Зігріти усіх наших Воїнів: як пенсіонерки у Тернополі в’яжуть теплі речі для бійців ЗСУ? (РЕПОРТАЖ)

• З наближенням зими у відвідувачок Тернопільського територіального центру соціального обслуговування виникла ідея, як допомогти захисникам не мерзнути в окопах. Вони самотужки почали в’язати для них теплі речі.
• Дехто з них у в’язанні справжній ас, а хтось тільки прийшов навчитись цій справі. Та усіх об’єднує спільне бажання – передати частинку тепла бійцям. Жінки кажуть, що спиці – їхня зброя. Ми поспілкувались з пенсіонерками, які долучились до цієї доброї ініціативи.

У міському територіальному центрі соціального обслуговування населення речі для військових в’яжуть вже понад півтора місяця. В одній із соцмереж створили чат під назвою «Зігрій». В ньому об’єднались люди, які прагнуть забезпечити теплими шкарпетками й не тільки якнайбільше захисників на фронті. Завдяки інтернету про ініціативу дізналась пані Світлана та вирішила долучитись.

– В групі закликали містян приносити шерстяні нитки, а якщо хтось вміє в’язати – то приходити і бодай якось допомогти нашим хлопцям, які воюють в холодних окопах. Я розуміла, шо сама багато речей не зв’яжу. Тому запропонувала «дівчатам» зібратись й робити це гуртом. З чату ми дізнаємось, що військовим потрібно і в якій кількості. А далі собі працюємо! – розповідає вона. 

Раніше пані Світлана працювала економісткою у сфері торгівлі. Усміхається, що нічого спільного з в’язанням не мала. А освоїла це діло, коли вийшла на пенсію. На запитання: «Як?», відповідає, що все легко – «по комп’ютеру». Відтоді жінка виготовила приблизно дві-три сотні жіночих шкарпеток, а коли настала зима, перейшла на в’язання чоловічих. Техніка та сама, але настрій геть інший…

– Хлопці на передовій мерзнуть у ноги. Шкарпетки у них, я думаю, одноразові, адже немає де їх випрати чи висушити. Тому потрібно в’язати дуже багато нових пар. Ми волонтерами вже відправили цілу партію на фронт, і не зупиняємось! Світло весь час вимикають, по ночах темно, а у нас очі й руки не ті. Але ми намагаємось передати хай частинку свого тепла захисникам! – каже пенсіонерка.

Дехто вперше взяв до рук спиці

Загалом у Тернопільському територіальному центрі соціального обслуговування наразі надають послуги орієнтовно 1500 особам, говорить Богдана Зубкова, соціальна працівниця. Щодня у них реєструються нові тернополяни. Хтось дізнається про те, що в’яжуть речі для бійців, і приходить вмисне заради цього.

– Ми працюємо з літніми людьми за графіком. Раніше в’язання відбувалось щопонеділка з 12:00. Тепер все трохи змістилось, його перенесли на вівторок. Година та ж сама. Навіть попри це багато містян доєднуються. Щоб скористатись усіма послугами Центру, прийдіть до нас із паспортом, пенсійним посвідченням та ідентифікаційним кодом. Вас зареєструють у кабінеті №1 на першому поверсі. Якщо прагнете принести нитки або долучитись до в’язання речей для захисників, спускайтесь в кабінет №7 на цокольному поверсі, – пояснює Богдана Зубкова.

Цього разу в приміщенні для творчої справи зібрались сім пенсіонерок. Пані Світлана додає, що вперше на клич про допомогу військовим відгукнулись аж п’ятнадцятеро, а надалі приходили по семеро-восьмеро. Деякі тернополянки, які добре вміють в’язати, роблять це вдома, а потім приносять готові вироби. А є й ті, хто тримає спиці у руках вперше. Та це не привід для хвилювань, бо пані Світлана швиденько вас усьому навчить – в’язати чи на двох, чи на п’яти спицях.

Здебільшого тут виготовляють для бійців теплі шкарпетки. В’яжуть їх чоловічих стандартних розмірів – 42 чи 43. Якщо мають товсті шерстяні нитки, то роблять з них спеціальні шкарпетки для поранених, котрі на реабілітації в лікарнях. В першу чергу це речі для хлопців, яким наклали гіпс, щоб їм було тепло в пальці.

– Звичайні носки вони не натягнуть і не знімуть. Тому ми робимо великі, довгі й на ґудзиках. Їх можна розщібнути і защібнути, – розказує пенсіонерка Світлана.

Потрібні матеріали для роботи!

Пані Віра за професією фельдшерка, а працювала в ортопедії. Говорить, що відвідує міський територіальний центр соціального обслуговування впродовж тижня. Жінка волею випадку дізналась, що тут шукають охочих, які в’язатимуть теплі речі для військових, й одразу зголосилась. Вона в’яже з самого дитинства.

– Коли мені було сім років, моя старша, заміжня сусідка в’язала. Я сиділа біля неї, спостерігала. А тоді вона показала, як це. Я почала в’язати сама. Пам’ятаю, що вперше зробила маленькі носочки. Це було щось неймовірне! Потім я навчалась, вийшла заміж, а як настали скрутні часи, в’язання мене врятувало. Грошей не було. Я на замовлення в’язала, шапки, шарфи, светри, плаття, костюмчики, абсолютно все. Не спала по ночах… – пригадує минуле пані Віра.





















Вона волонтерить з 2014-2015 років. Коли росія вперше зазіхнула на українську територію, жінка ще працювала в лікарні. Брала на роботу нитки, а кожної вільної хвилинки, приміром, під час обідньої перерви, брала до рук спиці. Також в’язала шкарпетки для наших оборонців. Сміється, що вдома все поторочила, які мала нитки – використала тоді. Зараз пощастило, бо їх люди приносять.

– Ми опублікували оголошення, щоб тернополяни, котрі хочуть допомогти, приносили нитки. І щодень це люди роблять. Навіть ті, які не є відвідувачами центру соціального обслуговування. Ми звітуємо про все у соцмережах. Наші жінки літнього віку в’яжуть з тих матеріалів, які є. Але маємо вимогу – щоб у нитках було як мінімум 50% шерсті, – долучається до розмови Богдана Зубкова.

«Чому так?» – запитуємо. Пояснює пані Світлана. Крім шкарпеток, одна із жінок – Тетяна, вміє в’язати балаклави для хлопців та вже давно передає їх на фронт. На них потрібні нитки зелених, хакі, білих, сірих тощо кольорів. А ще матеріал для в’язання має бути натуральним, щоб не горів і не плавився від температури. Шерстяні нитки «кусючі», а в балаклаві з них цілий день не походиш.

На даний момент пенсіонерки мають вдосталь ниток, але їх вистачить ще на тиждень-два. А військових на передовій, які залишаються без теплих речей, багато. Тому в Тернопільському міському територіальному центрі соціального обслуговування населення потребують матеріалів для роботи. Необхідно з чогось в’язати шкарпетки і не тільки й надалі! Якщо у вас є можливість придбати чи десь дістати нитки для майбутніх виробів, вам тут будуть вдячні.

Приносьте їх за адресою: вулиця Миколи Лисенка, 8. Детальнішу інформацію можна отримати за номером телефону: +38 067 530 59 40. Пам’ятайте, що будь-яка річ, яка зроблена своїми руками, надихає наших воїнів, додає їм сили та наснаги!

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.