Історія про дівчину, яку вбив… нейлон

Вона боїться павуків, поєднує письменницьку роботу з управлінською діяльністю у комерційний сфері. Ще у середній школі почала зачитуватися детективами, трилерами та літературою жахів. Тоді ж з’явилися її перші літературні спроби у короткій прозі. Тож коли Поліна Кулакова взялася за перший роман, то одразу ж визначилася з жанром. Каже, що він сам обрав її.

Дебютний роман-горор прикарпатської письменниці «Я пам’ятатиму твоє обличчя» вийшов друком 2014 року й одразу став упізнаваним у сучасній українській літературі. Наступна книга – детективний трилер «Корсо» номінована на премію «ЛітАкцент-2017». У березні цього року у вінницькому видавництві «Дім Химер» з’явився приголомшливий психологічний трилер Поліни Кулакової «Дівчина, яку ми вбили».

Авторка представила його у кількох містах – Івано-Франківську, Луцьку, Львові, Тернополі, Рівному та Хмельницькому. Під час туру письменниця репрезентувала нове видавництво – «Дім Химер», яке випускатиме химерну літературу. До речі, книга «Дівчина, яку ми вбили» – перша ластівка цього видавництва. Також Поліна Кулакова показала присутнім буктрейлер до свого нового роману.

Встигає і керувати, і книжки писати

Поліна Кулакова народилася в Івано-Франківську, проте вже 6 років живе у Львові, тому вважає себе прикарпатською письменницею. Читати навчилася дуже рано. У старших класах «ковтала» дорослі книжки, слухала важку музику, писала оповідання на соціальні теми. В літературній студії здивувала свого наставника неочікуваним літературним жанром.

Поліна Кулакова дуже активна людина. Ось як вона розповіла про себе в одному інтерв’ю: «Одна Поліна вже багато років працює в сфері торгівлі, тривалий час займає керівні посади; інша Поліна — це книжковий хробак, що ніколи не випускає з рук книгу та постійно вигадує сюжетні лінії, уявляє персонажів і, зрештою, сідає писати. Іноді мене спокушає мрія займатися тільки літературою. Проте я людина, котрій життєво необхідний постійний рух. Я можу говорити, що дуже втомилася, навіть відверто скиглити, та коли випадає можливість відпочити — не можу всидіти на одному місці бодай кілька годин».

Надихнула реальна історія

Презентацію у тернопільській книгарні «Є» модерувала буктьюберка,Youtube та Instagram-блогер Анна Лисенко-Гурська.

Авторка книги розповіла, що на створення роману її надихнула реальна історія.

• У дитинстві я почула від бабусі розповідь про дівчинку, яка трагічно загинула в їхньому дворі, – каже Поліна Кулакова. – Це трапилося ще коли моя мама навчалася у школі. Діти розклали багаття і розважалися, стрибаючи через вогонь. Сусідська дівчинка й собі спробувала. Під час стрибка іскра з багаття потрапила на новеньку нейлонову сукенку, яку їй купили до травневих свят, і тканина почала плавитися. На жаль, цього ніхто не помітив. Дівчинка сховалася, бо, напевне, переживала, що сваритимуть за зіпсоване плаття. В результаті померла від опіків і больового шоку.

Ця розповідь бабусі врізалася в пам'ять письменниці. До того ж Поліна Кулакова на власні очі бачила незвичний пам’ятник на могилі тієї дівчинки, коли ще малими разом із двоюрідною сестрою та бабусею ходили на кладовище доглядати за могилою прадідуся.

Сам процес написання роману був для авторки емоційно складним. Події, які розгортаються в книзі, вона прокручувала в голові, наче кіно. Чітко бачила кожного персонажа й пропускала крізь себе всі його думки, почуття та дії. Тому, як зазначила Поліна Кулакова, для неї – це насамперед історія, що змушує замислитися над собою, проаналізувати власні слова та вчинки, котрі можуть призвести до чужого горя.

Використала цікаві прийоми

Починаючи роботу над текстом, авторка поставила собі кілька нових завдань.

• По-перше, оповідь мала вестися від першої особи, – розповідає вона. – Мені завжди легше було залишатися третім, стороннім голосом у текстах, але тут довелося перебудувати свою манеру письма. По-друге, роман планувався таким собі літературним слешером, але з глибшим змістом та психологізмом. Зрештою, як на мене, вийшов цікавий гібрид місцями кривавого жахастика з психологічним трилером. Я прокайфувала, пишучи цей роман. Тому в майбутньому продовжуватиму експериментувати над собою.

Також письменниця використала ще один прийом – інтерв’ю. Молода журналістка, котра стажується в місцевій газеті і хоче в ній працювати, вирішила розпитати про все, що стосується цієї трагічної історії, в уже дорослого очевидця Артема.  

• Місце дії реальне, – каже Поліна Кулакова. – Це Дністровський каньйон у Тлумацькому районі Івано-Франківської області. Також справжньою є дорога, яку можна впізнати за описом. В книзі є навіть карта тієї місцини.  Інші декорації я вигадала, зокрема кладовище.

Зняли двохвилинний буктрейлер

Незважаючи на те, що розповідь про загибель дівчинки Ліди в романі дуже коротка, все ж саме вона (дівчинка) є головною героїнею роману. До речі, авторка дала їй ім’я своєї мами.

У пролозі Поліна Кулакова знайомить читачів із підлітками: Артемом, Павлом, Марком, Святославом, Владиславом. Вони юні, безтурботні, прагнуть розваг і гострих відчуттів. Того травневого вечора 1999 року юнаки стрибали через багаття. Іскра потрапила на синтетичну сукню Ліди й перетворила її на смертельний кокон.

П’ятеро хлопців, винних у загибелі дівчинки, завжди пам’ятатимуть про те, що зробили. 17 років потому, вже дорослими чоловіками, вони знову зберуться разом і спробують поновити дружбу. Вони вирушать на риболовлю в одне із сіл Івано-Франківщини, навіть не здогадуючись, що на них чекає. А там їм доведеться вирахувати вбивцю або ж померти.

Окремої уваги заслуговує буктрейлер, оскільки його знімала професійна команда, що працює з музичними виконавцями.

— Це була доволі складна робота, адже ми все зробили власними силами —  написали сценарій, розписали його по кадрах, знайшли людей для зйомок, підібрали реквізит та використали авторську музику, – каже Поліна Кулакова. –  Найскладнішим завданням було знайти дітей для участі у цьому проекті. Але на моє оголошення у соцмережах відгукнулося чимало людей. Зйомки буктрейлера відбулися в листопаді на околиці Львова і на березі річки у Стрию. Це фантастичний досвід. Вийшов своєрідний міні-фільм на дві хвилини.

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google