Художниця Тетяна Балбус виставить у Тернополі свої роботи у різних техніках
Після того, як пані Тетяна разом із чоловіком придбала будинок у Кременці і влаштувалася викладачем, вона стала ініціатором створення жіночого мистецького гурту “Палітра”, а згодом і студентського - “Натхнення”. Мисткиня працює в різних техніках. Примітно, що витвори її умілих рук вирізняються не лише оригінальністю образів, а й гармонійним поєднанням яскравих кольорів. Побачити їх тернополяни зможуть на персональній виставці творів Тетяни Балбус, відкриття якої відбудеться 15 лютого о 15.00 у приватній АртГалереї Тернополя.
Висилала малюнки на конкурси
- Чи пам’ятаєте свої перші малюнки?
- З дитинства я щось малювала, висилала свої малюнки на конкурси, брала участь в оформленні стінгазет, допомагала своїм однокласникам. Звичайно, конкретно не пам’ятаю своїх дитячих робіт. Але відклався в пам’яті малюнок, який я виконувала на вступному екзамені в Тернопільську художню школу. Це була ілюстрація до казки "Троє поросят", на якій я зобразила веселих поросят біля своїх будиночків.
- Чому вирішили стати художником?
- Стати художником, напевно, вирішила не я сама, а доля і гени, передані мені батьком і дядьком, які були художниками. Мій тато - Шандрук Анатолій Феофанович (на жаль, уже покійний) був самодіяльним художником, маючи дар від Бога. А дядько - Шандрук Валентин Феофанович має професійну художню освіту, проживає і працює у Херсоні. Саме ці два наставники ще з дитинства спрямовували мене на шлях мистецтва, давали поради, де здобути гідну фахову освіту, раділи моїм творчим здобуткам. Батько все своє життя проводив художньо-педагогічну діяльність з дітьми - в Палаці піонерів у смт Підволочиськ, куди був направлений разом з мамою після закінчення вузу, а потім - до Тернополя (згодом працював у Центрі дитячої творчості), навчав їх бачити прекрасне в житті, відображати свої почуття засобами мистецтва. І, напевно, педагогічні здібності мені теж передалися спадково.
Працює в різних техніках
- У яких техніках вам найбільше подобається працювати?
- Не знаю, правильно це чи ні, але я не зациклююся на якійсь одній художній техніці чи матеріалі, а пробую різні - акварель, гуаш, акрил, олія, аплікація, графіка, колаж, витинанка, розпис, ткацтво тощо. Хоча я можу і вмію виконувати станковий живопис, але мене більше приваблює декоративне мистецтво, стилізація реальних форм. Гуашеві фарби в живописі не зовсім популярні, а мені подобається виконувати ними живописні чи декоративні роботи. Можливо, гуаш мене приваблює своїми м’якими тонами, бархатистою фактурою забарвленої поверхні. Напевно, характер і темперамент художника теж впливають на творчість, скеровують її в певному напрямку, вибирають теми картин, поєднання кольорів, технічні прийоми тощо. За знаком зодіаку я Терези - врівноважена, спокійна, розважлива, але разом з тим енергійна, життєрадісна, часом і випускаю кігтики, адже народжена в рік Тигра. Іноді хочеться якогось хаосу, руху, круговерті...
- Які ваші улюблені теми?
- Я оптимістка, хоч як часом буває важко, але завжди вірю, що чорна хмара розвіється і засяє сонце. Люблю все красиве, добре, радісне, приємне, сонячне і світле, тому і теми моїх картин такі, кольори барвисті, насичені. Навіть в одязі в мене мало темних, сірих, земляних кольорів, а в чорному одязі я почуваюся некомфортно. Працюю з натури і з уяви, але найбільше люблю фантазувати, створювати "свої" образи, а не просто копіювати реальні явища і предмети.
Готується до нової виставки
- Скільки робіт представите на виставці у приватній АртГалереї Тернополя?
- Оскільки приміщення галереї невеликого розміру, то я хочу показати на виставці 25-30 робіт різного характеру, щоб коротко представити свою творчість. Хоча в 2008 році на персональній виставці у Тернопільському краєзнавчому музеї, а потім у Збаражі, я представляла 92 роботи.
- Чи траплялися з вашими роботами якісь цікаві речі?
- У Кременці ми з сім’єю проживаємо з 1990 року. Коли я ростила свою донечку, то сама шила для неї одяг та іграшки. А в Черкасах в мене була подруга, яка через рік після мене теж народила донечку. Мені захотілося її привітати і послати подарунок. Але в ті часи було скрутно з грошима, та й з товарами теж, тож я вирішила зробити подарунок власноруч. Пошила для її дівчинки платтячко і іграшкового зайчика з байкових повзунків і відправила бандероль. Як мені було приємно читати лист від подруги! Вона дякувала за подарунки і казала, що її доця того шитого зайчика так любить, що не розлучається з ним ні вдень, ні вночі. Я була задоволена, що подарувала дитині радість.
- Чи легко розлучаєтесь зі своїми роботами?
- Свої роботи я дарую друзям та рідним, а продаю дуже рідко. Адже в кожну роботу я вкладаю душу, виконую її з певним настроєм, відображаю якийсь образ. Цей процес мені асоціюється з виношуванням і народженням дитини. А як можна своїх дітей продавати? Окремі мої роботи мені надзвичайно дорогі, нагадують певні життєві події, з ними я не хочу розлучатися ніколи.
- Чи продовжують вашу справу ваші діти?
- Мою справу, сподіваюся, продовжить донька Юлія. Вона з дитинства теж гарно малює. У минулому році успішно закінчила Львівський державний коледж декоративно-прикладного мистецтва ім. І. Труша (відділ художнього ткацтва), а зараз навчається на дизайнера одягу в Національному університеті культури і мистецтв у Києві. Син Олександр здобув фах звукорежисера-оранжувальника і працює в Києві. Чоловік Іван - чудовий майстер по художній обробці дерева, він також здобув вищу освіту у Львові (відділ “Інтер’єр і меблі”). Так що вся наша сім’я творча - художньо-музична.
Створила мистецькі гурти
- Коли зрозуміли, що маєте що передати учням?
- Після закінчення навчання в технікумі (потім - в інституті) я не сподівалася, що колись буду вчити школярів і студентів. У мене були мрії працювати творчо, десь в Художньому фонді, виконувати мистецькі замовлення. Але доля знову направляла мене на свій шлях. Попрацювавши за направленнями в м. Бердянськ, а потім в Черкасах, ми з чоловіком купили будинок у Кременці, де і проживаємо в даний час. Коли мені запропонували роботу викладача образотворчого мистецтва в Кременецькому ПТУ № 6, я погодилася, хоча було спочатку страшно і незвично. Я не уявляла, як учні мене будуть називати Тетяною Анатолієвною, чи будуть мене слухатися, чи вдасться мені їм передати свої знання і вміння. Лише згодом зрозуміла, що ця справа мені подобається, в мене щось виходить, мене поважають учні і колеги по роботі. З 1998 року я працювала у Кременецькому педколеджі ім. Т. Г. Шевченка, який згодом був перетворений у Кременецький обласний гуманітарно-педагогічний інститут ім. Тараса Шевченка. А в далеких 1950-х роках на базі теперішнього навчального закладу був Кременецький учительський інститут, в якому навчалися на філологів мої батьки, тут вони і поєднали свої долі. Я інколи думаю, чи це збіг обставин, чи доля знову скерувала, щоб я опинилася в Кременці і стала навчати дітей в тому навчальному закладі, в якому здобули освіту мої батьки?
- Що вас надихнуло на створення жіночого гурту “Палітра” та студентського “Натхнення”?
Потрапивши у Кременець, я дізналася, що тут існує чоловічий мистецький гурт "Гладущик", познайомилася з колегами по пензлю, відвідувала їхні виставки. А одного разу подумала: "А чим гірші жінки-художниці? Треба і нам організувати свій гурт". Багато в чому жінки відмінні від чоловіків, вони мають свій погляд на життя і по-своєму відображають це в мистецтві. Задумала - зробила! Спочатку (у вересні 2003 р.) нас було п’ятеро, а на даний період гурт складає 10 художниць різного спрямування. Через рік після створення "Палітри" я запропонувала кращим студентам відділу образотворчого мистецтва, яких навчала, об’єднатися в мистецький гурт, щоб показувати людям свої творчі здобутки і фаховий ріст. Студенти підтримали мою пропозицію і самі дали назву своєму гурту - "Натхнення".
Довідка
Тетяна Балбус народилася 14 жовтня 1962 р. в м. Підволочиськ Тернопільської обл. в сім’ї педагогів-філологів.
Закінчила Тернопільську ЗОШ №14. У 1977-1981 рр. навчалася у Київському художньо-промисловому технікумі. Працювала художником-оформлювачем Бердянського "Курортпромторгу ". У 1983-1989 рр. навчалася у Львівському державному інституті декоративно-прикладного мистецтва на відділі "Художній текстиль", після закінчення якого працювала художником по тканинах на Черкаському шовковому комбінаті.
У 1992-1997 рр. - викладач спецпредметів у групах "Художник розпису " та "Різьба по дереву" в Кременецькому ПТУ № 6. Із 1998 до 2003 рр. - викладач образотворчого мистецтва в Кременецькому педколеджі ім. Т. Г. Шевченка, а з 2003 р. - асистент кафедри мистецьких дисциплін Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту
ім. Тараса Шевченка. Організатор виставок, учасниця міжнародних, всеукраїнських, обласних виставок, пленерів, мистецьких фестивалів. Мала персональні виставки у Кременці,Тернополі, Збаражі, Кракові.
Заміжня. Має двох дорослих дітей.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
Сьогодні у Тернополі
Ваші відгуки про послуги у Тернополі
