Тернополяни-євромайданівці у Києві вже звикли чистити зуби у “Макдональдсі”, спати у церквах чи зайнятих протестуючими громадських будівлях. Вони харчуються на вуличних польових кухнях.
А заради чого все це? У Тернополян-майданівців запитував кореспондент “RIA плюс”.
Музикант Богдан із Тернополя приїжджав на Євромайдан до Києва вже двічі. Перший раз — після жорстокого майдану “Беркутом”. Другий раз — після невдалого нічного штурму міліції. Чоловікові 32 роки, у нього є дружина та син.
- Чого я поїхав? Просто, коли дивився трансляції тих подій, відчував легкий сором, - каже Богдан. – Я здоровий мужик, сидів і дивився це все на відео, в той час як дівчата отримували кийками по спині, а студенти стримували алюмінієві щити плечима. Саме тому.ю приїхавши вдруге, я записався у загін самооборони. Розраховував, що буду корисний своєю фізичною силою. Але виявилося, що тут важливіші витримка і терпіння – чекати провокацій та нападу значно важче, аніж впоратися з ними.
Крім Богдана, багато людей їхали, аби бути чимось корисним, а не просто для масовки. Тернополянка Віта Коваль Поїхала з майдану у Тернопіль ще у п’ятницю. Однак збирається повернутися туди у середу.
- Відразу по приїзду я записуюся на одну з кухонь, які працюють тут, - розповідає дівчина. – мащу канапки, розливаю борщ, роздаю чай. Тут це все наче конвеєр. І довго працювати у такому конвеєрі людям важко. Тому важливо, щоб було кому замінити тих, хто вибився із сил. Я тут просто, аби допомогти людям жити у важких умовах. А ще мені дуже приємно, що є багато тих, хто готовий працювати безкоштовно, просто, щоб іншим стало легше. У дні, коли на майдан приїжджає багато людей, повертаюся додому. Адже і у Тернополі маю справи. Тому краще приїду на Євромайдан, коли людей буде мало, і вони будуть справді потрібні.
Цікаво, що у потягу “Інтерсіті”, що курсує за маршрутом Київ-Тернопіль, майже усі пасажири, у неділю, 15 грудня їхали з майданівськими стрічками. Люди поверталися після численної демонстрації. Багато з них розмовляли про те, скільки ще залишилося, і мізкували чим усе це може закінчитися.
№ 42 від 21 жовтня 2026
Читати номер