Тернополянка Наталія Семенів переклала українською мовою бестселер Ґертруди Стайн «Автобіографія Еліс Б. Токлас», у якій письменниця описує богемне життя Парижа початку ХХ ст.
Одне з найтиражованіших у світі видань – книжку американської письменниці Ґертруди Стайн «Автобіографія Еліс Б. Токлас» репрезентували в тернопільській книгарні «Є» за участю молодої перекладачки з нашого міста Наталії Семенів.
Видання цікаве тим, що порисує атмосферу богемного Парижа 1900-1930-х років. У ньому згадується про над 300 тогочасних митців. Крім того Ґертруда Стайн написала про себе від імені своєї коханки та партнерки Еліс Б. Токлас. Також письменниця поеспериментувала з пунктуацією.
Ґертруда Стайн (1874-1946) – видатна письменниця, першопроходиця літератури модерну – постає перед українськими читачами у своєрідній автобіографії, що певним чином показує погляд з іншого боку на події, описані в романі Ернеста Гемінґвея «Свято, яке завжди з тобою». Письменники та художники, діячі культури, чиїми зусиллями було сформоване ХХ століття, низкою пройдуть сторінками цієї книги. «Автобіографію Еліс Б. Токлас» розглядається з кількох ракурсів: як художній довідник і путівник авангардними майстернями та підмостками Парижа, як історичний роман і, нарешті, як психологічний стилістичний шедевр.
У книжці оповідачем є Еліс Б. Токлас, хоч авторо – Ґертруда Стайн. До речі, Еліс редагувала твір своєї партнерки, згладжуючи гострі кути. «Автобіографія Еліс Б. Токлас» має сім розділів, при чому перші чотири є чудовою ілюстрацією мистецького життя в Парижі, починаючи з 1903-го до 1932-го року.
Загалом у виданні згадується про понад 300 митців. Перекладач розповіла історію про Пікассо, який купив собі картину відомого художника Анрі Руссо. Разом із тодішньою дружиною Фернандою Пікассо вирішив влаштувати бенкет, на який запросили чимало митців. Тому, за словами Наталії Семенів, книжку «Автобіографія Еліс Б. Токлас» варто читати як репортажний опис життя представників богемного Парижа.
На думку Наталії Семенів, твір є дуже цікавий в плані структури та написання, оскільки для Ґертруди Стайн головними були речення. Вони в неї хитромудрі, нагадують ліхтарики, що блимають у вічі. Крім того в письменниці особливе ставлення до пунктуації.
— Коли мені вперше дали прочитати цю книгу, я подумала: «Як це перекласти?», проте одразу ж погодилась це зробити, – каже Наталія Семенів. – Це класний челендж і виклик самій собі. У перекладі я залишилась вірною Ґертруді Стайн, тобто залишила всі її розділові знаки, не додавши жодного від себе.
За словами перекладачки, авторка «бавиться» комами. Свого часу вона говорила, що знак питання – це нецікавий для неї, а от коми Ґертруда Стайн любила і ставила там, де хотіла, надаючи їм певного смислового навантаження. Цей факт також ускладнював роботу з текстом, тому перекладачка вирішила залишити все з авторською пунктуацією.
— Це було свідоме рішення, на яке ми пішли разом із видавництвом, – зазначила Наталія Семенів. – Як розповіли мені перші читачі, прочитавши кілька абзаців, вони розуміли, що щось не так, потім, помітивши відсутність розділових знаків у процесі читання перших 30-ти сторінок, зупинялись у потрібних місцях, а тоді вже не звертали уваги на пунктуацію.
У тексті згадуються понад 300 персоналій, а також назви картин, скульптур, музеїв, тому авторка вирішила подати примітки, аби читачі могли зрозуміти, про кого саме чи про який твір ідеться.
З-поміж митців, які згадуються в книжці, було багато геїв і лесбійок, які вільно почувались у Франції 20-30-х років минулого століття.
Нещодавно Наталія Семенів переклала книжку Вірджинії Вулф «Флаш». Остання була написана в один рік із «Автобіографією Еліс Б. Токлас» Ґертруди Стайн. Ці дві письменниці є модерністками, дуже прогресивними жінками, які експериментували з письмом, але дуже по-різному. Так, Ґертруди Стайн експериментувала в плані ком, довжини речень, а Вірджинія Вулф – із синтаксисом і словами.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 19 від 7 травня 2025
Читати номер