Тернопільську "Театралку" заполонили спортсмени
Окрім спортивних заходів на площі відбувались усілякі конкурси, флеш-моби, виступи. Люди, які завітали на свято, могли не лише подивитись на виступи спортсменів чи цікаві змагання, а й взяти в них участь.
Більшість тернополян збирались в різних частинах "театралки" - за інтересами. Інші, в основному з дітьми, переходили від майданчика до майданчика.
- Я вже годину тут ходжу від локації до локації, - просто супер, ділиться враженнями тернополянин Олексій Криничка.- Я б казав такі заходи бодай раз в місяць робити. Он, син на паркур подивився, вже й собі хоче. А мені більше бокс до вподоби. Безкоштовний виступ майстірв спорту під відкритим небом — класне видовище.
Учасники спортивного містечка, користуючись нагодою показати свої вміння, виступали майже безперервно. Зупинялись лиш аби дух перевести.
- Добре, що тут ми можемо показати людям що таке паркур, - розповідає представник федерації паркур України від Тернополя Михайло Пухаль. - Насправді це навіть не спорт. Це філософія. Нестандартна, але філософія. Вона вчить контролювати фізичне і духовне. Збагачує інтелектуально і морально. Адже поєднуємо паркур з медитацією, східними практиками. Тренуємось на вулиці. Якщо комусь не подобається чи заважає, змінюємо місце. Нічого не ламаємо і не шкодимо. Побутує стереотип, що паркур - трохи хуліганський спорт, повірте, це не так. Зрештою кожен може прийти, подивитись і приєднатись.
На вулиці спортсмени тренуються, бо більше ніде. Попри запрошення на урочисті заходи в повсякденному житті руху паркуристів сприяють мало.
- Та що там говорити, якщо навіть в спортивні школи чи центри, нас не хочуть пускати для тренування, - каже паркурист. - Навіть коли ті зали вільні. Особливо це гостро відчувається взимку.
До речі, хуліганського в паркурі дійсно мало. Журналіст став свідкком розмови пана Пухаля з паркуристами.
- Якщо хтось ненароком скаже якесь лайливе слово — залишить майданчик, - каже чоловік. - Ви не якась там пацанва чи шайка, поводитись треба гідно...
Найбільше ж емоцій було біля рингу. Адже вболівати за спортсменів прийшли друзі та рідні. Підтримати деяких навіть батьки завітали. Воно й не дивно, адже виступали навіть діти віком 10 років.
- Ой, які ж вони маленькі, це ж небезпечно, - ділиться емоціями біля рингу одна з глядачок з подругами. - Добре, що в шоломах, але ж це діти ще.
Проте, після перших секунд присутні розуміли, що хоч і діти, але уже треновані спортсмени. Складні удари, поставлений захист, дисципліна та мужність робили бої ще цікавішими.
Гостям свята, які тинялись осторонь, потягуючи пиво, теж було цікаво. Особливо, коли на ринг виходили симпатичні дівчата в купальниках оголошувати раунд, або коли своє вміння демонстрували дівчата з фітнес-клубу, які поєднували тренування з танцем і навіть елементами бою. Хоч таким методом, але парубків все ж вдавалось притягувати ближче до спортивних локацій.
Старшому ж поколінню, представники якого також завітали на свято, сподобався урочистий марш хлопців та дівчат із “Пласту”. Молоді люди поєднували його з патріотичними піснями.
Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google
