Знав, що перемога неодмінно буде за Україною! Бійця Євгена Бялуцького поховали на Чортківщині

• «Наш Євген був дуже особливим», – написала нам його сусідка.
• Дійсно, чоловіка в рідному селі любили всі, адже як не любити таку чуйну, працьовиту та добросердну людину. Та клята війна забирає найкращих… Євген Бялуцький працював у місцевій мистецькій школі, а коли росія вторглась на нашу землю, пішов добровольцем на фронт. Своїм обов’язком він вбачав захистити всіх, кого любить, від нещадного ворога.
• Військовий загинув в одному з боїв. Яким він був – читайте у матеріалі.

Сумну звістку для краян 17 жовтня першими повідомили на фейсбук-сторінці Пробіжнянська Мистецька Школа – навчального закладу, у якому працював захисник. Від школи висловили співчуття родині полеглого, зокрема його дружині – діловоду Людмилі Олександрівні.

– До втрати близької людини ніколи не можна бути готовим, адже з нею йде частинка нашої душі. Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати, коли зупиняється серце найрідніших, проте світлі спогади про них завжди будуть сильнішими за смерть… Поділяємо ваше горе, сумуємо разом з вами, підтримуємо вас у годину скорботи. Нехай світла пам’ять про Євгена залишиться в серцях близьких та знайомих, а Бог подарує йому вічне життя та спокій. Пам’ятаймо про Героя України! – так написали від колективу закладу.

– Господи, змилуйся і не допускай більше загибелі наших Воїнів. Низький уклін Герою і співчуття рідним, – залишила коментар під дописом Галина Городецька.

– Біль та смуток стискають серце... До сих пір не віриться! Світла пам’ять, Царство Небесне Герою України! Щирі співчуття родині, – додає Надія Лахман.

– Щирі співчуття! Хоча я давно не живу в Пробіжній, але завжди, коли читаю про полеглих, прошу в Бога, хоч би вони були не з рідного села. І от сталося… Світла пам’ять Герою! – сумує колишня односельчанка військовика Ludmila Semchyshyn.

Пішов на фронт з перших днів війни

Бялуцький Євгеній Борисович народився 20 травня 1970 року у селі Пробіжна Колиндянської громади, що на Чортківщині. Там і мешкав все своє життя. До початку повномасштабного російського вторгнення чоловік обіймав одну з посад у Пробіжнянській мистецькій школі. Після 24 лютого він не міг залишатись осторонь, допоки окупанти вбивали наше мирне населення. Євген вирішив, що його місія – боронити рідну землю. Тому взяв до рук зброю та добровольцем пішов на фронт, знаючи, що перемога точно буде за Україною!

Військовик Збройних Сил загинув у жовтні в одній з бойових сутичок на передовій. Коли це трапилось і де точно – на жаль, невідомо. Він міг би і далі творити, мріяти, будувати плани, радіти дрібницям. Та почуття відповідальності за долю сім’ї та країни і патріотизм не дозволили Євгену просто спокійно чекати, доки ворог плюндрує Україну. Він загинув як доблесний Воїн на полі бою…

– Не хочеться в це вірити, але, на превеликий жаль, сталось непоправне. На війні помер наш односельчанин Бялуцький Євген Борисович. Він був доброю, працьовитою, чуйною, порядною і хороброю людиною, та пішов захищати свою землю з перших днів російського вторгнення. Але трапилась велика біда, горе для рідних, близьких, знайомих і всіх, хто знав Євгена. Втрата для нас, яку слід пережити і підтримати рідних у таку важку годину. Він навіки залишиться в наших серцях Героєм України! Вічна пам’ять тобі, Євгене! Спочивай з миром! – висловлює співчуття житель Пробіжної Misha Popoviak, який знав померлого.

– Жорстока війна продовжує забирати кращих синів України та приносити горе у їхні домівки. Неможливо підібрати слова, аби хоч трохи полегшити біль, який сьогодні ятрить та обпікає люблячі серця дружини, сина та рідних Євгена Бялуцького. У розпачі від такої втрати всі, хто близько знав Героя. Вічна і світла йому пам’ять! – сумують від Громада Колиндянська Обєднана Територіальна.

– Господи, як боляче! Чому найкращі гинуть? Мій дорогий однокласник, сусід. Слава і вічна пам’ять тобі, наш Герою! Нехай спочиває з Богом! – написала однокласниця й товаришка Tetiana Kuz, яка сиділа за однією партою з Євгеном.

Військового вдома не дочекалась кохана дружина Людмила та син Олександр.

– Як багато ми ще мали сказати один одному. Вибач що був далеко в ту хвилину. Ти завжди будеш в наших серцях. Вічна пам’ять! – пише Oleksandr Bialutskyi.

– Щирі співчуття! Нехай спочиває з Богом! Твій тато-герой та гордість не тільки для тебе, але й для всіх нас! Вічна йому пам’ять! – відповідає Богдана Федічкіна.

Вічний спочинок знайшов у рідному селі

Герої на помирають, вони навічно вписують своє ім’я в історію нашої держави! Кортеж з тілом загиблого Воїна Євгена Бялуцького 18 жовтня зустріли в Соборі верховних апостолів Петра і Павла, що знаходиться у місті Чортків. Після панахиди, відправленої там, траурна колона вирушила до рідного села загиблого. Навколішки, зі сльозами на очах, з оберемками квітів та запаленими лампадками мешканці Колиндян та Пробіжної зустріли свого Героя.

Односельчани загиблого вийшли на вулиці та супроводжували його прямісінько до дому Бялуцьких. 18 та 19 жовтня у Колиндянській громаді оголошено Днями жалоби за військовиком.

– Сьогодні Чортківська громада навколішки зустріла ще одного померлого сина України – Євгена Бялуцького. Дуже сумно, що війна забирає найкращих людей, які не змогли мовчки спостерігати за тим, як рашистська орда нищить рідну землю. Вони одні із перших стали в ряди воїнів, щоб зустріти ворога та дати йому відсіч заради нашої незалежності, свободи та майбутнього, – такі трепетні й теплі слова присвятили захиснику від Чортківська районна державна адміністрація.

Захисник, котрий поклав своє життя за український народ, знайшов останній та вічний спочинок у селі Пробіжна. Чин похорону відбувся 19 жовтня о 12:00.

Редакція «20 хвилин» співчуває дружині, синові Олександру, родичам, друзям, однокласникам, побратимам, односельчанам та усім, хто втратив близьку людину – Євгенія Бялуцького. Вічна пам’ять, шана і слава тобі, Герою…

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.