Жахливі дороги і неймовірні люди: четверо іспанців тиждень прожили в селі на Тернопільщині

• Вісенте, його дружина Марія Долорес (Льолі) та їхні друзі Луїз та Роса Марія з Мурсії приїхали в гості до українців Марії та Василя Дюків.
• У селі Гумниська, ща за 6 км від Теребовлі, їх сприйняли як своїх.  Сусіди проводили екскурсії селом, пригощали національними стравами та намагались порозумінися з іноземцями.  
• Як живеться пенсіонерам в сонячній Іспанії та яким для них виглядає українське село гості розповіли читачам «20 хвилин».

Жителька села Гумниська Марія Дюк познайомилась з іспанцями ще десять років тому, коли поїхала у їхню країну працювати. Жінка погодилась перекладати українсько-іспанську розмову та поділилась, що такими захопленими своїх друзів не бачила вже давно.

Батьки Марії – Віра та Роман Чіп - прийняли гостей у своєму домі та розповіли, що навіть мовний бар'єр не заважає їм зрозуміти, що іспанці дуже хороші люди.

Гості перезнайомились з усіма сусідами й родичами Дюків та розповіли, що хоча об'їздили пів-Європи таких привітних людей не зустрічали ніде.

- Усі нас тут обіймають, тиснуть руку при зустрічі та цілують, - каже іспанець Вісенте. – Єдина відмінність, що іспанці цілуються двічі, а у вас аж тричі. Такий контакт при зустрічі зближує людей.

Об'їздили півсвіту, але природу України порівняти не можуть ні з чим

Діти усіх чотирьох іспанців зараз живуть і працють в різних країнах. Тому подорожувати доводиться часто, але таких привітних людей як в Україні, кажуть, годі й знайти.

- Ми дуже полюбили брата Марії Андрія, - каже пан Вісенте. – У нього дуже гарна сім'я. Він підкорив нас своїм почуттям гумору. Забираємо його до себе (жартує іспанець).

- Моя дочка кличе Росу бабусею, - розповідає Марія Чіп. – Коли я приїхала в Іспанію, важко було перший час. І вони дуже мені допомагали. Був період, коли я хворіла, то жінки, з якими ми ще малознайомі були на той час, приходили до мене, допомагали з дитиною, бо моя донечка Аня тоді маленькою була, приносили гостинці. Я дуже хотіла познайомити їх зі своїми батьками.

Борщ для іспанців

Віра та Роман Чіп розповідають, що за тиждень не встигнуть показати всіх цікавих речей, що є в селі,  але обирають для іноземців найкраще. 

- Ми раді, що люди з інших країн можуть побачити, яке  наше село і побути тут, - говорить пані Віра, яка саме чистить квасолю для борщу, що готуватиме гостям на обід. - Ми тут живемо і не бачимо цієї краси, бо для нас тут звично.

За словами туристів, дещо з української кухні вони куштували ще в Іспанії, але нічого смачнішого за борщ пані Віри не пробували.

- Нам дуже смакує все, чим нас тут пригощають, - кеже іспанка Роса. – Українська кухня дуже корисна та смачна. Все вирощене на власних городах просто не може бути іншим. 

Іспанець: Україна могла би бути водним постачальником для Європи

Пану Вісенте  65 років, він – пенсіонер. Раніше чоловік працював інженером в одній із іспанських компаній, які займаються водним господарством. Чоловік розповів, що особливо  його вразило багатство української природи. Особливо Дністер та його масштаби.

- Коли я побачив цю річку, я просто втратив дар мови, - каже іноземець. – Це надзвичайна краса. Україна могла б стати масштабним постачальником водних ресурсів в Європу. Ваша земля дуже родюча, і здивувало, що багато території просто пустує. В Іспанії густота населення значно більша і тому все виглядає іншим.  У нас в Іспанії також є проблеми через брак води, а тут ми пробули тиждень і за цей час випало стільки дощу, що  в Іспанії стільки не падає.

Кілька днів тому гості поїхали на екскурсію до Львова. Вісенте розповів, що коли вони обідали на терасі однієї із кав'ярень, почався дощ.

- Вода почала підніматись майже на рівень тераси. Я був здивований чому немає шляхів стоку для дощової води, - говорить турист. – Офіціантка почала мітлою змітати цю воду до канави. Для нас це видалося дуже дивним.

Дружина Вісенте Марія Долорес або Льолі ще працює логопедом. Вона допомагає відновити голосові зв’язки людям, які отримали їх пошкодження внаслідок травми чи хвороби. За освітою вона - психолог.

Іспанець Луіз працював в Іспанії статистом. У Мурсії чоловік реєстрував народження, смерть, одруження жителів міста.

Марія Роса  - Дружина Луіза працює соціальним інспектором у центрах для дітей з інвалідністю. Більшість із дітей, які перебувають у таких центрах – із синдромом Дауна. Жінка розповіла, що суть  її роботи полягає у перевірці цільового призначення державних допомог центрам лікування та реабілітації, які повинні дати дітям можливість соціального розвитку. Для вихованців центрів часто влаштовують благодійні ярмарки, концерти та з'їзди асоціацій.

- Кілька разів Роса брала мене на концерти, - розповідає українка Марія, - Можу сказати, що їх центри для дітей справді дають можливість розвитку. На таких заходах діти справді розуміють, що не самі в цьому світі.

Іспанці, які гостюють у Гумниськах, часто займаються благодійністю. Людирозповіли, що багато пожертв роблять через благодійний фонд «Карітас».

В Україні відпочивають, але не забувають про проблеми своєї країни

Під час розмови на смартфон до Вісенте приходить сповіщення. Із розгубленим виглядом він довго щось розповідає своїм друзям.

- Зараз іспанці переймаються ситуацією в країні з емігрантами, - пояснює перекладачка, - до їх країни приїжджає багато нелегальних емігрантів із Африки, які живуть за рахунок платників податків.

Торкнувшись теми податків, пан Луїз, який працював у центрі статистики,  розповів, що розмір їх пенсії залежить безпосередньо від розміру сплачених за час роботи податків.  Їх пенсія – 2,5 тис. євро.

- Така пенсія не у всіх. У моєї мами, до прикладу, пенсія 700 євро. За ці гроші вона не може навіть найняли людину, яка буде її доглядати. Тому зараз вона живе із сестрою Луїза.

40 років тому в Іспані теж були такі дороги

- Там, де ми зараз живемо, дороги теж не завжди були ідеальні, - каже пані Льолі, - Найгірша дорога, яку ми побачили в Україні – то з Тернополя до Гумниськ. Зразу було видно, що ми з'їхали з дороги Львів-Тернопіль і прямуємо до села.

За словами іспанців село для них не виглядає дуже бідним.

- Нам дуже сподобались охайні доглянуті будинки, - розповідає Роса. – Дуже багато зелені й квітів. Біля дому пані Віри, у якої ми живемо, здається, тисяча квіток.

Її чоловік додає, що великі території біля будинків теж прикрашають село. Іспанці вірять, що ситуація з дорогами значно покращиться. Природа тут непорочна. Кращого слова, щоб описати цю красу неіснує.

На погляд Луіза, через те, що будинки не стоять дуже близько один до одного і майже біля кожного є великий сад, Гумниська виглядають кращими, ніж Теребовля. У райцентрі чоловіку видається дуже сіро та похмуро. Також іноземців здивувало, що на все місто у Теребовлі лише один світлофор.

Щодо магазинів, то для іспанці наші ціни досить доступними і навіть дешевші, ніж в їх країні, а асортимент майже одинаковий, щодо якості продуктів, то це вже залежно від конкретного виробника і товару.

- Також, порівняно з Іспанією у вас дешевше поїсти у ресторані, - додає пан Луіз.

Повертаються в Іспанію з вишиванками і українським медом

Пані Віра, у якої гостювали іноземці, подарувала усім на апм'ять футболки з тризубами та вишиванки, які придбала в Теребовлі. Жінка розповіла, що гості дуже втішились подарункам.

 Самі ж іспанці накупили собі дерев'яних та керамічних статуеток та магнітів з зображенням українських символів.

У Іспанію повезуть також українське масло, мед, сир та шоколад. 

Подарунки купуються  для своїх друзів та дітей. Але найголовніше, що дому повернуться з морем емоцій.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.