30-річний лікар з осколком у тілі воює в Тернопільській артбригаді. Ексклюзивна історія з фронту

30-річний лікар з осколком у тілі воює в Тернопільській артбригаді. Ексклюзивна історія з фронту

Історія про одного із тих, хто береже наш спокій, історія яка просто змушена мати щасливе продовження. Матеріал підготовлений в рамках проєкту «Героям слава!»

У нього дві освіти – психолога та лікаря-реабілітолога, та за справу життя обирає армію.  У війську знання ескулапа він застосовує, передаючи їх у навчаннях з медицини. Тішить побратимів смачними стравами – страшенно любить готувати, не зраджує своєму хобі – облаштовує польову «тренажерку», стає душею колективу і ще більш очікуваним татусем, чоловіком, сином, зятем.  

Знайомтеся: головний сержант – командир гармати одного з підрозділів Тернопільської артилерійської бригади старший сержант Сергій на псевдо Смарагд. Родом він із Рівненщини. Тернопільську артилерію обирав дуже виважено, ретельно вивчаючи всі за і проти, уже маючи свою родину, після строкової служби та контракту у Національній гвардії. 

Відео дня

Осколки «прошили» медичну сумку

Свій перший контракт Сергій підписав у 2015 році. І тут же пройшов найважче випробування. Досі з насторогою згадує події серпня 15-го року біля Верховної ради. Це був третій день його служби. Ніхто не очікував, що мітинг підприємців ринку матиме трагічні наслідки – Сергій отримав поранення осколками гранати та втратив друга.   

– Спершу був стовп диму від димових шашок, а потім полетіли гранати, – розповідає Сергій. – Я надав допомогу пораненому поліцейському, наклав йому джгут, відвів до швидкої, і, повертаючись, відчув чавкання в берцах. Тільки тоді зрозумів, що отримав поранення також.  

Два осколки потрапили хлопцеві в ногу, протаранивши медичну сумку наскрізь. З одним із уламків Сергій ходить і досі – тоді на консиліумі нейрохірурги вирішили  не виймати стороннього тіла, щоб не зачепити нервових закінчень.

Значно важчі поранення тоді отримав його друг, також нацгвардієць. На жаль, після двох тижнів боротьби за його життя, помер, так і не повернувшись до свідомості. 

– Неймовірно боляче згадувати сприйняття нацгвардії людьми у той час, – з болем ділиться військовий. – Якось, виходячи з метро, обурені кияни на нас плювали в буквальному сенсі, звинувачуючи у прикритті президента, тоді мій друг ще був у комі, і ми не знали чого чекати. 

Освідчення писав всю ніч

Коли Сергій проходив службу на Рівненщині – познайомився із майбутньою дружиною. Стосунки допомогли внести в життя нацгвардійця білу смугу. 

– Товариш по службі запросив мене до себе дивитися фінал чемпіонату світу з футболу. Покликав також і свою куму. Тоді Сергій і гадки не мав, що саме ця дівчина стане супутницею його життя. Досі пригадує, як всю ніч готував слова для пропозиції руки і серця.  

– Я заступив на чергування з 30 на 31 грудня  вирішив написати промову, щоб освідчитися в новорічну ніч, – пригадує Смарагд. – Щось змінював, переписував, та так і не скористався тим текстом – від хвилювання у вирішальний момент забув про все, говорив те, що спало на думку. Вона сказала «Так». 

Так пара зустріла 2017-й, а восени того ж року закохані одружилися. 

По закінченню контракту, у 2021-му,  Сергій стає заввідділом реабілітаційного відділу міської Варашській райлікарні на Рівненщині і… розуміє, що себе може знайти тільки у військовій сфері. Попрацювавши за фахом всього два тижні, йде за покликом душі – у військкомат. Цього разу зупиняє свій вибір на Тернопільській артилерійській бригаді ім. Данила Апостола. 

– Я хотів служити близько до дому, тому розглядав частини на заході України, – пригадує сержант. – Мені порадили тернопільську, як одну із найкращих бригад. Узяв аркуш паперу і чітко розписав усі «плюси» і «мінуси» найближчих до дому частин, та виважено вибрав артилерію. Цей спосіб – наче психологічна гра, але в житті дуже допомагає.

Мастак на кухні та спортсмен

Медичний фах, на щастя, в артилерії знадобився лише для навчань колег гармати  медичним навичкам – як надавати першу невідкладну допомогу, консультує про дію ліків. 

А ще любить їх потішити чимось смачненьким. З дитинства обожнює готувати, експериментувати, фантазувати, маючи певний перелік продуктів. 

– Це у мене спадкове по чоловічій лінії, – розповідає Сергій. – Дідусь зачинявся на кухні на умовні замки, щоб бабуся не мала туди доступу, вона готувала  тільки паску та інколи суп.  А тато великий шанувальник сала – знає 20 рецептів його приготування, і моя дружина також зі мною готує менше.

Кулінарить чоловік багато, але це не є хобі. Найбільше його захоплення – спорт. Сергій – кандидат в майстри спорту з рукопашного бою. Відвідував школу рукопашного бою «Рубіж» у Луцьку. 

Зараз тренер з Луцька передав на фронт основний інвентар. Повноцінний тренажерний зал Смарагд облаштував у військово-польових умовах.

Обов’язки командира гармати  – це переважно робота з документацією, на улюблене заняття час є не завжди, утім намагається тримати себе в формі, тренуючись разом із колегами по службі.

Цікавим доповнення дозвілля солдат і справжньою бойовою товаришкою  стала молоденька вівчарка Берта. Її Сергій разом із військовим товаришем купили на двох і вчать виконувати певні бойові завдання.

Зустрічі з рідними – по смартфону

Зараз вдома на бійця чекають дружина і двоє діток: трирічна Злата та півторарічний Владислав. Молодшого татко майже не бачив – саме на час, коли у Сергія планувалася відпустка, ворог влаштував повномасштабне вторгнення.  Поміж бойовими завданнями –  зустрічі з рідними – тільки через екран смартфону.  

– Діти ще маленькі, вони не розуміють тих переживань, хоча донечка дуже сумує і часто запитує, де тато, – ділиться дружина Марія. – А для мене болісним є усвідомлення відстані. 

Відстань. Щоб її скоротити, родина ще до лютого планувала знайти житло в Тернополі, натомість віддалилися ще більше. «Скоро татко приїде і все буде добре»,  – слова, які Марія повторює і малечі, і собі.  

– Ми підемо всі разом його зустрічати, а потім приготую його улюблену картоплю по-французьки, і тоді все буде  – для нього, – так бачить цей очікуваний день дружина. – Хай спершу приїде!   

Молилися, щоб дожити до ранку

Зі своєю бригадою Сергій пройшов чи не найгарячіші точки – на Київському, Чернігівському та інших напрямках. На честь визволення від рашистських окупантів в честь бригади, у якій воює Смарагд, названа вулиця у місті Малин.

Сергій зізнається, що б  ували ночі, коли молилися, щоб дожити до ранку, та  жодного разу не жалкував про свій вибір.

На запитання про пріоритети, військовослужбовець, не задумуючись, називає родину. Це – найбільша цінність і сенс його життя. Намагається при можливості часто спілкуватися з рідними. А щодо переосмислень за час війни – то каже, що міцною, дружньою родиною став його військовий підрозділ. Об’єднують спільні бойові завдання, об’єднує те, що завжди є на кого покластися, а особливо об’єднують ті переможні почуття, які охоплюють при переглядах відео безпілотника з успішними результатами роботи артилерії по ворожій техніці.

– Коли бачиш наслідки влучань, то усвідомлюєш, що зробив щось хороше –  зупинив противника або відсунув його назад, – розмірковує командир гармати Сергій Мельничук. – Тут, на війні, всі виконують одну роботу – захищають Державу. 

Більше  робить, ніж говорить. Побратими про Героя

У розмові Сергій небагатослівний.  Навіть, якщо є що розповісти – це або не варто публікувати з міркувань безпеки, або не дозволяє скромність.

– Спокійний і мовчазний – характеризує Сергія Мельничука командир його підрозділу старший лейтенант Дмитро (псевдо – Арес). – Стримано відноситься до обставин, вміє зорганізувати навколо себе людей, користується авторитетом. А ще любить готувати, навіть горить тією справою. Особливо нам смакує його солянка. 

Арес пригадав випадок, як на вогневій позиції було розкладено два розрахунки, які потрібно було швидко зібрати по завершенню роботи. Сергій, будучи керівником одного з розрахунків, після збору свого, залишився на місці допомагати зібрати інший. Також додав, що Сергій часто телефонує своїм давнім друзям із Національної гвардії, серед яких є поранений, він піклується про колишнього колегу, пропонує допомогу.

– Сергій із тих, хто найменше турбується про себе, а радше – про когось, та більше  робить, ніж говорить,  – підсумовує старший лейтенант. 

Для Смарагда ж взірцем воїна є людина, яка є чесною, порядною, яка не робить кар’єри на підопічних, яка добивається результатів власними поступками, та стає прикладом для наступників. 

Сергієві пощастило, що саме під ці мірки, на його думку, цілком підпадає теперішній його комбат Дмитро. Саме завдяки  зваженим діям командира  батареї вдалося зробити пекло для ворогів і залишитися без втрат.

 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.

Коментарі (28)
  • Елена Кириленко

    Господи, спаси і збережи наших захисників, наш народ і рідну неньку Україну! Бережіть себе, рідні!! Повертайтесь живими!!!
  • Ларіса Чорномаз

    Бережи Боже кожного захисника України! Дякуємо вам! Повертайтеся живими і з перемогою якнайшвидше!
  • Оля Стефанів

    Господи Боже спаси і бережи наших захисників
  • Ліля Маланюк

    Господи бережи захисників

keyboard_arrow_up