Тернопіль: редакція та експерти чекають на відповідь від влади

Про те, що начальника управління транспорту Ігоря Мединського не буде на "круглому столі", ми дізналися лише об 11.50 того ж дня, причому не від нього, а від керівника прес-служби мерії. Хоче попередньо нам повідомили, що він прийде на засідання. Мотивація, якщо коротко, така: "У міській раді вже провели власні громадські слухання з даної теми, тому не бачимо доцільності в участі у вашому засіданні". Ось так...

- Те, що начальник управління транспорту ігнорував справжнє зібрання представників громади, свідчить, що міську владу наша думка, тобто думка тернополян, не цікавить, - вважає Степан Вадзюк. – Буде публікація в газеті, звіт - в Інтернеті, тож про їхню точку зору дізналися б відразу тисячі людей. Очевидно, владі цього не треба.

Наголошуємо, жодних "наїздів" на перевізників чи будь-кого іншого організатори Громадської ради, а також її учасники не планували. Просто у мерії провели громадське обговорення 28 лютого, об 11.00, тож, окрім водіїв і самих перевізників, на тому засіданні міг бути мало хто зі звичайних тернополян. Відтак експерти, які є представниками громади, хотіли почути об'єктивну інформацію із перших уст. Власне, у тому, що атмосфера засідання не була ворожою, можна пересвідчитися, переглянувши відеозапис засідання.

- Їм надали можливість усе пояснити тернополянам, тому мене дивує, що влада цим шансом не скористалася, - додає Володимир Качановський. – Однак ми все одно хочемо отримати цю інформацію. Нехай вони тоді дадуть офіційну відповідь на адресу редакції.

Юрій Войтович запропонував подати у мерію окреме звернення - за підписами керівників громадських організацій, які брали участь у засіданні. Але поки що експерти погодилися із цим зачекати. Адже публікацію в газеті і навіть в Інтренеті, за законом, прирівнюють до інформаційного запиту.

ЗАПИТАННЯ

Відповіді на які запитання очікували почути тернополяни від Ігоря Мединського:

- зі скількома перевізниками уклала угоди міська рада;

- скільки автобусів мають перевізники, чи забезпечують наявність резервних машин;

- чи належно зберігають транспорт, коли він – не у рейсі (тобто чи є бокси, ангари тощо);

- хто перевіряє якість підготовки транспорту до роботи, в тому числі – чистоту у салонах;

- чи співпрацюють перевізники з психологами, як організовують кадрову роботу;

- чи є документ із підрахунками реальної вартості квитка, щоб підвести економічне обґрунтування для подорожчання проїзду;

- чому за підрахунками різних перевізників ціна квитка має бути від 2,75 до 3,40. Тобто, як вони рахували, якщо врешті погодилися на вартість проїзду у 2,50 грн. 

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google