Володимир Демчишин з Тернополя почав писати вірші та казки після народження доньки

За фахом Володимир Демчишин — економіст, який водночас є дитячим письменником. «Заразив» його творчістю батько — письменник, який за життя видав 16 збірок.

Чоловік почав писати вірші ще у школі. Але творчий прорив відбувся у нього після того, як у 35-річному віці у нього народилася донька Ангеліна. Володимир Демчишин мріє про сина. А ще готує до друку нову збірку авторських казок та дитячих віршів.

- Ви росли у творчій сім'ї. Ваш батько Іван Демчишин - письменник. Знаю, що ви пішли його стежкою. Пишете вірші, але не для дорослих, а для дітей. Чому?

- Мої шкільні вірші я не поспішав показувати нікому. А от дитячі — інша справа. Деякі знає напам’ять моя донька. Коли вона народилася, мої однолітки уже видавали своїх доньок заміж. Її народження переповнювало мої емоції, які я виливав у віршах...

Мріяв стати шеф-кухарем

- Які події з дитинства ви пригадуєте найчастіше?

- До батька постійно приходили творчі люди. Вони збиралися за столом, читали вірші, розмовляли про мистецтво... Часто в дитинстві я чув ім'я Бориса Демкова. Саме його збірок із авторськими підписами збереглося у нас найбільше. Бував також Володимир Вихрущ, який називав мене сином та наголошував на тому, що в нас з ним однакове ім'я. Пригадую кумедний випадок, який пов’язаний із письменником Петром Тимочком. Якось він прийшов і сказав, що купив для мене торт. Я втішився таким подарунком та увагою до моєї персони. Але помітив, що в його руках ніякого торта не було. Виявилось, що він заплатив за солодощі, але забув їх у магазині. Нам довелося всім разом повертатися до магазину за цим тортом...
Я можу годинами розповідати про письменників та поетів, яких бачив у нашому домі. Але найбільше спогадів - про батька. Він всюди ходив із ручкою та писав. Коли ми йшли спати, він зачинявся на балконі та писав до ранку. Ми були його першими слухачами. Він нам читав і одразу щось креслив у паперах...

- Ви маєте три спеціальності. Серед них — фах кухаря. Чому після школи вирішили обрати таку незвичну для чоловіків спеціальність?

- У мене була мрія стати шеф-кухарем одного із ресторанів міста. Я не вважаю цю справу суто жіночою - чоловіки також можуть господарювати на кухні. Природно почуваюся, коли готую обід чи сніданок для своєї родини. І не обов'язково це мають бути м'ясні страви. Я обожнюю рибу. Тому із задоволенням готую страви із неї.

Коли я навчався у технікумі, то був єдиним юнаком серед 20 дівчат. Відчував себе постійно у центрі уваги — всі уважно стежили за тим, що у мене виходить. Тоді мені найбільше подобалося готувати солодощі. Я любив їх не тільки готувати, а й їсти (сміється - прим. ред)

- Чи часто готуєте для гостей? Чим дивуєте їх? Маєте фірмову страву?

- Останнім часом готую суші — це швидко, смачно і оригінально. Я виріс на українській кухні і обожнюю її. Але десь три роки тому у Львові спробував суші. З того часу пригощаю друзів цим делікатесом. Мені подобається його готувати, а їм куштувати. За кордоном, коли їжджу, не пропускаю спробувати щось нове із японської кухні.

- Який торт є улюбленим для вашої 5-річної доньки?

- Шоколадний торт з вишнями «Празький». Така назва не випадкова. Якось під час відпочинку в Празі я зайшов у маленьку крамницю-пекарню. Там був фантастичний торт із айвою. Мені вдалося познайомитись та розговоритися із власником пекарні. Я поділився з ним деякими своїми рецептами, а він мені розповів, як приготувати торт, який мені припав до смаку. Тепер на сімейні свята я його готую із великим задоволенням. Але замість айви використовую вишню.

Любить писати у тиші

- Два роки тому ви видали свою першу збірку дитячих віршів. Буде ще одна?

- Вже підготовив до друку нову збірку. Але в неї ввійдуть не тільки вірші, але й дві мої авторські казки. Їхніми героями є діти. Але все незвичне із ними відбувається у школі на уроці. Це сучасна казка з повчальним змістом.

- Коли вам найкраще пишеться — коли сумно чи весело?

- Мені не треба відповідного настрою, головне - тиша. Я пишу на чернетці, а потім можу неодноразово повертатися до своїх віршів. Першими слухачами, як і в мого батька, є моя родина.

- Чим заробляєте на життя?

- Заробляти письменництво у наш час важко, і це не секрет ні для кого. Тому основний мій хліб — підприємницька діяльність. Я хотів забезпечувати та допомагати батьків та рідних. Тому спочатку працював у торгівлі, ввозив з-за кордону товар. Згодом почав працювати ріелтором у нерухомості. Зараз — власник однієї з агенцій нерухомості у Тернополі і за межами області. Займаюся продажем, орендою та купівлею нерухомості.

Займався боротьбою

- Чим цікавились у школі?

- З першого класу я займався греко-римською боротьбою. Був призером всесоюзних, республіканських змагань та турнірів. Тренера та родина були переконані, що я піду вчитися у педагогічний, стану вчителем фізкультури. Але я вирішив вступати у кооперативний технікум на кухаря. Для рідних це стало справжньою несподіванкою.

- Продовжуєте займатися спортом і сьогодні?

- Ходжу в спортзал та плаваю у басейні.

- Знаю, що ви любите рибалити. Маєте власний рекорд?

- Коли їду відпочивати, у багажник кидаю дві-три вудки. Мені подобається рибалити. Цим заняттям мене заразили друзі. Щодо власного рибальського рекорду — то на Тернопільському ставу якось зловив 700-грамову щуку.

- Як ще любите відпочивати?

- Я об'їздив країни Європи та Скандинавії. Уже змінив восьмий закордонний паспорт — не вистачало місця на візи. Нещодавно повернувся з Мілана та Венеції. Планую поїздку з дружиною до Куби.

Розмовляла Анеля ПРОТАСЕВИЧ, 0-68-105-76-32
Біографія
Володимир Демчишин народився 26 квітня 1973 року в Тернополі. Навчався у школах №№15, 27. У 1991 р вступив у Тернопільський комерційний технікум, спеціальність “Кухар-технолог». Навчався у Харківському економічному інституті (1996 -2010 рр.), Тернопільському національному економічному університеті (2010 р.). Член Національних спілок журналістів і краєзнавців України (2009 р.), обласного літературного об’єднання при Національній спілці письменників України (2009 р.), Наукового товариства ім. Т. Шевченка, Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Т. Шевченка, член правління обласної організації “Меморіал” ім. В. Стуса (2010 р.). Пише казки, вірші, оповідання та твори. Автор збірки віршів “Сонячне намисто” (2010 р.).
 

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google