Вишивальниця з Тернопільщини зібрала унікальну колекцію наперстків зі всього світу

Зараз майстриня живе у Теребовлі. Вона каже, що вишивка – її життя, тому нещодавно вирішила, що це стане і її основною професією. Міжнародний День вишивальниці відзначають 10 листопада.  

Вишиванки у Наталії Грицишин замовляють люди з всієї України та навіть закордону. Чому важливо, щоб роботи малаи свою унікальну енергетику, як її створити, які вишиванки є традиційними на Тернопільщині, а також, де взялись у її колекції наперстки з різних країн, читайте у інтерв’ю для «20 хвилин».

- Розкажіть коли почали вишивати та якими були ваші перші роботи?

- Я вишиваю, відколи пам’ятаю себе. Ще в дитинстві навчилась вишивати хрестиком, але то були такі звичайні дитячі картинки, серветки. Потім – трохи складніші. Найбільше любила вишивати одяг, тому що це дуже красиво. Серйозно так – то з 15-ти років. Три роки тому відкрила для себе вишивку українських традиційних швів. У мережі я побачила сорочку з незвичним орнаментом.  І зразу не повірила, що це можна зробити руками.

- Яка це була техніка? Що у ній особливого?

- Це була вишиванка у полтавській техніці мережки. Рукави – повністю розшиті, і я закохалась. З того часу це одна з моїх найулюбленіших технік. Вона неймовірна.

- Чи правда, що за вишивання не можна сідати у поганому настрої?

- Так, правда, тому що тоді зовсім нічого не вдається, а готовий виріб потім має зовсім не ту енергетику. Кожен стібочок має бути зроблений з добром.

- Які ще ваші улюблені узори й техніки? Де ви їх знаходите?

- Є ще техніка – низинка, зараз майстрині доводять, що це сакральна теребовлянська вишивка, яка народилась тут. Також є техніка «прутик з настилом через чисницю», - от така довга назва. Ще є качалочки - це найулюбленіші. Звісно, борщівська вишиванка. Вона завжди буде особливою. Щось нове зазвичай знаходжу в інтернеті. Є купа спільнот, де вишивальниці між собою спілкуються. Але я ще вивчаю історію цих технік. Захоплює щось особливе.

- Чому вирішили, що вишивка може стати і основною роботою? Які вишиванки люди найчастіше замовляють?

- Вишиванки зараз люблять. Здається, нема людини, у якої б не було вишиванки. Але переважає вишивка хрестиком. Бо люди просто не знають про інші традиційні техніки. Я стараюсь розповісти людям про різні види вишивки, щоб вони обирали самі. Стараюсь розбавляти навіть звичайний хрестик різними швами.

- Скільки приблизно робіт ви маєте?

- Близько 70. Є рушники, чоловічі сорочки, жіночі блузки, сукні, ще роблю ляльки-мотанки.

- Ще ви робите прикраси у народному стилі. Як освоюєте нові техніки?

- Роблю ґердани, прикраси з бісеру, силянки, коралі, традиційні прикраси, які носили ще наші бабусі. Я часто відвідую майстер-класи, виставки, різні презентації. Там і відкриваю для себе щось нове. Потім читаю багато про той чи інший спосіб.  Також є об`єднання майстринь, де можна дуже багато нового відкрити для себе.

-  Де діють такі об’єднання?

- У Тернополі є об’єднання «Берегиня» при бібліотеці для дорослих №4, також є громадська організація «Школа борщівської сорочки» при бібліотеці №8. Ми зустрічаємось приблизно раз у місяць. У мережі обговорюємо наперед теми, які хотіли б обговорити.

- Розкажіть про колекцію наперстків. Скільки їх у Вас?

- Вже понад 120. Я багато подорожувала і часто заходила в сувенірні крамниці, щоб купити щось на згадку, а наперсток – це ж вишивальна тема. Багато фейсбучних друзів мають такі колекції. В одному з обговорень в тематичних спільнотах вишивальниця з Харкова каже: «А може тобі вислати?». Я думаю, - чому б не колекціонувати. Далі «підтягнулись» знайомі та родичі. Вони знали про моє захоплення і привозили наперстки з різних міст. Замість магнітика.

- А коли вишиваєте, надягаєте якийсь з них?

- Та ні, з ним тнезручно. Це колекційні речі, сувеніри.

- Якими експонатами найбільше пишаєтесь?

- От дивує, що наперстки дуже дивно вибирають собі місце, де я їх купую. Наприклад в Луцьку я не могла знайти, а от в селі на Черкащині, де гостювала,  – знайшовся. Один з найновіших зробила сама: він з мікровишивкою. Це я пробувала. У цьому напрямку теж планую розвиватись.  Є один старовинний, який знайшли в розкопках. То може бути за часів Польщі або Австрії. Є наперсток з Брюсселя  зі скульптурою Ма́ннекен Піс або "Хлопчик, що пісяє", є у формі кухля з Німеччини, є з Англії, Франції, Швеції та навіть з Японії.

 - Чого побажаєте колегам?

- Тільки натхнення, завжди пам’ятати, що вони творять прекрасне і не зупинятись на  досягнутому. Бажаю радості від творчості, вдосталь вільного для рукоділля часу, гарних візерунків і легких стібочків! 
Нехай наші вишиття надихають кожного любити та берегти Україну! Повертаємося до традиційної української вишивки.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.