Її голосом в ефірі говорив Тернопіль. Померла людина-легенда, диктор №1 тернопільського радіо

На 88-му році життя у Тернополі 26 листопада померла людина-легенда, диктор №1 тернопільського радіо з піввіковим стажем Галина Константинова.

«Під її голос вставали і засинали, народжувалися і жили, тішилися і сумували, будували плани дня насущного і майбуття. Саме від Галини Петрівни Константинової (дівоче прізвище Литвиненко) тернополяни упродовж півстоліття дізнавалися про всі головні (допущені і схвалені тодішньою цензурою) новини», — пише відомий журналіст Михайло Маслій на своїй сторінці у соцмережі.

І далі: «Хто хоча раз почув її голос, неодмінно відзначав, наскільки жіночі інтонації вражали величністю і душевністю, тембр заворожував і причаровував з року в рік. Тернополю світло і ревно заздрили навіть Київ та інші обласні центри, що голос цей належав чомусь не їм. Так, біля чорної тарілки, в маленькій студії зі звуконепроникними стінами пройшло все її життя — вродливої жінки, котра малим дитям пройшла пекло Сталінгадської та Курської битв, визволяла Варшаву і шістнадцятирічною залишила свій переможний автограф на берлінському рейхстазі. Перед кожним ефіром страшенно хвилювалася. Так було завжди. Вона ніколи не могла б залишити Тернопіль, зрадити своїх друзів. Після війни активно відроджувала культуру на Тернопіллі. Директор обласної філармонії Петро Петренко запропонував вести концерти художньої самодіяльності. Худенька, струнка, вродлива вона виходила на сцену. Мікрофонів не було, усе на живо. Згодом стала ведучою концертів маститих корифеїв вітчизняної естради та оперного мистецтва на сцені обласного драмтеатру і міському стадіоні. Тисячі закохувалися не лише в неї, але й в її магічний голос».

Прикладом відданості справі, добра, порядності, професійності, розуму, мудрості, відваги, світла називали Галину Константинову ті, хто її знав і працював з нею. Кого навчала ця легендарна жінка, з теплотою називали її радіомамою.

„Говорить Тернопіль... Це той випадок, коли закінчується епоха. Померла наша радіомама — та, в якої ми всі вчилися говорити в мікрофон. Більше таких нема... Ніколи не забуду її: "Штудіруй, дєточка, дикторську професію і на Київ!" Дякую, Галино Петрівно! Приблизно так і сталося. Шкодую, що не взяла від Вас все, що могла. Ви прожили довге і світле життя. Спочивайте з Богом...”, - написала журналістка Наталка Колтун.

    Вона народилася 30 квітня 1929 року в райцентрі Охтирка на Сумщині в театральній сім’ї, — розповідає її перша невістка Світлана Константинова. — Батько був першою скрипкою в театральному оркестрі в Охтирці, а мама костюмером. У сім’ї було троє дітей. В 12 років вона пішла на фронт із батьком і братом. Закінчила війну в Берліні, на рейхстазі залишила автограф «Я з Охтирки». На фронті її поранили, та батько не дав ампутувати ногу. Говорив, що вона - красуня, як же вона буде без ноги? Нехай або помирає, або живе. І її виходила якась знахарка. Після війни ще рік була прикута до ліжка, та потім її майбутній чоловік допоміг стати на ноги, і вона почала працювати. Війна загартувала характер Галини Константинової. Вона була красивою, сильною і мужньою. Театр, де працювали батьки, перевели у Тернопіль, і Галина приїхала у наше місто.

Спочатку вона працювала вожатою, але красуню з таким гарним голосом не могли не помітити. Тож її направили навчатися у Київ до славетної ведучої Ольги Висоцької, продовжує співрозмовниця.

У 1947 році вона прийшла працювати на тернопільське обласне радіо. Довший час залишалася єдиним диктором. Аж у 1960-х роках з’явився напарник. Спочатку це були тимчасові диктори, доки у 1968 році не прийшов Володимир Сіробаба. На обласному радіо минули 50 років.

„Дивовижно світлої, чистої, щирої душі була Людина. Доля подарувала мені можливість понад 20 років майже щодня зустрічатися, спілкуватися, працювати з Галиною Петрівною. Переконаний, що кожен від неї черпав краплинки мудрості, доброти, шляхетності. Сумуємо всією родиною. Хай буде земля їй пухом. І вічна незгасима пам'ять”, - написав Заслужений журналіст України Михайло Зубик, який працював в обласній телерадіокомпанії з 1977 року.

Похорон Галини Константинової відбудеться у четвер, 1 грудня, о 12 годині у Будинку печалі на вулиці Микулинецькій.

Редакція „RIA плюс» висловлює щирі співчуття рідним і близьким.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.