Ідеальний тандем: професіоналізм лікаря та сила волі пацієнта (новини компаній)

За ці роки жінка стикнулася із масою неприємностей: постійним дискомфортом, неймовірним болем та навіть можливістю втратити одну ногу. Погана циркуляція крові у зв’язку з тромбуванням вен обох нижніх кінцівок через п’ять років після виникнення тромбозу призвела до сильних набряків кінцівок, а через деякий час виникнення виразок, які з часом перетворилися у повноцінні величезні рани обох гомілок із постійними болями, неприємним запахом та безсонням… безперервним прийомом знеболювальних пігулок.

Спочатку, звісно, ці рани були невеликі, та з часом вони почали збільшуватись. З них постійно виділялася рідина та супроводжував неприємний запах.

«Я зверталася до лікарів. Мені запропонували зробити хірургічні чистки, я погодилась, – каже пані. – Але ці чистки, можна сказати, не приносили результату. Рани ставали ще більші, тому що при хірургічній чистці лікарі зрізають краї та дно рани, які обросли мертвою тканиною. Відтак виразка не просто не стає меншою, а навіть збільшується в розмірах. Гоїтися вони не збиралися. Фурацилін, стрептоцид, перикись водню, примочки та присипки…

За весь цей час я шалено страждала і від тромбозу, і від самих виразок. Мене постійно турбував біль у ногах, я не могла спокійно спати. Тобто спати взагалі майже не могла. Постійно вживала знеболюючі таблетки, приймала ін’єкції, які мали б позбавити від болю, стаціонарне лікування, але... Я весь час зверталася до різних лікарів. І відтак через вісім років після появи тромбозу мені поставили діагноз – антифосфоліпідний синдром».

Антифосфоліпідний синдром є аутоімунним захворюванням, яке характеризується тим, що власний імунітет реагує вороже на фосфоліпідні комплекси, які знаходяться у крові пацієнта.

Відтак в цілому організмі порушується система згортання крові, утворюються тромби. Антифосфоліпідний синдром є дуже рідкісним захворюванням і зустрічається у 5 випадках на 100 000 населення. Припустимо, 10 хворих на увесь Тернопіль. Це дуже рідкісне захворювання, яке важко розпізнати і яке не піддається лікуванню. Лікарі-ревматологи, які займаються цією хворобою, працюють не на цілковите одужання пацієнта, яке є неможливим, а на те, щоб ввести хворого в стан ремісії і призупинити прогресування захворювання. «Додатково у мене виявили синдром Рейно».

«Та все ж таки попри те, що я вже знала свій діагноз, мене все одно найбільше турбували виразки на ногах, які тільки збільшувалися, – продовжує жінка. – На одній нозі в мене вже була спереду велика рана розміром 200 см², а на іншій нозі була циркулярна виразка розміром 400 см², майже від п’яти до верхньої третини гомілки і вона була по кругу».

Мені навіть робили дві пересадки шкіри на ці місця, вони були невдалими, тому що шкіра, пересаджена просто на хворі місця, де не росте власна шкіра, не прижилася.

Я також зверталася за допомогою у лікарні столиці, м. Київ. Там мені сказали, що ліву ногу, де площа рани складала 200 см кв, ми можемо спробувати лікувати, а праву ногу, де площа рани була 400 см кв, потрібно відрізати.

Але ж мені це подали так: «Лікування лівої ноги можливе лише після того, як Ви схуднете. А для того, щоб Ви схудли, Вам потрібно зробити резекцію шлунка». Тобто мені потрібно було пройти ще операцію, під час якої видаляють частинку шлунку, щоб людина споживала менше їжі, що мало б вплинути на мою зайву вагу.

Це було запропоновано, оскільки в мене є зайва вага, і лікарі зазначали, що таким чином зменшиться навантаження на ноги, а, відповідно, і виразки на них стануть меншими. Хоча це зовсім не так. Вони казали, що тільки після цього можна було б взятися за лікування ран на нижніх кінцівках.

Від резекції шлунку я відмовилася, тому що коли я звернулася до хірурга, який міг би це зробити, він, по-перше, сказав, що це дороговартісна процедура, а по-друге, виникає ряд таких проблем, як те, що оскільки в мене антифосфоліпідний синдром разом із глибоким тромбозом обох нижніх кінцівок і я змушена постійно приймати таблетки для «розріджування» крові, то через це може погано заживати рана, що виникне після операції. Окрім того, навіть під час проведення процедури у мене може просто початися сильна кровотеча, яку буде неможливо спинити. Простими словами, є ймовірність, що я просто стечу кров’ю прямо на операційному столі. Від такої процедури я відмовилася.

Це було влітку 2018 року, і вже у вересні я звернулася за допомогою у заклад під назвою «Хірургічний кабінет амбулаторної допомоги» до лікаря-хірурга Карпенюка Сергія Васильовича.

Він мені сказав, що все можливо, і що я можу позбавитися від виразок на ногах. Але, зважаючи на складність моїх усіх захворювань, цей процес буде довготривалим та трудомістким як з його сторони, так і, в першу чергу, з моєї. Адже рани на ногах є просто наслідком. Процес ускладнювався ще й тим, що я не могла просто лежати вдома чи в лікарні, мені потрібно працювати, виконувати побутову роботу, мені потрібно жити… Що в свою чергу негативно впливає на нижні кінцівки, адже я практично увесь день «на ногах».

Сергія Васильовича мені порадила знайома, з якою я лежала разом в лікарні. Вона казала, що він лікує різні види ран і виразок. Головне, що дуже вдало».

Лікар-хірург каже, що його не злякав випадок даної пацієнтки, адже він чітко усвідомлював, що набряк нижніх кінцівок є наслідком тромбозу глибоких вен, який призводить до поганого відтоку крові з ніг. А тромбоз є наслідком антифосфоліпідного синдрому. Набряк є безумовною причиною утворення ран в даному випадку.

«На момент звернення до нас, – говорить Сергій Васильович Карпенюк, –пацієнта були повністю безсонні ночі від болю, постійні безперервні прийоми знеболювальних засобів, гемоглобін на рівні 60 одиниць.

За перші два тижні лікування біль повністю пройшов, пацієнт перестала вживати знеболювальні, рани почали заживати Жінка втратила 16 кілограмів ваги. І це означає, що вся ця повнота в ногах не була підшкірно-жировою клітковиною і наслідком неправильного способу життя, а просто рідиною, яка затримувалася в ногах. Таким чином резекція шлунку нічим би їй абсолютно не допомогла.

Пані повернулася до улюбленої роботи, працює, її нічого не болить, веде повноцінний спосіб життя, відпочиває, зустрічається із друзями… живе! Єдиним дискомфортом є еластична компресія, адже людство ще не придумало як відновити прохідність тромбованих вен та позбутися антифосфоліпідного синдрому. Але цей дискомфорт є іграшкою порівняно з тим, що їй прийшлося пережити раніше. На початку лікування пацієнтка відвідувала нас три рази на тиждень, а згодом двічі на тиждень.

Варто зазначити, що цей клінічний випадок, як на мене, є прикладом для кожного пацієнта. Ця жінка – це приклад того, як варто боротися за себе, за власне життя і здоров’я, за його якість.

На такий молодий вік вона стикнулася з дуже серйозними проблемами зі здоров’ям. Тільки уявіть собі, 30 з хвостиком років, а тобі кажуть, що ти можеш залишитися без ноги. Шок, депресія, розпач... Вона ж не зламалася, шукала шляхи виходу із ситуації, що склалася. І знайшла!

Головне у цій історії – це боротьба, наполегливість, важка праця та те, що з двох величезних виразок у неї залишилася невеличка – 6 см².

Попри досить успішний результат на даний момент, і те, що зараз ми знаходимося на фінальній стадії лікування виразок, жінці все одно залишається ще докласти багато сил. Адже її основне захворювання – антифосфоліпідний синдром нікуди не зникає, просто перебуває у стані ремісії. Венозний тромбоз теж нікуди не дінеться і, на превеликий жаль, виразки нижніх кінцівок можуть повернутися із досить високою ймовірністю.

Але вона вже знає, що може, і як саме, боротися із цим, щоб жити. Жити повноцінно та якісно.

Потрібно пам’ятати, що практично не існує таких ран, які неможливо вилікувати. Питання лише в тому, чи причина, яка призвела до утворення цих самих ран, може усунутися, чи ні. Питання в тому як добитися, щоб виразки не відновлювалися. І в тому чи ви використали всі можливі варіанти і чи вам про них розповіли, щоб бути свідомим і мати вибір. Ймовірно для людини, яка чогось прагне, немає нічого неможливого.

Я захоплююся цією жінкою і надіюся, що вона стане прикладом сили духу для багатьох пацієнтів, які вже втратили надію на краще!»

Хірургічний кабінет амбулаторної допомоги

м. Тернопіль

вул. Гріга, 3

(067) 152 84 04