Працюючи з глиною, "заряджаєшся" енергією, каже тернопільська художниця-кераміст (ФОТО)
Зараз Наталія - викладач кафедри дизайну Тернопільського кооперативного торговельно-економічного коледжу. Особливо любить займатися керамікою, однак визнає, що в Тернополі для цього немає достатньої технологічної бази. А в живописі її найбільше приваблює іконопис. Подарована дівчиною ікона є в тернопільській Церкві Успіння Пресвятої Богородиці. Зараз завершує ще одну, а також готується до заняття науковою діяльністю в львівському інституті народознавства НАНУ - вивчатиме розвиток скульптури на Галичині. Каже, що практику легше згодом стати науковцем, а от науковцю практиком - не завжди.
- Коли і хто помітив у вас художній талант?
- Відверто кажучи, митців у родині в нас не було. І сама я до мистецтва прийшла, на мою думку, доволі пізно - аж тоді, коли семикласницею пішла вчитися у Тернопільську художню школу. До того займалася спортом - біатлоном. І своє майбутнє на той час бачила пов'язаним саме зі спортом. До речі, займалася разом із відомою тернополянкою, чемпіонкою Європи Оленою Підгрушною.
Але паралельно із захопленням спортом я і малювати любила, і навіть трішки писала вірші. Батьки спершу не надто надавали значення моїм дитячим захопленням. Аж поки мама якось не похвалилася моїми малюнками серед співробітниць, і ті сказали: "Та в вас дитина добре малює! Віддавайте її вчитися!". Так і потрапила в художню школу, одразу в старшу групу. Моїми першими вчителями були Євген Чопик та Микола Дмітрух.
Тоді планувалося, що надалі, в дорослому житті, я зможу поєднувати ці два захоплення - спорт та малювання. Але наближався 11-й клас, коли потрібно було обирати професію. І обрала все ж художньо-педагогічний факультет Рівненського університету.
- Тоді й відійшли від спорту?
- Ні, я намагалася й далі не полишати занять спортом, паралельно ходила на баскетбольну секцію у Рівному. Однак після травми коліна стало зрозуміло, що зі спортом пора "зав'язувати". Але для підтримки форми, звісно, фізичні навантаження потрібні - хоча б велосипед чи басейн. Адже м'язи вже звикли до активного способу життя.
- У студентські роки переконання в тому, що обрали правильний шлях, тільки зміцнювалось, чи навпаки?
- Студенткою я була доволі активною, була старостою групи та гуртожитку. Брала участь у багатьох наукових конференціях, мої роботи не раз виставляли на виставках. Щоправда, на третьому курсі з'явилося певне розчарування - було відчуття, що всього, що я могла навчитися від своїх викладачів, я вже навчилася, і не бачу - що далі. Дуже хотілося розвитку, були навіть думки про те, щоб змінити вуз.

Загалом у творчих людей такі періоди бувають, хоча не скажу, що я особливо схильна до депресії. Тож цей період у мене доволі швидко минув, я зрозуміла, що потрібно піднімати свій рівень самотужки, почала брати додаткові уроки живопису, працювала в приватній майстерні, щоб підняти свій досвід у виробництві кераміки. Звісно, це дало бажаний результат.

- Як взялися саме за кераміку? Чим вона привабила?
- У Тернополі керамікою практично не займалася. А в Рівному одразу ж довелося обирати між напрямками - текстиль, кераміка і художня обробка дерева. Нам показали виставки студентських робіт, і саме кераміка усім найбільше сподобалась.

Звісно, спершу не все вдавалося. Було важко, бо це заняття доводилось освоювати від самих азів. Але кераміка, як на мене, найоптимальніша для того майстра, який хоче дати повну волю своїй фантазії. Адже тут можна працювати і з фактурою, і з кольором, і з об'ємною композицією. Приміром, в гобелені експериментувати можна лише з кольором, у дереві - з формою. А в кераміці поєднується все. Єдина проблема в тому, що керамічні вироби дуже крихкі. Якщо точно не дотримаєшся технології, робота розсиплеться, розірветься в печі.
- Що вам дають заняття керамікою?
- Глина несе дуже позитивну енергетику, як і інші природні матеріали. Контактуючи з ними, людина в природний спосіб стає здоровшою, спокійнішою, добрішою. Жоден сучасний посуд із пластику за енергетикою не зрівняється із глиняним. Все природне впливає на організм позитивно, все штучне рано чи пізно призводить до "збоїв".

- Які вироби найбільше любите робити?
- Об'ємно-просторові композиції, які можуть складатися з кількох частин - все це можна розглядати з різних боків чи взяти в руки і роздивитися детально. Моя улюблена робота - це стилізоване "Зимове місто".

- Вже вдавалося продати якісь роботи?
- То були одиничні випадки, та й отримала я за ті роботи копійки. Здебільшого роздаровую, коли дуже просять.Однак є такі роботи, з якими я не розлучуся за жодних умов. Наприклад, те ж "Зимове місто", у якому вдалося дібрати вдалі кольори, а також добитися того, що сама робота вийшла дуже тонкою, не масивною. Над цією композицією я працювала близько місяця - по кілька годин у тиждень.
- Тож кераміка остаточно вийшла на перший план серед ваших вподобань?
- Ні, від живопису також намагаюсь не відходити. Люблю писати ікони. Одну з них, до речі, можна побачити у Церкві Успіння Пресвятої Богородиці в Тернополі - святий Юда Тадей. Це мій подарунок церкві. Робота творча, вона не є копією. Виконана у східному стилі, який я найбільше люблю. Його ознаками є великі очі святих, тонкий видовжений ніс, тонкі видовжені кисті рук, драпировка, промальована суцільними лініями. А також - застосування атрибутики й символіки.
Святого Юду Тадея обрала невипадково. Він мій покровитель, і був час, коли я дуже довго просила його про допомогу у важливій для мене життєвій ситуації. І цю допомогу я отримала. Тож ікона - це моя подяка.
- Кажете, що ця робота - творча. Наскільки в іконописі загалом допускається вільний політ фантазії?
- У східному іконописі допускається, що зображення святого може бути не схожим на попередні його зображення. Натомість важливіше значення має сам принцип побудови та атрибутика. Так, наприклад, святого Петра малюють по-різному, однак традиційно зображують із ключами в руках. А Юда Тадей на моїй іконі - із пальмовою гілкою в одній руці та сокирою в іншій. Пальмова гілка символізує славу, а сокира - мучеництво.
- Над чим працюєте зараз?
- А зараз ніяк не можу закінчити ікону Святого Миколая Мирлікійського, малюючи яку, орієнтуюсь на роботи Ювеналія Мокрицького. Теж не роблю копії, додаю і власні деталі. Вона вже написана наполовину, але останнім часом викладацька робота забирає надто багато часу. Тим паче планую продовжувати наукову діяльність. До речі, робота над магістерською з вивчення скульптури на базі національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, на Полтавщині, залишила по собі дуже багато позитивних вражень. Раджу кожному за нагоди побувати в тому музеї — він насправді живий, на відміну від інших, які я бачила.
- Робота подобається? Чи вдається молодій викладачці завойовувати авторитет студентів?
- Насамперед я намагаюся налагодити дружні стосунки зі студентами. З моїм четвертим курсом у мене вільне спілкування, я хочу, щоб вони могли звернутися до мене за порадою як до старшого товариша, без остраху. Однак у питаннях дисципліни я доволі сувора, наприклад, не люблю, коли без поважних причин пропускають заняття.
- Чи плануєте надалі займатися керамікою?
- У Тернополі для цього немає технологічної бази. В області є окремі гончарі, які мають свої печі. Натомість у місті просто не було б де випалити свою роботу.
- На оформленні рідного дому позначився ваш художній смак?
- З будь-яким ремонтом можу дати собі раду самотужки. Хоча загалом наш дім не переобтяжений якимось особливими прикрасами. Достатньо того, що вдома зберігаються мої роботи. Щоправда, завжди намагаюсь стежити за тим, щоб в інтер'єрі дотримуватись гармонійної кольорової гами.
- Чи маєте кохану людину? Він теж займається мистецтвом?
- Ні, у нас зовсім різні сфери діяльності. Але багато наших інтересів та поглядів на життя співпадають. Тож дуже хочеться вірити у долю.
Біографія
Наталія Бурякова народилася у 1986 р. в Тернополі.
У 2008 р. закінчила художньо-педагогічний факультет Рівненського державного гуманітарного університету за напрямом кераміка.
У 2008 р. отримала звання Народного майстра художньої кераміки України.
У 2009 р. закінчила магістратуру Львівської Національної академії мистецтв та почала працювати викладачем кафедри дизайну Тернопільського кооперативного торговельно-економічного коледжу.
Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google