Жертви 1 квітня, які вони? (ОПИТУВАННЯ)

Мирослава МУКВИЧ

У студентські роки приколів на День сміху вистачає. Про примітивні жарти знають усі. А ось що по-особливому яскраво врізалося в пам'ять студентів, дізнавалася «20 хвилин».

Ой, ми чудили давно не на жарт, - розповідає студент Олександр Хома. – Стібалися з друзів. Пам’ятаю, у ТЦ подавали другу туалетний папір зверху, попередньо намазавши руку «Нутеллою». Товариш оцінив розіграш. Після того певний час не розмовляли. А зараз уже це свято проходить якось примітивно, навіть записку із написом «Лох» на кофту ззаду ніхто не клеїть.

22 річному Василю Мислику у шкільні роки також добряче дісталося від друзів-пранкерів.

Відео дня

Я тоді займався футболом, - розповідає хлопець. – І прийшло мені повідомлення, мовляв, я виграв 3 білети на матч збірної України і м’яч. У повідомленні йшлося, що я повинен забрати свій приз у тренера. Я прийшов до тренера і кажу: «Де мої призи?». А він так дивиться на мене і сміється: «У мене нічого немає». І тут я чую нестримний сміх своїх друзів-футболістів. Мені тоді так прикро стало, я ж був такий радий, що матиму 3 білети на матч.

Дівчата переважно стають жертвами не надто смішних жартів хлопців. Але над деякими дівчатами глузувати бояться.

Я ніколи не була жертвою цих дитячих несмішних прикольчиків, - розповідає студентка Юлія Нагорна. – Хлопці знали, що зі мною жартувати не варто. Тому і не бралися за цю невдячну справу. Ну хіба наважувалися часом сказати, що спина в крейді і шнурки розв’язані.

Над студентом Андрієм Лебідем поглузувала 1 квітня сестра.

Одного разу мені мали передати сумку з дому, - розповідає хлопець. – Ну там їжа, якісь речі, потрібні в побуті. Передачка повинна була приїхати о 3 годині. То я собі й не парився. Тут телефонує сестра і питає, чи я забрав сумку, мовляв, зранку мала бути. Я летів на вокзал і шукав автобус, як навіжений. А потім вона мене привітала з 1 квітня.

Студентка Юлія Огороднік нині стала жертвою веселого родича.

Чоловік моєї сестри великий жартівник, - розповідає дівчина. – Подзвонив до мене нині та й питає, на якій вулиці живу, мовляв, через півгодини в гості приїде з сестрою і племінниками. Я так стішилася, бігом переодягатися, збиратися. Телефоную мамі, кажу, що зараз мої улюблені родичі приїдуть. Дзвоню Гаріку, де вони, а він сміється у слухавку і каже: «Юль, яке нині число?»

А як пожартували нині над вами?

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.

Прокоментуйте