«Я - як священик: і послухаю, і пораджу»: тернопільський таксист розповів, кого возить і скільки заробляє

• 22 березня у світі відзначають День таксиста. 
• Журналістка "20 хвилин" вирішила запитати одного із тернопільських водіїв таксі про нюанси професії. Свого прізвища чоловік просив не вказувати, мовляв, колеги-водії будуть кепкувати.

Пан Анатолій працює таксистом понад 12 років. Він каже, що професійний день святкувати не буде, бо ж на роботі. Він не працює у жодній службі таксі, переконує, що "сам собі начальник" - це найкращий варіант. 

Таксист розповідає, що працює не тільки у Тернополі і області. Інколи замовляють поїздки навіть на кілька сотень кілометрів, проте інколи така дорога навіть легша від дороги по місту. 

- Я їздив в Київ до 15 разів, Вінниця, Софіївка, Одеса. За Західну Україну взагалі мови нема. По всіх замках возив людей, - каже пан Анатолій. - Я в Тернополі не люблю їздити по тих дорогах, де можна "колеса полишати". Наприклад вулиця "імені мера" (так ми називаємо Гайову), там, де новобудови, на Яреми, наприклад. 

Пан Анатолій каже, що за роки "служби" зустрічав дуже багато людей. Раніше чоловік мав у машині лічильник пасажирів. Ще два роки тому він показував 15 тисяч. І це тільки ті, для яких включав лічильник. 

- Деколи ще й чайові дають за то, що ти послухаєш людей. Я - як священик. Маю порадити, показати дорогу, - жартує водій. - А людям інколи треба такого, виговоритись людині, яку, можливо, і не побачиш ніколи більше. Як на сповіді. 

"Таксистом може стати кожен, відівчитись - важко"

До роботи таксиста, пан Анатолій працював водієм на одному із Тернопільських підприємств. Він каже, таксисти між собою жартують, що таксистом може стати кожен, а відівчитись вже важко.

- Я вночі не їжджу. На наших дорогах не так заробиш, як "вгробиш". Тай порядні люди ходять до 22.00, далі вже "бидло", - каже чоловік. - Я - таксист специфічний. П'яних не вожу, російськомовних теж не люблю. Дозволяю їм сідати в машину, хіба якщо то гості міста. Я питаю: "Ти тернополянин?" Він каже: "Так". То я йому пояснюю, що як за стільки років не навчився говорити українською - хай ходить пішки.

Серед пасажирів пана Анатолія за роки роботи вже з'явились постійні клієнти. Багато довіряють найцінніше - зранку відвезти дітей до школи, або забрати їх із села. 

- Я вже виробив графік через пасажирів, бо у мене є клієнти, яких треба відвезти на роботу, потім завезти додому, - говорить чоловік. - Люди, які давно мене знають - довіряють вже. Кажуть: "Поїдь в село, привези посилку", або "Завези дитину в садок" або "Забери з садка". І їм добре, і мені добре.

"Всі думають, що таксисти лопатами гроші гребуть"

На запитання, скільки заробляють таксисти, чоловік відповідає, що це, як у риболовлі: коли як пощастить. В середньому виходить близько 300 гривень.

- Всі думають, що ми тут гроші лопатами гребемо, але ні. Цю суму мені треба розділити на три: частину на бензин і відкласти на ремонт, чатину - заплатити податок, і за щось сім'ю годувати, - каже пан Анатолій. - Та й з пасажирами цікаво буває. Я люблю говорити, але деколи вони дуже кумедні. Було, що заходить жінка питає: "Ви вільні?". Я кажу: "Ні, я одружений". Або ще був випадок, що відкриває двері жінка і питає: "То таксі?", я кажу: "Ні. Пожежна", а вона: "Та як пожежна, коли шашка є?". А я думаю, то нащо питати. 

Чоловік каже, що дорогу дуже любить. Якщо на шляху будуть заправки, щоб можна було випити кави, запалити цигарку -  готовий їхати хоч на край світу. 

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google