На конкурс краси - зі зламаною ногою. Тернопільська красуня розповіла як змагалася за перемогу на "Міс українська Канада"

Чому травма ноги не стала для Ірини Джумак причиною відмовитись в участі у конкурсі, що її мотивувало та допомагало не зважати на біль та як реалізовуватиме українка свій соціальний проект, про все це дівчина розповіла у ексклюзивному інтерв’ю “20 хвилин”.

- Розкажіть, що підштовхнуло вас взяти участь у конкурсі та як почали займатись моделінгом?

- Я хотіла просто  ще раз вийти на сцену в ролі учасниці, зараз я тренер із бальних танців. Я з п’яти років танцюю. Почала в нашому рідному Тернопільському “Альянсі”. В 19 років вирішила змінити змагання на тренерство. Хоча вогник до перемоги надалі горить в мені. Тому і вирішила піти на цей проект, де можна було показати себе як танцівницю і як людину. Окрім того, я знала, що буде номінація “Міс соціальний проект” - це чудова можливість допомогти тим, хто потребує цього.

- Як травмували ногу та чому це вас не зупинило?

- Ногу я травмувала за два тижні до фіналу. Чесно, я просто не знала на скільки серйозна була травма. Коли почала боліти нога - я звернулась до лікаря і він сказав, що це просто порвані зв’язки. У всіх, хто танцює ця травма розповсюджена, тому я вирішила не відмовлятись від участі. Після півроку підготовки до цього проекту я не могла дати можливість болю примусити мене здатися. Я продовжувала ходити на репетиції не зважаючи на те що казали лікарі. Буквально за кілька днів до виступу я  переробила свій танець, щоб ліву ногу майже не наступати. Направду, це був найхоробріший або найбожевільніший вчинок, адже виявилося, що у мене перелом ноги. Тепер я в гіпсі на 6 тижнів.

Часто сниться бульвар Данила Галицького

- Коли ви переїхали у Канаду та чи сумуєте за Тернополем?

-  В Канаду моя сім’я мігрувала у 2002 році. Вже 16 років ми живемо в Торонто і звичайно ми дуже вдячні цьому місту і країні за все. Але рідний дім для нас - це Тернопіль! Звичайно, я сумую за ним. Мені часто сниться бульвар Данила Галицького. Напевне тому, що там живе моя бабуся, там я провела своє дитинство. Сподіваюсь, що наступного року і я приїду в наше файне місто.

- Як реалізовуватимете свій соціальний проект?

- Разом зі спонсорами OWL Open World Learning, я планую надати допомогу школі “Мозаїка”. Але сама збираюся розробляти свій проеет на допомогу ще декільком закладам на Україні, які працюють з дітьми з особливими потребами.

- Чи плануєте після одужання брати участь в інших конкурсах краси?

- Ні, не планую. Я вже отримала досвід, і в цьому проекті брала участь саме тому, що це не є конкурс краси. Тепер в моїх планах - продовжувати розвивати мою соціальну діяльність і розвиватися як тренер з бальних танців. А красу, на мою думку, оцінювати неможливо, це дуже суб‘єктивно. Ми, дівчата, всі різні і всі по-своєму красиві. Ми ж, коли дивимося на квіти, не кажемо що піонія, до прикладу,  не красива через те, що біля неї цвіте троянда.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.