Як одесити відкрили у Тернополі мотошколу, а їхня 5-річна донька ганяє на мотоциклі: історія родини (ЕКСКЛЮЗИВ)

Юлія Іноземцева

Дмитро та Олена – професійні інструктори з мотоспорту, які приїхали до Тернополя з Одеси минулого року. Причиною стала мовна еміграція.
У червні подружжя відкрило тут мотошколу та дає всім охочим унікальні знання, які неможливо здобути в інших містах заходу України.
Їхня 5-річна донечка Соломійка змалечку впевнено їздить на «мотику». Зараз триває її перший мотосезон. Дівчинка мріє стати чемпіонкою.
Історію цікавої родини читайте у нашому матеріалі.

Дмитро та Олена разом ще зі школи. Він має дві вищі освіти – управлінець-економіст та капітан судна, вона за спеціальністю візажистка-перукарка. Але подружжя спробувало себе в різних амплуа, побувало в багатьох державах і набралось досвіду за кордоном. Приміром, Дмитро працював фотографом на круїзному лайнері у США, згодом у великій рекламній студії в Німеччині, а загалом відвідав понад 80 країн. Після пів сотні вже перестав рахувати.

Чоловік та дружина драйвові, справжні екстремали і обожнюють мотоцикли. Часто подорожують, жили в Нідерландах та Німеччині, інших державах. Там закінчили контраварійні курси та зрозуміли, що в Україні з мотоспортом біда – тут відсутнє байкерство як таке, і геть немає «культури» мотоциклів. Дмитро каже, що в дитинстві мав «Мінськ», на якому їздив з 12 років. Виявилось, що робив це неправильно. Довелось вже у свідомому віці повністю перевчатись.

Відео дня

– Яка різниця між Україною та закордонням? Наприклад, на наших мотоциклах написано, щоб качати колесо певним чином, до 2,5 бара (позасистемна одиниця тиску – прим.). На дорогах в Україні ти вистрибуєш з сидіння, настільки колесо перекачене. Ми приїжджаємо в Італію, де зроблений «мотик», і з підкаченими до 2,5 бара колесами він там «пливе». Дороги ідеальні, – розповідає Дмитро.

П’ятирічна Соломійка має цьогоріч перший мотосезон

Подружжя мешкало в Одесі. До Тернополя вирішили перебратись після того, як народилась донечка Соломійка. Говорять, що мали безліч можливостей жити за кордоном, але свідомо, за рік до війни, приїхали сюди, аби дитина росла щирою українкою. Хотіли, щоб дівчинка розвивалась в україномовному середовищі.

Дмитро та Олена діляться спогадами: на півдні країни панує страшенна кацапія. Там національну мову заледве не зневажають, звертають на тебе увагу, ніби робиш щось дивне. Раніше їхню гімназію очолювала директорка-«бандерівка», а при новому керівництві учнів за українську мову навіть цькували.

– Ми вільно говорили нею і розуміли, що не «вписуємось» там. Соломія була єдиною україномовною на дитмайданчику. Доходило до абсурду: через мову діти відмовлялись з нею гратись. Ми розуміли, що доньці замало спілкування з нами, бабусями-дідусями та хрещеними батьками. Вона прагнула бути серед дітей, невдовзі піде у школу. Тому прийняли рішення залишити все напрацьоване в Одесі і перебратись до Тернополя, – пояснює Дмитро.

П’ятирічна Соломійка звикла до мотоциклу ще з материної утроби, тому й не дивно, що тепер крихітка сама вільно ганяє на ньому і мріє стати чемпіонкою.

– Як мотоцикліст, я довго не їздила, лише згодом захотіла спробувати сама керувати «мотиком». Раніше завжди мандрувала, як пасажирка. Навіть будучи вагітною, не боялась їздити. Повністю довіряла чоловікові. Ми відвідували мотозльоти, подорожували. Я за природні пологи і була готова народити будь-де. Тому донечка змалку на мотоциклі. Малу Соломійку ми прищіпали в ерго-рюкзак і так катались «бутербродиком». Вона через 2-3 хвилини засинала на «мотику», а вдома її важко було вкласти за цей час, – усміхається Олена.

Вперше Соломія сама сіла на байк навесні цього року. Зараз триває її перший мотосезон. До того дівчинка абсолютно впевнено їздила на велосипеді. Батьки пригадують, що траплялись різні кумедні ситуації, але донька нічого не боїться.

– Якось вона каталась в Кутківцях. Я їхав за нею. Соломія наїхала на гілку і в неї вибухнуло заднє колесо. Вона без паніки зупинилась і каже: «Тату, щось не так!». Внутрішній спокій в її характері від дружини. Соломійка на все реагує з холодними мізками, – говорить мотоінструктор Дмитро.

Родина регулярно активно відпочиває: стрибають з парашутами, з мотузкою із мосту, ходять у гори тощо. Рік тому, коли Соломійці було всього 4 роки, вона (сама, без допомоги батьків!) пішки підійнялась на Говерлу (висота вершини становить 2061 метр над рівнем моря – прим.) і спустилась з неї. Зробила це власноруч і має медаль «За самостійне підкорення Говерли у 4 роки».

– Я не думала про вагітність, як про хворобу, і не з тих мам, які трусяться над дитиною. Так, безпека Соломії – це головне, але донька може падати, хворіти, і це цілком нормально. Дитинство має бути цікавим, – наголошує Олена.

Пропагують у Тернополі «свідомий» мотоспорт

Упродовж десяти років подружжя має успішний бізнес в Одесі. Там функціонує їхня професійна мотошкола з великою командою інструкторів. Довго вагались, чи буде попит на мотоспорт у Тернополі. Врешті, наважились і відкрили таку ж школу в тестовому режимі: набирають учнів та роблять контент для соцмереж.

– Ми приїхали до Тернополя, аби просто жити. Не думали масштабувати сюди бізнес, не знали, кого тут навчати. Але Соломія ганяє! До нас почали звертатись люди – по троє-четверо за одне тренування. Цікавились донечкою, просились теж на заняття. Ми вирішили спробувати, а чому ні? – розповідає Дмитро.

Подружжя інструкторів навчають дітей та дорослих керувати мотоциклом за 9 занять, тривалістю в одну годину кожне. Якщо учень старається, на 10 заняття їздитиме наче профі. Є єдина вимога – треба вміти керувати велосипедом.

– Швидкість освоєння «мотика» залежить від конкретної людини. Хтось не їде взагалі і не поїде ніколи. Діти легше вчаться, їм треба менше часу. Якщо малеча їздить на велосипеді, тримає рівновагу, дістає ногами до землі, то тут вона просто пересідає на «мотик», ми пояснюємо де газ, а де гальма (там, де й на велику), і все – кілька занять і катається на ньому впевнено! – каже чоловік.

Олена й Дмитро зауважують, що дитячої мотошколи немає більше ніде в Україні. Хоча в цьому мотоспорті немає відмінностей від дорослого, тільки менший за розміром «мотик». По емоціях та процесу нічого не відрізняється.

– Мотоспорт – це зосередженість, відповідальність, відчуття щеплення колеса з асфальтом. Соломійка відчуває мотоцикл і ми дозволяємо їй навіть переходити за межу. Вона іноді падала, але не лякалась, вставала і їхала далі. Екіпіровка, шолом та захист колін і рук обов’язкові. Ми за свідомий мотоциклізм! До нас приходять на заняття дівчата, просять навчити їх керувати «мотиком», бо це сексуально й естетично виглядає. Є позиція, що швидкість – круто! Це правда, але ми намагаємось дати учням на максимум інформації про те, що мотоцикл – це не розвага й не забавка, – наголошує інструкторка Олена.

Тренувальні й навчальні заняття з мотоспорту подружжя проводить на трасі для картингу, що знаходиться за адресою: вулиця Митрополита Шептицького, 51.

– Закритий картодром – це «родзинка» Тернополя. Ми жили в багатьох містах України, і подібні треки є тільки в Миколаєві та Полтаві, але й там покриття траси гірше, ніж тут. Більше таких локацій ніде немає. Тут на картодром не заїдуть автомобілі і можна спокійно навчати їзді на «мотику» дітей. Із заходу України всі мотоциклісти приїжджають сюди тренуватись. Шкода, що раніше трасу скоротили, віддали частину під овочевий ринок. Якби цього не сталось – тут могли б проводити міжнародні змагання з мотоспорту, – каже Дмитро.

Керувати мотоциклом – не так, як автівкою!

Замість десятого уроку, подружжя пропонує учням опцію «виїзд у місто». Це запозичили із Нідерландів, в Україні такого ніде навіть близько немає!

– В сервісному центрі, аби скласти іспит з водіння, ви маєте двічі на парковці припаркуватись, а потім з інспектором виїхати в місто та показати, що вмієте, скажімо, перелаштуватися з одного ряду в інший, повернути ліворуч, обігнати когось тощо. Цікаво, що в нашому законодавстві прописано, що виїзд в місто передбачений для всіх транспортних засобів, окрім мотоциклів. Інспектор поліції перевіряє ваші навички тільки на майданчику. Якщо на першій передачі не «глохнете» і проїжджаєте «вісімку» – все, є професійним мотоциклістом! Але чи впораєтесь із рухом на справжній дорозі? – ділиться думками Дмитро.

Тому в дев’ятигодинний курс подружжя з кермування «мотиком» входить одна година контраварійного гальмування. Учень повинен зрозуміти, в який момент буксуватиме переднє колесо, коли його почне «волочити». Все треба відчути на майданчику, аби потім виїхати на дорогу і все обійшлось без аварій.

– В шоломи вбудовані інтеркоми. На них є Bluetooth-модуль, за допомогою якого можлива синхронізація. Учень їде, а ми на відстані пояснюємо йому, що робити. Людина впевнено все робить сама, а ми просто її направляємо. Цього не дають жодні мотошколи в Україні, – з усмішкою говорить інструктор.

Дмитро наголошує: більшість не усвідомлює, що водіння «мотика» не схоже на водіння автівки. В машині є три педалі – щеплення, гальма та газ. Керуючи мотоциклом, треба виконувати рухи руками, які водій авто виконує ногами.

– Але чомусь категорію А в Україні можна купити за 1500 гривень! Ви чекаєте два тижні, отримуєте документ, де пише, що проїздили з інструктором цілих 20 годин. Далі йдете у поліцію і забираєте права. Людина має, що й на практиці все так просто. А потім або розбивається на першому світлофорі, або її переїжджають, або ховає права в шухляду і не їздить, – розповідає Дмитро.

Як записатись на тренування?

Зараз подружжя інструкторів навчає керувати мотоциклом 25 вихованців. Набір учнів в їхню школу триває. Заняття комбінують на кількох локаціях.

– В Тернополі ми от-от стартували, тому поки у команді нас двоє. Маємо три дорослих мотоцикли і один дитячий. До нас можуть приходити всі: і дорослі, і малеча. Головне, щоб це не було щодня, бо буде «передоз» інформацією. Крім практики, розповідаємо ще теорію керування, це дуже важливо. Є багато фізики процесу, яку слід розуміти: чому мотоцикл їде прямо, а чому повертає, як ним правильно гальмувати тощо, – на завершення говорить мототренер Дмитро.