому офісі-підвалі, а й на кожному дереві, що супроводжувало Ігоря на працю і з праці».
Та, попри тиск і цензуру, Ігор Ґерета продовжував працювати. Саме він подав ідею створити у колишньому домініканському костелі замість складу Картинну галерею, а не музей атеїзму. Завдяки тому, що і в партії були розумні люди, це вдалося зробити. Більше того, коли справу було вирішено і з'явилося багато охочих очолити галерею, ці люди відстояли кандидатуру саме Ґерети.
«Ґереті вдалося зорганізувати при Картинній галереї унікальний в історії Тернополя елітний митецький клуб «Золотий вересень», який став єдиним місцем зустрічі українських патріотів, справжніх мистців, всієї чесної інтелігенції міста, - пише Ярослава Гайдукевич. - Не один раз влада намагалася закрити його, називаючи бандерівським, але не змогла. Мав він назву «Золотий вересень», і ця, по суті, політична назва рятувала його від шаленого тиску, продовжувала існування».
Саме у клубі Ґерети чи не вперше, за словами пані Гайдукевич, здається уперше в повоєнній історії могли спілкуватися представники корінної міщанської інтелігенції, молоді вчені, історики, музиканти. У «Золотому вересні» проводили численні вечори Лонардо Вінчі, Ботічеллі, Ван Гога, Пікассо, Баха, Генеля, Шукшина, Чехова, Блока, Єленіна, Паращука, Бойчука...
Мріяв створити музей-скансен
Паралельно до цього Ігор Ґерета протягом багатьов могильник Черняхівської культури у селі Чернелів Руський Тернопільського району. Мріяв створити там музей під відкритим небом. Він багато писав - створив понад 120 публікацій, видав понад 30 книг Інституту національного відродження України, який створи і очолив. Я, автор цієї статті, добре пам'ятаю, як студентом-першокурсником ходив допомагати з упорядкуванням книг в Інституті, як цікаво було слухати прості і дуже змістовні розповіді пана Ігоря. Як це вилилося у його першу рецензію на мою першу брошуру «Образи духовного світу давніх землеробів..." Як уміло він вмів щось порадити.
- Ігор Петрович був людиною-символом для Тернополя. Він гуртував багатьох людей і тримав укупі старших представників української інтелігенції та молоді. Зрештою, багато молоді саме завдяки йому перезнайомилося між собою, - говорить історик Святослав Липовецький. - Ігор Ґерета започаткував дуже багато речей. Серед них - Музей політв'язнів, музей Курбаса та кілька інших локальних музеїв, школа мистецтв. Він був безсрібником.
І, незважаючи на те, що багато років був депутатом, очолював комісію з питань культури і духовності, жив у простоті, в своєму Інституті чи майстерні при краєзнавчому, продовжує Святослав.
«Тепер ми знаємо, що його як кандидата в народні депутати, який мав усі шанси перемогти... хотіли купити. І мав би наш Ігорко, як співається в народній пісні «і ставок, і млинок, і вишневий садок». І міг би поїхати, як їздять деякі нинішні депутати лікуватися до Німеччини, Франції, Іспанії, а оздоровлюватися - на Канари чи Гавайї. Але він... відмовився... - пише Микола Литвин. - йому за це помстилися: відімкнули газ, воду, електроенергію, влаштували кілька показових пограбувань...»
Зрештою, Ігор Ґерета заробив відзнаку на «Алеї зірок» - шану після смерті, а помер 5 червня 2002-го. І навіть ті, хто йому заважали, назвалися його друзями.
«Ким для нас ще був Ґерета?! Та, мабуть, духом і символом цього міста. Співмірним із тернопільським ставом і тернопільським небом, - читаємо у статті-некролозі вихованців героя нашої статті, тернопільських «СУМівців». - Таким ж стрімким у поглядах і мисленні, як шпилі Катедри, таким ж твердим у своїх переконаннях, як мури міського замку, таким ж колоритним і неповторним, як пісні у Його виконанні».
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 17 від 24 квітня 2024
Читати номер
Анонім