Як не захворіти на рак і що робити, аби вилікуватися? Поради молодої лікарки-онколога з Теребовлі

Як не захворіти на рак і що робити, аби вилікуватися? Поради молодої лікарки-онколога з Теребовлі
  • Щодня ця лікарка приймає людей із діагнозами, які лякають багатьох. Слово “рак” стало для лікаря-онколога Теребовлянської міської лікарні Христини Нич звичним. І вона переконує: ця хвороба  не вирок. Шанси є в кожного.
  • У рубриці "Лікар до 30" розповідаємо про молодих лікарів з Тернопільщини.

Молода лікарка Христина Нич менше, ніж пів року працює на посаді районного онколога поліклінічного відділення КНП ТМР “Теребовлянська міська лікарня”. Але за цей час вона вже провела понад тисячу прийомів хворих із непростими діагнозами. Дівчина каже, що бути лікарем та рятувати людські життя мріяла ще із дитинства, а зараз найголовніше для неї - щоб люди, навіть у найважчих ситуаціях зі здоров’ям, не опускали рук і вірили в краще.  

Всього на обліку Теребовлянського онколога - понад 1800 пацієнтів... До пані Христини  приходять  люди з підозрою на онкозахворювання, ті в яких захворювання лише виявили приходять і люди з “запущеними” впадками раку, який виявляють на пізніх стадіях та який не підлягає лікуванню. Серед низ - як діти, так і дорослі особи. Є і ті, хто сам від медичної допомоги відмовляється, хтось через брак коштів, хтось просто каже: скільки Бог відміряв, стільки й проживу… До кожного пані Христина знайде добре слово та слушну пораду, адже на такій роботі лікар має мати не лише достатній багаж знань, а й чуйне до чужої біди серце. 

Відео дня

— Пані Христино, розкажіть чому обрали такий особливий напрямок медицини? Де навчались та де працювали лікарем-інтерном? 

— Розпочну з того, що стати медиком - це була мрія всього мого життя. Мене не лякало ні майже вісім років навчання, ні те, що емоційно така робота непроста. Я навчалась в Буковинському державному медичному університеті. Вступила туди у 2013-му році. І одразу зрозуміла, що вибрала правильний шлях. 

Заочну частину інтернатури я проходила на базі Тернопільського обласного онкологічного диспансера, очну частину - на базі кафедри онкології і радіології університету, де і навчалась.

Щодо онкологічного напрямку, до останнього не могла визначитись, бо знала, що це нелегко. Але з іншого боку, це напрямок медицини, який весь час розвивається, і тут, мабуть, я справді можу реалізувати це своє бажання - рятувати людей з ситуацій, які можуть здаватись безнадійними.

— Що найскладніше було під час інтернатури? Як це, потрапити в заклад, де люди в прямому значенні борються щосекунди за своє життя?

— Так це було нелегко, бо під час навчання в університеті ми вивчали теоретичний матеріал, практики було доволі мало. А під час інтернатури ти вже займаєшся практичною діяльністю.Маєш дуже швидко приймати рішення щодо лікування. Бо є моменти, коли на вагу золота кожна хвилина. 

Онкологічне лікування відрізняється від усіх інших. Тут є три методи спеціального лікування: хірургічний, лікування хіміотерапією та променевою терапією. 

З часом ти все більше набираєшся досвіду. Під час інтернатури я працювала під керівництвом лікарів, з часом почала самостійно вести пацієнтів, вела консультативний прийом хворих, направляла хворих на різноманітні обстеження, довіряли і проводити біопсії, пункції. На прийом приходили і люди, в яких підозри були необгрунтовані, і люди, у яких онкозахворювання лише виявили, і воно було на ранніх стадіях. Але доводилось і працювати з тими, у яких виявляли рак на пізніх стадіях. Це найважчі випадки… Але також були хворі, які перебували під диспансерним наглядом, тобто вони лише проходили періодично обстеження після лікування, щоб не допустити прогресування чи рецидиву. 

Усе залежить від типу пухлини, від стадії

— Біопсія, хіміотерпії... Це непрості, болючі процедури. Всі так бояться цих слів. 

— Якщо говорити про біопсію, то це метод діагностики, за якого виконується прижиттєве взяття шматочка тканини із подальшим гістологічним дослідженням, яке або підтверджує або спростовує підозру на онкологічне захворювання.

Існують різноманітні види біопсії, деякі з них доволі прості у виконанні і викликають лише відчуття дискомфорту . Інші ж навпаки, такі як от біопсія кісткового мозку можуть викликати незначний біль, адже ми не можемо знеболити саму кістку.

Хіміотерапія, променева терапія можуть викликати ряд побічних ефектів, але це все доволі індивідуально. Звичайно, ми намагаємося зробити все для того, аби попередити ці ускладнення.

— Що зараз входить у ваші обов’язки? Ви також надаєте допомогу людям із різними стадіями раку? 

—Здебільшого це консультації та діагностика у людей, яких направили інші спеціалісти. Часто люди самі приходять, у випадку, якщо мають підозри на онкозахворювання. Під час прийому я розпитую про скарги, детально збираю анамнез, виконую клінічний огляд пацієнта, призначаю необхідні обстеження. Якщо дані обстежень і клінічної симптоматики свідчать про  наявність у людини онкозахворювання, чи про підозру на нього, скеровую її для подальшого обстеження і на консультацію в тернопільський  онкодиспансер. У Теребовлі ми не можемо підтвердити чи спростувати діагноз. Це можуть зробити лише в Обласному диспансері на основі спеціальних досліджень. Тобто, гістологічного підтвердження. 

Окрім консультацій, я призначаю симптоматичне лікування. Це означає, що тут, на місці, ми можемо надати людям амбулаторну допомогу або при потребі госпіталізувати хворого в стаціонар. Наприклад, це може бути, коли в людини важкий стан після хіміотерапії, після променевої терапії або після оперативного втручання. 

Також я веду диспансерне спостереження за хворими, які мали чи мають онкозахворювання.

—   Як люди реагують, коли чують вперше: “У вас підозра на рак”?

—  Усю інформацію про стан здоров’я людини, згідно з наказом, ми маємо надавати самим пацієнтам. Так, інколи непросто це зробити. Але маємо бути відвертими і описувати все: який стан і які варіанти лікування є, які можуть бути побічні дії від хіміотерапій, наприклад, чи які ускладнення можуть виникнути у хворого. 

Звісно, спочатку це шок. Інколи страх. Але тоді пояснюєш, що це не вирок. Все залежить від типу пухлини, від локалізації, від стадії. 

Що робити, аби було не запізно

— Як часто рак виявляють на пізніх стадіях? 

— Гарне питання. Особливо воно актуальне зараз в час карантину. За даними національного реєстру, за 2021 рік кожен п’ятий випадок раку в Тернопільській області виявляли, на жаль, на четвертій стадії. І тут, справді, здебільшого призначають симптоматичне лікування, для того, аби подовжити тривалість життя і покращити його якість…

— У чому люди мають бути обачнішими, аби онкологічні захворювання виявляти на ранніх стадіях? Що потрібно робити? 

— Є чимало програм скринінгу для раннього виявлення раку. Серед них самообстеження грудей (матеріали з офіційного сайту МОЗ із алгоритмом дій нижче), жінкам до 40-а років рекомендовано періодично проходити УЗД, після 40-а мамографію.Тому важливо профогляди проходити обачно. Також важливо, аби лікарі інших спеціальностей не упускали питання онконастороженості.  І самі пацієнти, маючи обтяжений сімейний анамнезі чи фактори ризику виникнення онкопатології, вчасно звертались на обстеження та за допомогою.

—  Які побічні ефекти найчастіше є після хіміотерапії? Випадіння волосся є у всіх, хто проходить цю терапію? 

— Це дуже індивідуально, хтось добре переносить “хімію”, хтось дуже важко, бувають випадки, коли вона протипоказана. Усе залежить від організму, від того, яка схема лікування, від самих препаратів. У багатьох загальна слабкість, нудота, блювання… Так людям важко в такому стані. Але їх тішить думка про те, що це просто треба пережити, далі буде краще. Щодо волосся, то це не обов’язково. Все залежить від призначених цитостатиків (група протипухлинних препаратів). Звісно, жінкам важко, боляче прощатись із волоссям, але це не найважче, що їм доводиться переживати.

Тут своє життя

—  Важко лікареві весь час бути серед таких нещасть?

— Ну я не можу сказати, що для мене це нестерпно. Не все так печально, як ви собі думаєте. Тут іде своє життя, інколи стаються дива. Навпаки, ти якось більше починаєш цінувати те, що є в тебе. Зрештою, просто роблю свою роботу. І повірте, кожен з лікарів, яка спеціальність не була б, співпереживає своїм пацієнтам. 

На зображенні може бути: 1 особа

— За час роботи в теребовлянській лікарні вам доводилось втрачати пацієнтів? 

— Я працюю тут із березня, і за час моєї роботи, на жаль, доводилося зустрічатись і з таким. Зараз чомусь пригадується смерть двох пацієнтів. Один чоловік мав рак стравоходу і лише розпочав лікування. Він важко  переносив хіміотерпію та загальний стан був важкий. Стадія раку - четверта. Також була жінка старшого віку, яка звернулась, коли в організмі було дуже багато метастатичних уражень. У зв'язку з погіршенням стану їй була протипоказана хіміотерапія. На жаль… Є і такі випадки. Часто люди, у яких виявляють рак на пізніх стадіях самі відмовляються від лікування. Так, у них є за законом таке право. Ми пробуємо вмовляти, переконувати. Інколи це вдається, інколи, на жаль, ні. Бували випадки, коли люди, які мають усі шанси одужати, просто здаються і не хочуть лікуватись. Чимало людей не має змоги просто оплатити курси хіміотерапій. Вони досить дороговартісні. Тому так часто ми бачимо в соцмережах прохання про допомогу. Деякі препарати є у  лікарні, деякими держава не забезпечує.

Рак — не вирок

— Розкажіть про найменших пацієнтів. Як часто онкологічні захворювання виявляють в дітей. 

— Так, є і такі випадки. Я добре пам’ятаю, ще під час навчання в Чернівцях, коли ми ходили на практичні заняття в лікарню, був 16-річний хлопець, у якого були проблеми зі шлунком, його лікували, але покращення не було. До нас він потрапив у важкому стані. Підтвердили нейроендокринну пухлину кишечника. 

Зараз у мене є пацієнт, якому 18 років. У нього діагностували пухлину довгастого та спинного мозку, отримував комплексне лікування, був прооперований, отримував хіміо- та променеву терапію, а зараз перебуває просто під наглядом. 

Найменшому пацієнту, про якого у нас є інформація, через те, що він знаходиться на обліку, зараз 4 роки. Як правило, у дітей в основному відмічаються лейкемії  - злоякісні новоутворення клітин крові.

— Наскільки важливо те, як пацієнт налаштований щодо свого лікування? Чи можете ви відмітити, що позитивно налаштовані люди мають більше шансів на одужання? 

—  Звісно, у цьому випадку і завдання лікаря налаштувати людину на те, що усе буде добре, що варто боротись. Лікування - це спільна робота лікаря і пацієнта. І лише коли останній має бажання жити та боротись, може звучати фраза: рак - не вирок...

Що робити, аби захворітина рак? 

Киньте курити

За даними ВООЗ, 22% онкохворих людей у світі помирають від раку, який виник внаслідок куріння. А відмовившись від куріння, ви зменшуєте ризик раку на 70%.

Відмовтесь від алкоголю

Безпечної для здоров’я дози алкоголю взагалі не існує. Але існує пряма залежність ризику раку від доз алкоголю: що більше спиртних напоїв ви вживаєте, то вищим стає ризик раку.

Дотримуйтесь здорового способу життя

Регулярна фізична активність, підтримка здорової ваги тіла, а також правильне харчування – це ті прості речі, що рятують життя. Доведено, що існує зв'язок між надмірною вагою, ожирінням і багатьма типами раку – стравоходу, ободової і прямої кишки, молочної залози, слизової оболонки матки і нирок.

Правильно харчуйтесь, щоб зменшити ризик виникнення раку. Передусім у щоденний раціон мають входити фрукти і овочі, а від великої кількості червоного м’яса і м'ясних консерв краще відмовитись.

Регулярна фізична активність надасть не лише додатковий захист від раку, а й покращить здоров’я в цілому.

Немає опису.

Здійснюйте профілактику інфекційних хвороб

Нерідко рак виникає внаслідок інфекційних захворювань.

Вірусний гепатит В і С може призвести до розвитку раку печінки, вірус папіломи людини стати причиною раку шийки матки, бактерія Helicobacter pylori підвищує ризик розвитку раку шлунка. Профілактичні заходи включають вакцинацію та профілактику інфекційних і паразитарних захворювань.

Захищайте шкіру від ультрафіолету

Ультрафіолетове випромінювання, зокрема – сонячне, провокує всі основні типии раку шкіри – різні види карциноми та меланому. Влітку обов'язково викристовуйте сонцезахисні засоби, які захистять шкіру від пагубного впливу. Канцерогенними також є пристрої для штучного загару.

Проходьте профілактичні огляди

Більшість форм раку можна вилікувати на початкових стадіях. Так, наприклад, рак молочної залози  на I стадії виліковний у 95% жінок. Натомість кожній четвертій жінці в Україні рак грудей діагностують вже на ІІІ-ІV стадії, коли ефективність лікування значно знижується. Схожа ситуація і зі здоров'ям чоловіків: у 21% випадків рак простати виявляють вже на метастатичних стадіях.

 

 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.

Коментарі (33)
  • Іван Петров

    Чого напали на дівчину?? Ви думаєте якщо іі 24 роки то вона нічого не тямить , а ви попитайте по людях скільки старших онкологів відправляли людей додому коли можна було ще допомогти

    Лариса Філь reply Іван Петров

    Іван Петров як пацієнт говорю вам, що лікарів від Бога разуємо на пальцях
  • Лариса Філь

    24 роки щось радить ? Навіть не читатиму
  • Петро Беріт

    Лікар-онколог... нічого собі! А чому не онкологиня? Гінекологиня, стоматологиня, отоларингологиня...
  • Валентина Гупало

    Де информация

keyboard_arrow_up