«Як ми танцюватимемо вальс на випускному, коли Віті немає?» – однокласники досі не можуть оговтатись від смерті товариша і не забирають портрет хлопчика з класу.
Аби забрати з поля тіло підлітка, де його і знайшли, викликали спеціальний навантажувач. І поліція, і мама Віті бачили – навколо жодних слідів.
Експертизи у справі смерті 15-річного Віктора Груб’яка, якого майже місяць шукали усім світом, а його тіло знайшли у полі, тривають. За їхніми результатами, зокрема, можна буде остаточно поставити крапку у питанні, чи переміщали тіло юнака вже після смерті. Розслідування триває, хоча сумнівів ні в кого немає – хлопець заблукав і замерз у полі. Про це повідомив начальник головного управління Нацполіції в області Олександр Богомол.
Нагадаємо, хлопець пішов з дому ще ввечері 21 листопада. Востаннє його бачили близько першої години ночі 22 листопада біля будинку культури сусіднього села Вівся. Поліцейські Тернопільщини активно вели пошуки зниклого. Хлопця 24 доби шукали всім світом. Мама благала сина повернутись, а учні місцевої школи починали день з молитви.
Щоб забрати тіло, викликали спеціальний трактор
В селі все стихло. Якщо люди досі й сумніваються, що тіло хлопця пролежало саме на тому місці у полі майже місяць, то принаймні вголос про це ніхто зараз не говорить, розповів сільський голова Золотослобідської сільради Ігор Мидло. Та запевняє: ані в нього, ані в мами хлопчика сумнівів й не було від тієї хвилини, як вони двоє побачили тіло Віті у полі.
Ми десятки разів обходили поле, - пояснив Олександр Богомол, чому тіло хлопчика не знаходили раніше. - Але коли були активні пошуки, був туман. Відходиш від тіла метрів 30-40 – і ти його вже не бачиш.
Щоб забрати тіло хлопчика з поля, викликали спеціальний трактор Manitou – навантажувач. Адже доїхати туди було неможливо.
Щоб звідкись привезти тіло і занести в поле за 800 м – це дуже велика проблема, - каже Олександр Богомол. - Який резон? Якщо такий злочин вчинено – простіше кинути тіло в криницю чи прикопати. Розташування рук, ніг, тіла вказують на те, що хлопчик, на жаль, замерз. Експертиза підтвердить, чи після смерті змінювалось положення тіла.
Коли поліцейські знайшли Вітю, одразу подзвонили матері. Аби вона приїхала і в неї не було жодних сумнівів. Вона могла оглянути територію, чи під’їжджав якийсь трактор, автомобіль – і мама бачила, що слідів не було, каже головний поліцейський краю.
Якщо ви пригадуєте, тоді була мінусова температура, а якщо піднімалась вище нуля, то на 2-3 градуси максимум, - пояснив очільник поліції, чому тіло за місяць майже не помінялось. - Я не судмедексперт, але в даному випадку сумнівів, що сталась така трагедія і хлопчик замерз – немає.
У поліції кажуть, що від першого дня контактували з родиною, з мамою, надавали будь-яку інформацію, а жінка має доступ до всієї, - станом на 20 січня скарг до роботи поліції вона не має.
Діти досі не забирають портрет з класу
Однокласники Віті досі сумують за ним і не можуть змиритись зі смертю хлопчика. Його портрет з лампадкою вже забрали з парти, де сидів хлопець. Але далеко не ховали. Так, припускають, Вітя до них ближче.
Я не маю в цьому класі уроків, але захожу до них, - розповіла директор Золотослобідської школи Уляна Гуцал. - Вчора була в класі – немає в дітей святкового настрою. Вони дуже сумують за Вітею. Ми бачимо по дітях, що у них, як і в нас усіх, – дуже велике горе. Чим можемо – намагаємось їм допомогти. Але ми всі мусимо змиритись. Хоча досі дуже боляче…
Якщо раніше у дев’ятикласників дев’ятирічки було чимало планів та ідей, який відсвяткувати завершення школи, зараз про це майже не говорять. Взагалі більше схиляються до того, що ніякого свята не буде. Не можуть вони веселитись, коли Віті немає.
Ми їм говоримо, що це ваше свято, і ви самі маєте вирішувати, - розповіла Уляна Гуцал. – А вони відповідають: «Як ми танцюватимемо вальс на випускному, коли Віті немає?» І додають, мовляв, нам – не до свята.
На Різдвяні свята люди гуляли, веселились, зустрічались. Уляна Гуцал на вулиці зустрілась і з мамою Віті.
Не знаю, чи та рана загоїться і, якщо так, то коли, але так боляче на душі… - жінка зупиняє розмову, аби опанувати себе. – Досі ні змиритись, ні прийняти цього не можемо. Це просто наше дуже велике горе…
