Володимир Ячмінський: "Заради театру не пив і не курив..."

Володимир Ячмінський: "Заради театру не пив і не курив..."

Якби Володимир Ячмінський вдало склав іспит з хімії, то став би футболістом. А ще він каже, що є найкращим водієм серед акторів і найкращим актором серед водіїв

У мирі з собою і світом зустрічає свій 80-річний ювілей народний артист України актор Тернопільського драмтеатру Володимир Ячмінський. З цієї нагоди 15 червня у драмтеатрі – творчий вечір ювіляра.

Актор вдячний Богу за те, що реалізував себе у професії, за те, що його оточують позитивні люди, щодня дякує йому за дітей. Каже, що щодня готовий боротися. Незважаючи на проблеми з зором, щодня він бігає з дружиною на стадіоні сім кіл і робить на вулиці зарядку. Він ще й досі дарує свій талант глядачу у «Тев’є-молочнику», «Гуцулці Ксені», «Запорожці за Дунаєм». Зараз це епізодичні ролі, проте шанувальники театру у Тернополі та й у всій Україні пам’ятають його Мартина Борулю, Возного, Івана Непокритого та інші.

Відео дня

55 сезонів на сцені Тернопільського драмтеатру, 300 ролей у театрі, чимало фільмів – такий творчий доробок Володимира Ячмінського.

- Свої ролі я рахував до двохсот, - розповідає актор, - а потім уже перестав.

- Маєте улюблені?

- В актора є таке поняття, як етапні ролі. Таких ролей за весь час роботи в театрі може бути кілька. У мене це Мартин Боруля, Возний. Їх до десяти із 300 – це ролі принципові, ті, що я грав так, як ніхто не грав. Може бути гірше, але так робив тільки я. Вона може бути навіть історичною. От свого часу Гнат Юра грав Мартина Борулю в київському театрі, то я не наслідував його, а зіграв по-своєму. Тому це для мене етапна роль, вона принципова для мене. Ці ролі дуже глибокі, у них - моя суть. А ставлення до ролей однакове, як у батька до дітей. Все - від серця, а де серце - там душа.

- У 70-х роках ви багато знімалися в кіно. Як ви потрапили на майданчик?

- Першим фільмом була „Чортова дюжина”. Це був 1970 рік. В мене якраз народилася донька Оксанка, а я був на зйомках у Судаку. Актору з театру у кіно потрапити важко. Треба або бути кіноактором, або щоб тебе хтось знав, бачив у роботі. У 1970 році я одержав премію за кращу чоловічу роль - Івана Непокритого у виставі „Дай серцю волю”, пізніше за нею фільм знімали. Приїхав мене нагороджувати замміністра. Пам’ятаю, він дуже дивувався, як таке може бути у Тернополі. Він і порекомендував мене режисеру, який шукав комедійного актора на роль козака. Каже, мовляв, їдь у Тернопіль, бери Ячмінського без проб. І я отримав телеграму – запрошували на зйомки фільму „Чортова дюжина”. У мене надзвичайна любов до цієї ролі, і я вдячний режисеру, що дав мені її.

Рік жив у гримерці

- Гримерка №11 на другому поверсі - ваш другий дім?

- Свого часу директор театру, надзвичайної доброти чоловік Іван Боровський приїздив за мною у театр Заньковецької, коли я ще закінчував студію. Дивився дипломну роботу і відібрав мене. А я кажу: „Якщо мене берете, то і Давидка беріть, бо то мій друг, ми з ним у школу ходили”. Так я приїхав у Тернопіль. Квартири не було, гуртожитку теж, то я рік жив у цій гримерці.

  • Ви з дитинства мріяли про театр?

- Мама найбільше хотіла, щоб я став актором. Так сталося в житті, що їй не вдалося реалізувати свої мрії, і вона хотіла, щоб актором став я. До речі, на мене в школі всі казали: „Та то артист”. А я не звертав уваги, у мене головним був футбол. Між іншим у школі я недобре вчився. Але мені ставили оцінки, бо мене всі любили. Я всім займався, от треба у хорі співати – будь ласка, проводити зарядки – теж мені. В одному класі навіть два роки був, бо не здавав екзамен, їздив на збори, тренування.

Я мріяв бути спортсменом, футболістом, грав за юнацьку збірну команду України в 1955 році, потім служив у Челябінську, грав за челябінське „Динамо”. Але коли вступав в інфіз у Львові, не склав хімію. Уже поїхав за них грати у футбол, мене запевнили, що я вже студент, але іспиту не склав, тож не поступив. Крім того, в мене були не дуже гарні оцінки в атестаті, і я вирішив навчатися у вечірній школі недалеко від Львова.

А там трапився такий випадок. Учитель фізики, який до нас приїжджав зі Львова, якось затримувався в чайній перед нашими уроками, і ми в класі з колегою співали. Коли він зайшов у клас, ми обірвали пісню на півслові. Зрештою, він з’ясував, що то співав я, і запитав: „Хочете бути в театрі у Львові?”. Познайомив мене з народним артистом з театру Заньковецької, і я прийшов на прослуховування. Пам'ятаю, як дали зіграти роль сліпого, і я грав з заплющеними очима. Потім сказали зіграти з відкритими. Посеред тексту я зупинився і розсміявся, сказав комісії, що я ж їх бачу, це всіх розсмішило. А як заспівав їм Чайковського, то пропонували співати в ансамблі. Але я сказав, що хочу в театр. Так я поступив в експериментальну студію при театрі Заньковецької і став актором.

- На сцені закохувалися?

- У мене мало було таких ролей, щоб закохуватися. Я грав більше простаків. Може, і міг закохатися, але це в театрі шкодить акторові, так само, як і зазрість. Хоча артисти, буває,  закохуються. Але дуже залежить від самого актора. В мене була така риса, що я міг грати так, ніби я дійсно був закоханий. Але є актори, які не можуть справитися, і цей трафарет кохання тримають всередині і не можуть вийти з нього. А в мене закоханість була, як представлення гри.

- А як собі обирали пару?

- У мене ж переконання було, що перше – це театр, а далі сім’я, але в мене сім’я була близько. Коли я грав Івана Непокритого, на карточці мав фото Крушельницького з одного боку, який теж грав цю роль, а з другого боку - фото сина Володі. Я більше боявся, щоб не ревнувати, тому вибирав жінку просту, некрикливу, таку, як я. Я теж простий, і грав простаків. Вона мені буде дружина, мама моїх дітей, господиня, а я віддамся театру, тому, що я любив і надзвичайно люблю. Зі сторони дружини Наталії було велике терпіння, смирення і прощення. Оцінка всьому – зараз. Чогось таке глибоке осмислення прийшло саме тепер. Моя дружина – моя спина, це Господні руки для мене.

  • Ви багато гастролювали з театром, а де були у приватних поїздках?
  • П'ять років тому ми з дружиною їздили в Індію. Їхав туди поправити здоров’я, а знайшов велике розуміння Господньої благодаті. Якось мій лікар сказав мені, мовляв, зніми погони і впусти Бога в серце. Я прийшов додому, і зі мною трапилася істерика – де Бог, хто такий Бог, мене ж виховувала Радянська влада. В мене був такий емоційний вибух, що я не знаходив відповіді на багато питань. Трапилась нагода, і я полетів з дружиною в Індію. Ми були в духовному центрі біля Тибету. Я бачив тамтешнього святого, бачив його святі діла, торкався до каменю, якому тисячі років. Ми багато часу проводили в місцевих храмах, де дуже тихо, там ніхто не говорить, ти заплющуєш очі і слухаєш тільки себе. Звичайно, буддистом я не став, але відтоді щось змінилося в мені. Я дістав порцію небесної благодаті, так ніби мене вдарило. Їхній погляд на життя інакший, і в мене після Індії стало інше життя. Ці зміни – в розумінні суті людини, ціни людині в цьому житті. Не кожний може себе оцінити, щоб не переоцінювати. Моя оцінка того, що я маю, вважаю, правильна. В мене таке враження, що я знаю, чому це, маю на увазі проблеми з зором, хоча ніхто мені нічого не казав. Я себе не картаю за це, проблема зі здоров’ям - це пересторога. Будь-який удар - це дзвіночок, але треба це чути. Це дала Індія. Там до цього прислухаються.

 

Називали театральним шофером

  • Театр – ваша єдина пристрасть?
  • Я - затятий автомобіліст. Дуже багато їздив. У мене було 18 машин. Зїжджував і купував нову. І так багато разів. Треба було швидко поїхати в інше місто акторам – то була не проблема. Мене називали театральним шофером. Я себе називаю найкращим артистом серед шоферів і найкращим шофером серед артистів. Мав „Запорожця”, кілька „Волг”, шістку, третю модель, „Жигулі”, „Пежо”. Як треба було, то міг поремонтувати, розібрати машину на запчастинки і потім зібрати. Мене ніхто не вчив їздити, вчився сам. Часом знайомі шофери брали з собою у район привезти машину, казали, актор не п’є, бо я не вживав алкоголю і не палив. До речі, заради театру не вживав, щоб мати здоров’я.

- Які уроки вам дало життя?

- Моя життєва помилка – що на першому місці був театр, а на другому – сім’я. А мало би  бути навпаки. Але це було років, напевно, до 60-ти. Я не мав часу виховувати дітей. Усе було на моїй дружині, а я весь час у театрі чи на гастролях. На три місяці в Росію чи Казахстан. А після 60-ти років прийшло усвідомлення. І я зрозумів, що моя держава - в сім’ї.

Переглядаючи свої роботи, я зрозумів, що Творець вів мене все життя, бо хто ж мені у житті помагав, щоб я саме так зіграв? І я собі сказав, що я істинно щасливий. Я одержав цей дар і подарував його.

Справжнє щастя - це любов, а любов - це Господь. У Любові все є – терпіння, смирення, прощення. Коли в тебе є добро в серці, є любов, то ти зла не помічаєш ні в кому і не гніваєшся. Це все в ідеалі, але ідеалу на землі небагато, бо ми - живі люди. Усе має бути в гармонії, але під контролем. Коли є любов, то є відповідальність. Цей досвід мені допомагав у театрі.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.

Коментарі (1)
  • Piter Savka

    Не пив і не курив ??  Так можна і здоровим померти !!!!
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні
Новини Тернополя за сьогодні
08:00 У Тернополі відновлюють футбольні матчі з вболівальниками 22:20 Поліція розшукує 15-річного хлопця з Чорткова Олександра Мороза 22:00 Дитячу травматологію змінив на артбригаду: історія молодого лікаря-науковця 21:00 У Тернополі прощатимуться із військовослужбовцем Іваном Грицком Від читача 12:17 Пів мільйона грн компенсацій отримали цьогоріч роботодавці Тернопільщини, які працевлаштували переселенців 20:00 Перетворили пустир на модульне містечко: як переселенці стали стимулом для відбудови Малашівців play_circle_filled 19:00 «На щиті» повернувся додому сапер із Теребовлянської громади 18:00 У замку на Тернопільщині організовують толоку 17:00 26-річний тернополянин за 4500 доларів став «батьком» трьох литовських дітей 15:30 Причетному до організації вибухів у Тернополі повідомили про ще одну підозру 15:07 «Афілійований міні-EdCamp Ternopil»: що зібрало у 19 школі майже дві сотні освітян? 14:00 На Тернопільщині мотоцикліст врізався в кам'яну огорожу — є постраждалі 13:30 Патріотична організація «Центурія» проводить набір активної молоді 13:00 На п’ятьох вулицях Тернополя триває поточний ремонт дорожнього покриття 12:33 Кременчанину, який торгував зброєю, повідомили підозру 12:00 На дорогах Тернопільщини вітер повалив понад 20 дерев 11:35 На Тернопільському ставі починається сезон водних прогулянок 11:15 Що таке шале? Про затишні будиночки на природі та хто їх будує (новини компаній) 10:45 1 квітня розпочинається нерестова заборона на вилов риби 10:10 На Оболоня пограбували жінку
Дивитись ще keyboard_arrow_right
Ваші відгуки про послуги у Тернополі Ваші відгуки про послуги у Тернополі
keyboard_arrow_up