У Тернополі живе 17-річний хлопець із біблійним ім'ям Ісус

>Доля завела у Туреччину
Своєї старшої сестрички Іса не знав. У 5-річної Лариси виявили рак підшлункової. Через три місяці після встановлення діагнозу вона померла. Перед смертю дівчинка сказала матері, що та народить сина, і попросила назвати його Ісусом.
- Про мою покійну сестру всі рідні говорять як про обдаровану та розумну дівчинку, - пригадує юнак. – Розповідають, що 5-річна Лариса мала дар до пророцтва. Хоча я ніколи її не бачив, але сумую за нею. Інколи мені вона сниться, і ми літаємо разом уві сні.

Після смерті доньки Світлана, мати Іси, поїхала до Туреччини.
- У моєї матері - нелегка доля. Вона важко переживала смерть донечки, - продовжує юнак. – Однак далі в її житті все сталося так, як передбачила Лариса. Мама повернулася до Тернополя із новим чоловіком-турком. І коли у пологовому будинку, що на Замковій, народжувала мене, то виконала останнє бажання доньки. Назвала мене Іса, тобто Ісус.
Не хотіли реєструвати
Священик перед хрещенням дитини відмовляв жінку від обрання такого ім'я для дитини.
- Під час таїнства він постійно називав мене Ісаком, хоча це - інше ім’я, - пригадує слова матері Ісус. – Згодом не хотіли записати такі дані у "метрику". Проблему із реєстрацією владнав тато-турок Явуз Онбаши Бейган. Він - мусульманин, а тому наполіг, аби все було так, як хотіла мама.
Батько Ісуса жив в Україні кілька років, але таки повернувся на батьківщину. Іса зберігає з ним хороші стосунки. Вони часто спілкуються.
- Я люблю свого батька, бо про нього маю тільки приємні спогади, - зізнається хлопець. - Думаю, без нього не відбулося б “пророцтво” сестрички. Адже жоден чоловік-українець не дозволив би своїй дружині назвати сина Ісусом. А він – погодився.
Коли наш герой був маленьким, мати кликала його Ісусом, дідусь і батько – Ісою. Жінка ревно оберігала сина. Вона перебувала у декретній відпустці до шести років через страх, що втратить його, як донечку. Адже Лариса не дожила до шестирічного віку.
Хлопець тепер каже, що ім’я не завдало йому жодних прикрощів. Проте казусів із ним траплялося чимало.
- Я звик, що у людей округлюються очі і вони недовірливо дивляться на мене, коли ми знайомимося, - зізнається Іса. – З мене рідко глузували, хіба що перепитували, чи я, бува, не єврей. Я ж спокійно пояснював – християнин, греко-католик. Завжди, коли в мене якісь трудності, я прошу Бога настановити мене та розв’язати ті проблеми. Не розповідаю про них рідним, щоб ті даремно не турбувалися.
Дехто нині дає дітям подвійні імена. Однак Світлана Онбаши була проти цього. Жінка вважала, що подвійне ім’я дає дві долі людині, тому вона живе чужим життям.
- Я не сприймаю себе по-особливому, адже я - такий, як всі. Захоплююся футболом, вболіваю за тернопільську “Ниву”. Хочу побачити світ, помандрувати Європою, - додає Іса. – Я життєрадісний і щасливий, бо не маю ворогів і не розумію, чому люди сваряться. А ще - я знаю, що мені та родині завжди допомагає Бог.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.