Як це, бути українцем у сучасній Польщі

Після одного з концертів Ніки Ареміх у Краківській майстерні шоколаду. Із українців, окрім киянки Ніки та її чоловіка Андрія Волинка, тут художниця і театрал з Умані Ольга Підгорна, Вікторія Пінчук з Херсону, Микола Хомутов — барабанщик із Києва. Власниця майстерні — львів’янка

Про те, як воно, бути українцем у теперішній Польщі, і чим живе українська громада розмовляємо з Нікою Ареміх — українською виконавицею та майстринею, яка зараз живе у Кракові.

— Українці активно залишаються у Польщі?

— Досить багато людей приїжджає останнім часом, особливо протягом останніх двох років.

— Які основні напрямки організованого культурного життя, особливо молоді?

— Я цікавлюся танцювальною і музичною діяльністю, тому найчастіше стикаюся з танцювальними гуртками і вечірками, хорами. Часто бачу виступи і фестивалі в центрі Кракова, де живу. У Польщі досить розвинутий театр, часто чую про покази фільмів з різних країн, виставки і концерти. Також існують гуртки і просто спільноти, в яких навчають або практикують рукоділля: гончарство, вишивання, скрапбукінг та інші. Думаю, є багато інших заходів і напрямків, але я не дуже цікавлюся іншими видами культурного життя.

— Чи важко українцям з останньої хвилі еміграції адаптуватися у Польщі?

— Я приїхала вчитися трохи більше трьох років тому. Зараз навчаюся і працюю, маю приятелів серед поляків та іноземців. Польську почала вивчати за рік до приїзду до Кракова, тому мовних проблем теж не мала. Місцева культура досить подібна до української, хіба що релігійна складова тут помітно більша. Не можу сказати, що було важко адаптуватися психологічно. Складніше з правовою стороною — треба постійно перевіряти, на що ти маєш право як іноземець, а на що ні, чи віза дозволяє працювати, отримувати пільги, які маєш платити податки зі своєї діяльності. Але за бажання це теж можна освоїти.

— Як місцеві жителі ставляться до українців? Чи існують стереотипи?

— За три з половиною роки перебування тут тільки двічі мала справу з негативним ставленням до українців. Перший раз — у Пшемишлі, і пан не був тверезий. Тому я не впевнена, чи можна його вважати показовим прикладом. Другий раз мене дуже здивував, тому, що після наданої допомоги з мого боку мене запитали, чи я — українка, і на позитивну відповідь отримала заяву, що пан не любить українців. Але на фоні загального позитиву я сприйняла це спокійно. Зрештою, вийнятки існують всюди.

— У скільки обійдеться набір продуктів для приготування борщу на трьох осіб?

— Я майже ніколи не готую борщ. Думаю, можна вкластися у 10-15 злотих.

— Якими є соціальні стандарти та зарплати ? Скільки можна зекономити щомісяця? Скільки коштує оренда житла?

— Ми з чоловіком знімаємо кімнату у двокімнатній квартирі в 15 хвилинах пішки від центру міста і користуємося велосипедами для щоденних поїздок. Ціни дуже різні, але 1500 злотих на місяць вистачає на мінімальний «комплект»: оренда житла, комунальні послуги, їжа в економному режимі. Взагалі я чула що нормальною вважають зарплату в 3-4 тисячі злотих.

— Скільки коштує віза в цю країну і чи важко туди дістатися?

— Навчальну візу надають безкоштовно і без особливих проблем, якщо заздалегідь знати, які документи потрібні. На жаль, практично неможливо зареєструватися на подачу документів у консульство, тому доводиться платити за послуги візового центру, а це близько 500-600 гривень.

— Що знають у Польщі про теперішні події в Україні і як їх тлумачать?

— Все так само, як і скрізь. Дехто знає і досить глибоко занурюється у це питання, а дехто тільки чув краєм вуха, тому що колись по телевізору щось показували. Думки про це теж різняться. Одні вважають, що ми самі вибрали таку владу і тому несемо відповідальність за усе, що діється. Інші співчувають і допомагають в силу своїх можливостей. Треті дотримуються думки, що війна вигідна олігархам і політикам, тому вона не припиниться… Насправді, є різні думки. Я намагаюся політичні питання не зачіпати особливо, тому що не вважаю себе компетентною відповідати на питання, які мені ставлять, чи аналізувати поточну ситуацію. До того ж, зараз у Польщі вистачає своїх політичних і соціальних проблем. Ситуація тут дещо схожа на українську напередодні революції, тому увага концентрується на внутрішній політиці країни.

— Чи теперішнє протистояння у Польщі якось впливає на ринок праці для українців?

— Відносно ринку праці для українців, то я не помітила жодних змін протягом останніх двох років. Зазвичай, коли добре розмовляєш польською, маєш необхідні навички, документи і через тебе не мусять платити більше податків, тебе із задоволенням беруть на роботу як рівноправного члена колективу. Не знаю як з корпораціями, ніколи не хотіла в них працювати. Але такі «студентські» місця праці залишилися в тому ж режимі, що й раніше.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.