Які літаки тернополяни бачили у Першій світовій

Майже півтора сторіччя виповнюється цьогоріч з часу перших відомих спроб польотів у Тернополі. Натомість свідками розвитку авіації як польотів на апаратах, що важчі за повітря, тернополяни стали уже в часи Першої світової та ЗУНР.

Легші за повітря повітряні кулі майстрували безпосередньо у нашому місті. Причому першість тут належить не якимось офіційним інженерам-конструкторам, а ченцям місцевого єзуїтського монастиря.

“Перші спроби спостережень за погодою започаткували ще єзуїти. Так, у червні 1870 року вони навіть сконструювали повітряну кулю і хотіли її запустити, але спроба не вдалася”, - подає краєзнавець Любомира Бойцун у книзі “Тернопіль у плині літ”.

Відтак тернопільський політ організували через 87 років після першого в історії польоту на повітряній кулі, який у 1783 р. здійснили брати Монгольф’є.

На всю армію – до 40 літаків
Свідчень про наступні спроби політати на аеростаті над Тернополем до початку Першої світової війни знайти не вдалося. Та вже у 1893 р. при австро-угорській армії заснували цілий корпус повітряних куль – Militär-Aeronautische Anstalt. Їх використовували для спостереження за ймовірними переміщеннями ворожих військових підрозділів. До початку війни у збройних силах імперії, до якої входив і Тернопіль, були 10 аеростатів, 85 пілотів і 35-40 літаків. Для прикладу, росіяни мали 263 літаки.

Майже одразу після початку війни фронт підійшов до нашого міста і Тернопіль окупувала російська армія. Жителі міста, імовірно, могли бачити також авіацію – тоді ще переважно розвідувальну. Пілоти, звісно, перестрілювалися між собою, але зі звичайних пістолетів. Перший авіанапад з кулеметом відбувся тільки 5 жовтня 1914 р. на франко-німецькому фронті.

На чому літали

Російську армію у Першій світовій обслуговували аж шість авіазаводів, А серед машин вирізнялися сконструйовані українцем Ігорем Сікорським біплан “Руський витязь” та бомбардувальник “Ілья Муромець” – гігантські, як на ті часи, моделі.

Австрійська авіація, незважаючи на нечисельність, все одно не була оснащена єдиним модельним рядом машин. Літали у 1914-18 рр. і на імпортованих з Німеччини Hansa Brandenburg D-I, і, наприклад, на модифікованих німецьких Albatros D-III та Phönix D.I. Перший цілковито австро-угорський військовий літак, читаємо та сайті wwiaviation.com, - Aviatik D.I. Та з’явився він тільки у 1918 р. Того ж року випустили і Phönix C.I – двомісну модель з кулеметом.

“Ранні спроби авіамоделювання пов’язані з деякими доволі дивними прототипами. Багато з ранніх моделей не могли бути застосовані, хоч на них ішло багато матеріалу і грошей. Пізніше австрійські дизайнери справді створили деякі визначні літаки, але дорога до успіху була довгою і складною”, йдеться на згаданому сайті.

І справді, війну Габсбурги таки програли.

Авіація ЗУНР у Тернополі

Австро-Угорщина загинула, утворювалися нові країни і ще в листопаді 1918 р. Державний секретаріат військових справ Західноукраїнської Народної республіки взявся за створення власної авіації. Командиром “летунського відділу” і референтури авіації став син Івана Франка Петро.

Летовище у Тернополі, як пише Андрій Харук у книзі “Крила України. Військово-повітряні сили України 1917-1920 рр.”, навіть розглядали як базу для військових підрозділів. Одначе перевагу віддали Красному. Звідти ближче до Львова, на який атакували поляки. У Тернополі ж розташували технічну сотню – у наше місто звозили усі літаки, що потребували ремонту, а також запчастини. Керував цим підрозділом у складі трьох підстаршин і 67 стрільців поручник В.Томенко.

“Виняткової гостроти набула проблема у забезпеченні підрозділів справними літаками. Річ у тім, що основні сили австро-угорської авіації станом на листопад 1918 р. зосереджувались на італійському фронті, в Галичині було ж дуже небагато застарілих літаків, до того ж, здебільшого несправних,” – продовжує Андрій Харук.

Відтак тернополяни-авіатори мали багато роботи. Згодом, окрім “Альбатросів”, “Румперів”, “Фоккерів”, “Бранденбургів” LWG та DFW з’явилися і нові для наших країв моделі “Ллойд” і “Ньюпор XXI” та “Ньюпор ХХVII”. “Ньюпори”, що цікаво, прибули з Одеси разом із тамтешніми пілотами. До речі, розпізнавальними знаками літаків УГА були, як подає Андрій Харук, синій квадрат під правим крилом і жовтий – під лівим. Пізніше з’явилися кокарди із жовтим внутрішнім та блакитним зовнішнім кольорами, були і жовті тризуби у синіх квадратах.

Уже 19 грудні 1918 р. технічну сотню авіації передислокували з Тернополя у Красне. Але вже на початку травня 1919-го у нашому місті утворили Третю авіасотню УГА. Її пілоти здійснювали і бойові, і кур’єрські завдання. Тривала українсько-польська війна, і згодом Красне також було втрачене. На Тернопіллі авіація тимчасово зупинялася в Озерянах і Гермаківці теперішнього Борщівського району, Озерній – Зборівського, Великій Березовиці під Тернополем, у Теребовлі й Чорткові. Улітку 1919-го УГА змушена була відступити за Збруч. Відтоді авіація у нас стала на довгі роки польською.

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google