Моя дитина запитує про війну. Що робити? Інтерв’ю з практичним психологом з Тернополя

• Події в державі й новини про агресію окупанта неабияк травмують людську психіку. Якщо дорослі зазвичай все розуміють та можуть дати собі раду, то до малечі потрібен особливий підхід. Завдання батьків – за всяку ціну зберегти їхнє ментальне здоров’я.
• Як це зробити – нам розповіла тернопільська психологиня.

Чи можна розповідати дітям про війну? Чи змушувати їх вчитися, якщо пропав інтерес? Як бути, коли дитина раптово стала замкненою й пасивною?

Про проблеми, котрі турбують багато сімей з дітками у період вторгнення, ми поспілкувались з Лілією Галянтою – практичним психологом та професійним тренером соціально-психологічного проєкту «ПОРУЧ», котрий діє на базі 29 школи з перших тижнів червня.

Жінка здобула кваліфікацію психолога в Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка. Зараз працює у школі та має за плечима 8 років досвіду роботи з дітьми. На дозвіллі проходить курси підвищення кваліфікації й займається самоосвітою.

– Зараз моя професія є як ніколи актуальною, тому варто вчитись чомусь новому й розвиватись у цьому напрямку. З дітьми працювати надзвичайно цікаво, адже вони щирі, безпосередні й «заряджають» світлою енергією, – додає пані Лілія.

Розмову з нею подаємо у форматі «запитання-відповідь».

Уникати розмов про війну чи ні?

Найперше розкажіть, чим корисні проєкти на кшталт «ПОРУЧ»?

– Всі тренери перед стартом проєкту пройшли спеціальне навчання. Під час наших занять діти відволікаються від негативних емоцій. Вони не сидять вдома з гаджетами у руках, а перебувають на свіжому повітрі. Малеча рухається, бігає, отримує важливу інформацію від психолога та медпрацівника. Через різні ігри діти отримують підтримку в цей нелегкий час, спілкуються між собою, розвиваються, пізнають щось нове. Ми намагаємось створити позитивний мікроклімат в дитячому колективі. Такі проєкти хороші й для батьків, адже вони спостерігають за малечею й можуть почерпнути для себе щось корисне.

Читайте також: Ігри, веселощі, робота з психологом та медиком. У Тернополі діє цікавий проєкт для дітей (РЕПОРТАЖ)

Чому діти є найбільш емоційно вразливою «кастою» у воєнний час?

– Насправді, зараз психологічна допомога потрібна і багатьом дорослим, але вони здебільшого зможуть самі собі дати раду. А діти все побачене й пережите сприймають як «губка», усвідомлюють навколишні події по-своєму. Іноді вони взагалі можуть не говорити про те, що у них всередині, а замовчувати. В будь-якому віці малеча потребує допомоги та підтримки батьків. Розуміння й щирість – це ключова запорука гарних стосунків в сім’ї.

Рекомендую батькам – не лише внутрішньо переміщеним особам, а й мешканцям Тернополя, у воєнний час проводити з дітьми якомога більше часу, говорити з ними про наболіле. Надворі тепло, можна виходити на прогулянки, брати із собою м’яч чи інший спортивний інвентар, кольорову крейду, аби помалювати. Заняття періодично варто змінювати, аби діти не нудились, аби їм було цікаво і вони проводили час з користю.

Як дітям розповідати про війну, аби їх не травмувати?

– Все залежить від індивідуальних особливостей малечі. Дехто може більше розуміти у п’ятирічному віці, інші – менше. З маленькими дітьми раджу взагалі уникати розмов про війну! Говоріть про це хіба у тих випадках, коли ваш син чи донька самі вас про щось запитують. Дорослий має дати чітку й зрозумілу відповідь, враховуючи вік дитини. У підлітковому віці розмов про воєнні події, на жаль, не уникнути. Тінейджери бачать і читають всю ту інформацію, що й ми, і це має на них особливий вплив. Зі старшими дітьми говоріть про війну так, як є, нічого не приховуючи. Однак, заспокойте дитину, налаштуйте її на позитив, поясніть, що не все так погано, як може здатись на перший погляд.

Слід чути й розуміти дитину, йти на компроміс

Малеча у воєнний час нерідко «замикається» у собі, не хоче нікуди виходити. Що робити батькам, які помітили таке за своєю дитиною? 

– Варто пам’ятати, що через стрес, у якому ми всі живемо останні місяці, підсилюються різні тривожні стани. Все залежить від особливостей дитини. Приміром, дехто боїться, коли лунає повітряна тривога, різко реагує на цей звук. В очах дитини можна помітити страх. Це особливо стосується маленьких діток. Батькам потрібно з ними більше розмовляти, заспокоювати.

Я сама є мамою і з молодшою донькою ми вже обговорювали питання тривоги. Вона ходить в садочок і бачить те, як інші вихованці поводяться під час сирени. Потім приходить додому і ділиться зі мною своїми емоціями. Я пояснила для неї ситуацію з тривогою так: коли є повітряна загроза, всій родині треба бути разом і йти в укриття. Гуртом не страшно! При роз’ясненні подібних речей можна використовувати ігрову форму, оповідки, моделювати дійсність.

Батьки у воєнний час повинні слідкувати за малечею, звертати увагу навіть на незначні прояви дивної поведінки. Травма, яка отримає загострення зараз, може турбувати дитину до кінця життя. В першу чергу, має бути спокійно на душі.

Багато дітей в нинішніх умовах перестали цікавитись навчанням. Деякі батьки силою змушують їх робити уроки або займатись.

– Це питання взагалі є проблемним упродовж останніх років. Мотивація до навчання значно знизилась: спершу через пандемію, згодом – через комбінацію «дистанційки» і режиму «наживо». Діти хворіли, перебували в ізоляції. Все чергувалось поступово. Вчителі нашої школи теж не одноразово скаржились, мовляв, спостерігають зниження активності учнів, їхньої успішності. Діти менш зацікавлені в заняттях, в інформації, котру їм подають.

Батьки часто змушують малечу робити уроки, адже насамперед хочуть виправдати якісь свої сподівання. Це не зовсім правильно! Треба мотивувати свою дитину вчитися, знаходити до неї підхід. Мотивувати можна майбутніми можливими успіхами, здобутками, професією. Якщо дитина відвідує секції, які їй подобаються, робіть більший акцент на цих заняттях.

Також варто пам’ятати, що малеча не спроможна бути найкращою у всьому. Якщо вона схильна до гуманітарного напрямку, не змушуйте її «зубрити» математику. Щось вдаватиметься краще, щось гірше. В першу чергу враховуйте старання дитини, те, скільки зусиль вона прикладає до навчання.

І насамкінець – розкажіть про інші способи відволікти дитину від війни.

– Зараз є чимало хороших мультфільмів з глибоким підтекстом і навіть про війну. Є заспокійливі ролики, які батьки можуть переглянути разом з дитиною та обговорити вчинки, поведінку героїв. Малеча побачить для себе приклад для наслідування і візьме з мультика певну мораль. Аналогічно, є багато класних кінострічок для старших дітей. Дивитися фільми усією родиною – це не тільки спільне проведення часу, а й вирішення питань, які турбують. У воєнний час треба більше чути і розуміти дітей, йти з ними на компроміс.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.