Владислав Івченко: «Це книга про трагедії людей»

Владислав Івченко – автор детективної та історичної прози, володар кількох премій та дипломів Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова». Багато років він працював на перетині детективної та історичної прози, а у 2017 році несподівано презентував роман про Митрополита Андрея Шептицького.

До речі, роман «Два пасинки Митрополита» увійшов у різні топи, зокрема, у топ-20 книжок «Форуму видавців-2017» за версією «Буквоїда». Книга була написана ще у 2016 році, проте побачила світ лише через рік.

Ідею подав видавець

У Тернополі це видання Владислав Івченко представив в рамках мистецького фестивалю «Ї». Письменник розповів, що ідею написати роман про Мирополита Андрея Шептицького йому подав видавець Василь Карп'юк.

• Під час «Форуму видавців» у Львові він запросив мене розмову за кавою і запропонував написати художній роман про Шептицького і його час, – розповідає Владислав Івченко. – Йшлося про міжвоєння. Я відповів: «Одразу сказати не можу, бо мало знаю про той час». Адже це – зовсім не мій час, не моя географія. «Дай мені кілька місяців. Я почитаю, зрозумію, чи це – моє, а тоді скажу, чи зможу братися за книгу». Ми одразу пройшлися «Форумом видавців», купили десь півтора десятка книжок про той час. Вони мені дуже стали у нагоді. Потім ще дозамовляв книжки. Десь за півтора місяця я зрозумів, що це – дуже цікавий час.

Відтак письменник написав до видавця, погоджуючись писати роман про Андрея Шептицького. Тоді у Владислава Івченка ще навіть не було ідеї, як і що писати, однак його дуже зацікавив цей проект.

• Спочатку мені здавалося, що це буде більше пригодницька книга, – каже він. – Але потім, коли я почав писати, зрозумів: цей час настільки трагічний, що написати пригодницьку легку книгу не вийде. У результаті, твір став більш трагічним, більш напруженим, не таким веселим, як я спочатку планував.

«Мозаїка» тричі не складалася

Три рази пан Владислав починав писати нову книжку, однак розумів, що «мозаїка» не складається. Тому навіть думав повідомити видавця, що в нього нічого не виходить і відмовитись від проекту. Однак тема його вже не відпускала.

• Врешті у мене виникла ідея двох пасинків, – каже письменник. – Мене осінило, «мозаїка» склалася і далі потрібно було лише написати. Процес захопив настільки, що обсяг тексту вийшов у два з полониною рази більшим, ніж ми домовлялися з паном Василем. Почав «різати» і зрозумів, що канва твору руйнується. Тоді написав Василеві Карп'юку, що є ось такий обсяг. Він почитав, каже: «Ок, видаємо».

Цікавим є той факт, що роман про Митрополита Андрея Шептицького написав не галичанин, а житель Сум. Владислав Івченко зазначив, що більш детально ознайомився з постаттю цього великого ісповідника віри в Христа, працюючи над романом.

• Це непересічна особистість у дуже складні й страшні часи, – каже автор книги. – Як віруюча людина Митрополит переживав важку внутрішню кризу, бо бачив, що все, що відбувається, Господь не мав би допустити. Це почалося за перших совітів, продовжилося за нацистів і других совітів. Мені здається, що атеїстам сприйняти це легше, а людині віруючій треба це якось пояснити. Власне ця трагедія мене дуже зачепила.

Постать Митрополита вразила

На думку Владислава Івченка, Митрополит до останнього залишався досить щирим у своїй вірі, він знаходив для себе пояснення, чому Господь допускає такі події. Ще один аспект, який вразив пана Владислава стосовно Андрея Шептицького, – це руйнація його звичного світу і одночасний упадок тілесних сил.

• Митрополит уже не міг ходити, проте залишився людиною, не впадав у відчай, – пояснює письменник. – Я дуже захопився цією непересічною особистістю, тому це своє захоплення прагнув це внести в текст. Розумів, що книгу читатимуть здебільшого в Галичині, проте намагався зробити так, щоб вона знайшла своїх читачів і в інших регіонах України.

Досить швидко пан Владислав збагнув, що не може зробити Митрополита своїм головним героєм. Тоді в нього виникла ідея двох братів, які дивом врятувалися під час одної м’ясорубки і загинули під час другої. Один брат дуже схожий на Андрея Шептицького в молодості. Він високий, поставний, розумний, блискучий оратор. Другий брат вийшов більш сірим, проте зі своєю правдою та логікою. Вони обидва були дуже сильно прив’язані до Митрополита і часто в своїх рішеннях зверталися до нього.

Захопив час міжвоєння

Вивчаючи матеріали про Андрея Шептицького, письменнику дуже сподобались спогади одного бельгійського монаха. Завдяки своїй щирості вони дозволили Владиславу Івченку зрозуміти, що відчували такі люди в ті непрості часи.

• Мене захопив час міжвоєння тим, що тоді за один день відбувалося стільки подій, як за один рік, а той й ціле десятиліття, – підкреслив автор роману. – Проміжок між 1939-1944 роками в Галичині дуже добрий для художнього осмислення, бо це дуже насичений, бурхливий, трагічний і цікавий час.

У своєму новому романі письменник дотримувався історичної лінії. Його захопила тема національної ідентичності. В книзі є німецький єврей, який відчуває себе німцем, а Німеччину вважав своєю Батьківщиною. Трагедія цього героя полягала в тому, що його відкидає народ, який був для нього рідним, до того ж його дружина німкеня розлучилася з ним, піддавшись пропаганді.

• У романі справді багато особистих трагедій, – зазначив Владислав Івченко. – І це – саме особисті трагедії, а не тільки трагедії інституту церкви зокрема. Я б сказав, що «Два пасинки Митрополита» – це книга про трагедії людей.

Пишучи «Два пасинки Митрополита», письменник не відучував потреби вмішуватися в історичну канву йому як автору і додавати якогось художнього вимислу. Для когось із читачів це було розчаруванням, а хтось і зрадів з цього приводу.

Владислав Івченко додав, що з його нової книги міг би вийти досить хороший фільм чи, навіть, серіал.

• Сподіваюсь, що якийсь канал чи кінокомпанія зацікавиться цим романом, – каже він. – Хоча пишучи свої книги, я ніколи не думаю, про те, як адаптувати їх під кіносценарій.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.