Власники Тернополя – бабуся, дідусь і дружина королів

Статус приватного міста означав, що тернополяни повинні були сплачувати податки на користь власників і дотримуватися різних указів їхньої адміністрації. Одначе свавілля зі сторони цих шляхтичів не було – уже засновник Тернополя надав громаді обмежене магдебурзьке право, дозволив мати своєрідну міськраду з війтом на чолі. Господарі майбутнього обласного центру у багатьох випадках не жити у місті, але вони залишалися останньою інстанцією, яка визначала і вигляд, і долю Тернополя.
Тарновські та Острозькі – некороновані королі

Найвідомішим влаником Тернополя є, напевно, його засновник Ян Амор, граф із Тарнова – Тарновським його почали називати у пізніші часи. Він народився у 1488 р. в Тарнові, рано втратив батька, але отримав хороше виховання. Ян Амор багато мандрував.
“Християнські й поганські краї відвідував по швидкоплинному Дунаю і по бурхливих морях плавав; і на морях, і на суходолах шукав гідності, пристойні великій людині. Так, їздячи, ходячи, плаваючи, не зупинився і на горі Сінай. Відвідав також политий господньою кров’ю Єрусалим, пройшов Александрію, Атланти і весь Єгипет; а також красиві місця, знамениті давніми пам’ятками. Бачив учені Атени. В Римі вклонився апостольській столиці,” писав гуманіст і знайомий вельможі Станіслав Оріховський-Роксолан.
У 1527 р. Ян Амор став великим коронним гетьманом і був ним до смерті 1561 р. У 1527 р. засновник міста став воєводою Руським – керівником приблизно половини земель колишнього Галицько-Волинського князівства. Та відзначився гетьман не тільки талантом адміністратора, а й військовим хистом – його 5619 вояків у 1531 р. перемогли 17-тисячне військо молдавського господаря біля містечка Обертин на Покутті. Втрати Тарновського у цій битві сягнули 256 жовнірів, а молдаван – 7746 вояків. І це при тому, що гетьманський загін мав тільки 12 гармат, а молдавські – 50.

Спадкоємцем гетьмана у Тернополі став його син Ян Христофор з Тарнова, який, втім, не встиг відзначитися у битвах чи у цивільній адмінстрації, бо помер бездітним у 30-річному віці. Ян Христофор був королівським секретарем і мав три староства – наділи від короля. Тож коли його не стало, Тернопіль перейшов до його сестри Софії, дружини князя Василя Костянтина Острозького – найбагатшого у Речі Посполитій магната. Для міста цей чоловік відзначився тим, що утворив у ньому перші благодійні організації – шпиталі для українців та поляків.
З часів Замойських залишилася вежа
Онука подружжя Острозьких, Катерина Острозька, вийшла заміж за Томаша Замойського – чоловіка, що став київським і подільським воєводою та велими канцлером коронним. І якщо з часів Яна Амора з Тарнова у Тернополі залишився стояти замок, то з часів подружжя Замойських – вежа Надставної церкви. Свідченням цьому був напис.
“За щасливого панування ясноосвіченого пана його милості Томи Замойського воєводи київського і її милості пані воєводини Катерини преосвященного єпископа Черелоі Тесаровського (створена) ця дзвіниця року Божого 1627 місяця липня (дня) 28”.
Зрештою, Томаш та Катерина Замойські відомі й тим, що їхня донька Гризельда Констанція стала матір’ю короля Михайла Вишневецького.

- Одружившись із Гризельдою Замойською, не красунею, але з серцем і розумом чоловічим, значних привілеїв у тому шлюбі не знайду, оскільки була не так красивою, як високістю роду і приданим приваблива, - говорив про цю доньку власників міста її чоловік князь Єремія Вишневецький.
Дружина Собєського відсудила місто
У часи війни під проводом Богдана Хмельницького і після неї Тернополем володіла родина Конецпольських, а найзнатнішим хазяїном міста з-поміж її членів був Станіслав Конецпольський. Він - син сандомирського воєводи Олександра та онук одного з найгрізніших ворогів козацтва, великого коронного гетьмана Станіслава Конецпольського. Іншим його дідусем був згаданий уже Томаш Замойський - його донька Йоанна Барбара вийшла заміж за Олександра Конецпольського.
Так от Станіслав Конецпольський заслужив на шану тим, що захистив Тернопіль від таарської орди і в 1673 р. здобув захоплений турками Язловець. Водночас вельможа воював із козаками гетьмана Петра Дорошенка, а ще з його особою пов’язані чутки про те, що найшанованіший із сенаторських чинів, титул каштеляна краківського, він здобув у 1682 р. завдяки корупції – подарував Боди і Підгірці королевичеві Якубу Собєському.
Зрештою і Тернопіль перейшов до Собєських у 1690 р. – місто відсудила королева Марисейка, дружина Яна Собєського. Офіційною причиною її претензій було те, що її першим чоловіком був Ян Собіпан Замойський – син Томаша Замойського. Як би там не було, а суд дослухався до королеви і тільки у XVIII ст., після вигасання роду Собєських, місто перейшло до Потоцьких. Утім, війни у ті часи все менше зачіпали місто і власники зосереджувалися на економіці – податках та отриманні прибутків від своїх підприємств. У підсумку 15 лютого 1843 р. Громада викупила місто в останнього господаря Тадеуша Туркула за 175000 гульденів. Місто стало вільним і регулювали його життя тільки державні закони.

Власники Тернополя
1540-1561 - Ян Амор, граф з Тарнова
1561-1567 - Ян Христофор з Тарнова, син Яна Амора
1567-1570 - Софія Острозька, донька Яна Амора і дружина Василя Костянтина Острозького
1567-1608 - Василь Костянтин Острозький, у 1567-1570 як співвласник і в 1570-1608 як власник
1608-1642 – Катерина Острозька-Замойська, онука Василя Костянтина Острозького, дружина Томаша Замойського. У 1620-1638 - Томаш Замойський, як чоловік Катерини Острозької
середина XVII ст. -1690 - родина Конецпольських
1690- кін. 1730-х – родина Собєських
1737- поч. ХІХ ст. - родина Потоцьких
поч. ХІХ ст. - 1815 (1816) - Станіслав Понятовський
1815 (1816) - 1840 (?) - Францішек Коритовський
1840 (?) - 1843 – родина Туркулів. Останній власник - Тадеуш Туркул

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.