Тернополянка Марина Дашкевич розповідає, що в одну із перших  подорожей областю вона вирушила, коли просто проходила повз автовокзал. “Гроші з собою мала, була неподалік автовокзалу і дуже захотілось кудись поїхати”, - каже вона.

У Тернопіль співрозмовниця переїхала шість років тому. Зараз вона працює в офісі однієї із тернопільських компаній та розповідає, що одноманітна робота виснажує морально. Тому на вихідних хочеться вражень. Навіть якщо немає компанії для поїздки, дівчина не сумує, а відкриває для себе нові горизонти і розповідає про них іншим у власному блозі. Як планувати маршрут, збирати рюкзак та куди варто поїхати читайте у інтерв’ю. 

- Якими були перші ваші подорожі? Ця любов у вас ще з дитинства чи вже тепер відкрили її для себе?

- Я родом з Вінничини, на Тернопільщині, поблизу Скалата, у мене живе бабуся. У дитинстві я дуже часто в неї гостювала.  На фоні Скалатського замку, його історії, я виросла. Це близько, рідне, мені багато розказували про область, я дивилась на замок, дуже часто ходила біля нього. Хотілось завжди ще щось побачити. Коли в школі вчилась, дуже багато читала. Зараз, до речі, теж читаю багато. Коли вже книги закінчувались, я брала енциклопедії і там знаходила щось про печери, замки. Мріяла, що там побуваю. 

- А у Вінниці теж їздили кудись? Чи Тернопільщина особлива?

- Там я більше любила ходити гуляти. У нас теж місто на Дністрі, до речі. Дуже схоже на Заліщики. Тільки Заліщики - це півострів, а в нас Могилів - на кордоні з Молдовою. Від мого дому до річки було п’ятсот метрів, а за річкою - інша країна. І там Дністровський каньйон, який дуже нагадує Заліщики. Тому навіть це пов’язано з Тернопільщиною. Клімат схожий дуже. Я відколи себе пам’ятаю, з друзями дуже багато лазили на схилах каньйону. Це краса, яка захоплює. Коли була малою,  часто ходила на пікніки на Дністер, або на гори неподалік. Ми всі росли на вулиці, на природі.

- А зараз частіше спонтанно їдете кудись чи плануєте поїздки заздалегідь?

- Буває по-різному. Але коли на вихідні я не їду кудись, уже не знаю, куди себе подіти і що робити вдома. Ніколи не забуду одну з перших поїздок на Тернопільщині, як тільки переїхала жити сюди. Це була неділя, я вийшла на ринок. Дивлюсь: гроші є, час є, автовокзал недалеко, а я так давно хотіла побувати в Зарваниці. Чому б не поїхати? І так як була одягнена: шльопанці, спідниця, сумочка на плечі. Ще й автобуса не було на той момент до самої Зарваниці. Я прийшла на автостанцію, а вони кажуть, що є тільки до села неподалік. Думаю, що чекати довго не буду. Так і поїхала. Про Зарваницю я давно чула, ще коли була малою, приїжджала до бабусі, то чула легенду про Зарваницю, про джерело. Це цікаво.

- То ви можете поїхати як у компанії так і самі кудись? Чи не буває самотньо в дорозі?

- Буває таке, що фестиваль або подія якась, і я дуже хочу поїхати туди. Пам’ятаю, як поїхала вперше на фестиваль у Підзамочок. Я там не була до того і мені пояснили, що маю доїхати до церкви, а там – поворот, і десь там йдеш та шукаєш замок. Їду в автобусі і прошу водія “Ви мені зупиніть там біля церкви. Я на фестиваль”. Він здивовано подивився, бо я сама була. Щоправда, зупинився. Показав дорогу. І я знайшла. Сама з рюкзаком. Буває таке, що з друзями їду, компанією, а буває, що ні в кого не виходить - їду сама. Сумно не буває. У дорозі можна з кимось поговорити, послухати музику або подумати про щось своє. А коли вже туди приїжджаєш, то завжди зустрічаєш або нових людей, або старих знайомих, яких вже добре знаєш за ці всі фестивалі. 

- То який він, фестивальний туризм на Тернопільщині?

- Крутий, якщо цікавитись ним. Він розвивається. Починаючи з весни і до осені є куди поїхати і що побачити. Я дуже люблю бувати на святах замків. Вони дають змогу не просто побувати в якомусь місті, а побачити замок з його історією і місцевим колоритом. До прикладу, Нирківський фестиваль, що в урочищі Червоному. Я там буваю кілька років поспіль. І кожного року відкриваю щось нове для себе.

- Які відчуття, коли практично щотижня буваєш в іншому місті?

- Це дуже круто, бо коли весь час працюєш з паперами, сидиш в офісі, з телефоном, то воно відволікає від одноманітності, сірості. Я почала працювати на цій роботі і десь за рік-півтора зрозуміла, що вже все знаю все, стало нудно. Тоді я почала їздити, писала про це у себе в Facebook, захопилась. Приїжджаю і розповідаю друзям. Розказала раз, другий, третій про то, де була. А потім зрозуміла, що можна всім одразу. Хотілося, щоб більше людей дізналось про класні місця. Не тільки мої друзі та знайомі, а й чужі люди. 

- Наскільки важливим є блог для вас? Чи плануєте на комерційну основу його переводити?

- Ні, про це ще не задумувалась. Усе почалось з того, що я познайомилась з туристичними блогерами, які їздять-пишуть. Вони мені розказали, на яких основах можна створити щось своє. Я б хотіла, щоб про блог просто знали настільки, щоб я сама могла бачити більше місць і більше розповідати про них іншим. Але загалом, я це роблю, бо мені це подобається.

- То чому тільки Тернопільщина? Не тягне десь далі від дому?

- Хочеться. Я думаю, що буду подорожувати і на більші відстані. Я була і за кордоном. От у Варшаві, наприклад. То була теж особлива поїздка. Я не знала, куди їду, що я маю там робити. Сама складала маршрут, мала роздруківку з відзначеними місцями, які хотіла побачити. Але мови не знаю, місць не знаю, людей теж. Довелось самій собі бути екскурсоводом. Тепер жартую, що можу і для когось проводити екскурсії у Варшаві. 

- Назвіть ТОП-5 місць, які радите відвідати в області. 

- Думаю, тут має бути Скалат, якщо це мій особистий рейтинг. Бо це моє, рідне. Там цікавий замок, там відбувається декілька років поспіль фестиваль “Свято замку”. Тут має бути Бучач, Заліщики, Бережани і Монастирок. В останньому дуже крута атмосфера. Варто поїхати.

- Це відчуття втоми після подорожі. Важко повертатись на роботу?

- Втома - це так круто. Вона дуже приємна така. Воно вмикає перезавантаження. Коли їдеш хоча б на день з міста, то таке враження, що ти була у відпустці кілька тижнів. У понеділок зранку приходиш на роботу і  включаєшся заново. Бо якщо в Тернополі дім, хатня робота, магазини, то після вихідних жодного відчуття, що відпочив. 

- З чого потрібно почати планування подорожі? Як зібрати рюкзак? Наскільки вони бюджетними можуть бути?

- Зараз я трохи орієнтуюсь в області. Була практично у кожному райцентрі. Мені треба практично півгодини, щоб зібрати рюкзак. Беру завжди воду. Якщо знаю, що там є місце, де можна поїсти, то більше взагалі не беру нічого. Ти за день реально можеш встигнути поїхати туди, подивитись місто і повернутись назад. І фактично, крім витрат на дорогу і їжу, більше нічого і не треба. 

- Як із Тернополя поїхати на день у Заліщики. Скільки грошей треба та чи є там що подивитись?

- Я не пам’ятаю точно, скільки коштує квиток. Здається, близько 80-ти гривень. Тобто туди і назад - це 160. І ще близько ста, якщо хочете поїсти десь у ресторанчику в Заліщиках. Думаю, у сотню можна вкластись. Тобто, якщо беру з собою триста гривень, то вистачить ще на морозиво чи шоколадку в дорогу. Я ще звідти завжди помідори везу (посміхається прим.ред). Вони там справді нереально смачні.  Подивитись є що. Там два парки в місті, до речі, в одному з них тюльпанове дерево бачила. Та й позасмагати біля Дністра можна 

- Що порадите тим, хто довго думає перш, ніж вирушити кудись або лінуються подорожувати?

- Кожен сам вирішує, звісно. Але це фантастичний досвід. Я не раз чула фразу про те, що в кінці життя люди найбільше жаліють про те, що вони мало подорожували. Усі думають, що будуть їздити колись. Але ж коли? Треба використовувати будь-яку можливість, будь-який час. Зрештою, колись ти не ти не будеш пам’ятати, як дивився фільми на вихідних, тинявся одними і тими ж місцями чи робив одну і ту саму хатню роботу. Через багато років ти зможеш згадати лише місця, де ти побував. 

Довідка:

Блог «В пошуку пригод». Марини Дашкевич можна знайти за посиланням тут