Історії замків на мості до "Острівця закоханих": хтось одружився, а хтось розійшовся через тиждень

Вадим Єпур

Традиція закоханих кріпити замки на "Деревах щастя" та мосту до "Острівця закоханих" у Тернополі з’явилася кілька років тому. Таким способом тернополяни показують силу своєї любові.
До цього звичаю приєднуються молодята, та пари, які вже не один рік живуть в шлюбі.
Журналіст «20 хвилин» знайшов найцікавіші та найстаріші замки, які кріпили закохані в знак своєї любові.

Закохані прикріпляють різноманітні замки. Це може бути простий навісний замок. На ньому звичайною фарбою закохані пишуть свої імена, дати та події, з якими пов’язано закріплення. Однак написи фарбою та маркером швидко стираються. Тому їх виконують навіть за допомогою гравіювання. Деякі замки виконані в формі серця, а хтось навіть прикріпив амбарні замки.

Найстаріший замок, який вдалося знайти на одному з "Дерев щастя" у парку ім. Шевченка, замкнули Олександр і Тетяна 16 травня 2010 року.

Можна зустріти і імена іноземців, які знайшли свою другу половинку в Тернополі.

Найбільший замок знаходиться на мосту до Острівця кохання. Він виконаний у формі серця. Але розгледіти напис на ньому неможливо.

Найменший замок закріпили на одному з "Дерев щастя".

Дехто навідується до знакового місця щоб згадати щасливий момент. Тернополянка Тетяна прийшла до "Деревця щастя", щоб знайти свій замок.

- Я разом зі своїм чоловіком Михайлом замкнули наш замок напередодні весілля маже 4 роки тому, – розповідає Тетяна. – В нас вже є синочок Тарасик. Йому нещодавно виповнилося 3 роки. За цей час напис не стерся. Це місце символізує наше щасливе подружнє життя.

Однак не у всіх, хто закріпив замки добре склалися відносини. Так студент ТНЕУ Олександр розповідає, що через тиждень після символічного ритуалу він посварився зі своєю дівчиною.

- Ми зустрічалися пів року і вирішили долучитися до цієї традиції, – каже Олександр. – Однак в нас нічого не склалося. Можливо це була моя провина. Навіть довелося замовити відмички щоб зняти замок. Він майже місяць мене дратував та нагадував про помилку, коли я проходив поруч. Довелося прийти вночі, щоб люди нічого не подумали, і зняти його.

Однак на «Деревах щастя» можна побачити і іншу дивну традицію. Окрім замків та романтичних написів, дерево обв’язують використаними вологими серветками, ганчірками, хустками та навіть целофановими пакетами. Хто це робить, а головне – навіщо, – відвідувачі парку сказати не можуть.