110 років Тернопільському обласному краєзнавчому музею: розповідаємо його секрети (Частина 2)

30 грудня 2022 року минуло сорок років з часу відкриття нової експозиції Тернопільського обласного краєзнавчого музею. Ми дізнались, як її створювали та хто з відомих українців долучився до цього процесу?  Які унікальні експонати зберігаються у стінах музею? Як навіть повномасштабна війна не «зламала» установу, а науковці почали волонтерити – пропонуємо послухати від музейного колективу.

У першій частині матеріалу, присвяченого Тернопільському обласному краєзнавчому музею, ми провели для читачів «20 хвилин» екскурс в історію закладу, розповіли про жінку, яка ризикуючи власним життям врятувала його від німецьких загарбників у роки Другої світової війни, про будівництво нового приміщення музею на площі Героїв Євромайдану, а також показали який вигляд воно могло б мати, якби радянська влада схвалила проєкт архітектора Олега Головчака.

Читайте також: 110 років Тернопільському обласному краєзнавчому музею: розповідаємо його секрети

У цьому тексті мова йтиме про Людей з великої букви, без ініціативи й натхнення яких музею у Тернополі ніколи би не існувало. Олександр Ситник, Венедикт Лавренюк, Ігор Герета, Левко Крупа, Віра Стецько, Павло Сливка, Ярослава Гайдукевич, Єфрем Гасай, родина Строцинів та інші відомі персоналії, прізвища яких ви точно коли-небудь чули. Усі вони причетні до створення нової експозиції, але щоб написати про кожного, не вистачить навіть кількох днів. Тому розповімо вам у більш загальних рисах – як виникла експозиція краєзнавчого закладу, якій минуло 40 років. Знаннями із нами поділились науковці музею.

Музей у Тернополі оформлювали львів’яни

Коли будівництво музейної будівлі в нашому місті у 1982 році завершилось, виникло серйозне питання наповнення експозиційних залів. Для цього зі Львова запросили команду досвідчених художників на чолі з Ігорем Прокопенком. Вони мали великий досвід роботи над оформленням музеїв, тому потрапивши до Тернополя взялись за створення концепції експозиції. Митці розробили макети відділів природи та новітньої історії, а пізніше на основі цих майстерних проєктів бригада також львівських майстрів оформила приміщення.

– Наш музей є новаторським, адже тут вперше в Україні застосували проблемно-хронологічний метод побудови експозиції. Львів’яни використали блочну систему, встановили металеві каркаси і на них розмістили вітрини, – каже Володимир Пукач, завідувач відділом новітньої історії.

Серед команди майстрів, які оформлювали експозицію Тернопільського обласного краєзнавчого музею, був живописець Орест Скоп. Чоловік свого часу впродовж 9 років працював у Празі, займаючись реконструкцією містечка Кладно. Зараз у ньому резиденція чеських президентів.

Для установи багато неповторних діорам виконали художник Олексій Данне з колегами Євгеном Кашковським та Павлом Сингаївським. Зокрема, їм належить величезне панно, яке відображає битву за Тернопіль у квітні 1944 року. Його можна побачити у відділі новітньої історії. Митці не лише намалювали картину, але й вирішили доповнити її справжніми речовими матеріалами того часу. Наприклад, уламками стін з будинків періоду Другої світової війни. Через це панно виглядає реалістично навіть у наші дні. А щоб не помилитись у зображенні будівель архітектури, львів’яни вивчали австрійські й польські листівки зі світлинами старого міста.

Варто згадати й цілу когорту тернопільських художників та скульпторів, які працювали над експозицією відділів давньої історії. Це Богдан Бошко, Степан Мамчур, Михайло Заєць, Ростислав Гудима тощо. Оформлювали музей фахівці дійсно високого рівня. Львів’янин Орест Скоп, додає Володимир Пукач, якось висловився, що «музей у Тернополі є самобутній, адже на початку 80-х він був першим в Україні, де використали настільки модерні підходи до побудови експозиції, та ще й в абсолютно новому приміщенні, спроектованому під музей».

Як створювали експозиції відділів?

Відділ новітньої історії – говорить Любов Катеринюк, завідувачка сектора

– Створити експозицію відділу новітньої історії було непросто. В проєкті музею для нього виділили найбільший зал. А взагалі, робота над відділом тривала задовго до будівництва приміщення музею. Наші фонди та науковий колектив розмістили на вулиці Котовського, 37 (тепер Полковника Нечая, мікрорайон «Новий Світ»). Там займались підготовкою до створення експозиції. У відділі працювали 4 науковці, а фонди вже тоді нараховували до 100 тисяч експонатів. Ми були молодими, без досвіду у музейній справі, проте діяли скрупульозно. Експозицію нам наказали будувати на засадах радянської ідеології. Та ми вирішили піти новаторським шляхом. Тоді серед музейників СРСР точилась дискусія, аби відмовитись від традиційного хронологічного показу музейних експонатів. А наші наукові працівники понад усе любили Тернопільщину. Відповідно, ми хотіли висвітлити у новій експозиції саме історію рідного краю!

Наприкінці 1980-х у відділі новітньої історії стартувала серйозна модернізація. Наш музей першим в Україні розпочав реконструкцію розділу «Перша світова війна та Національно-визвольна боротьба 1918-1920 років». Такого ще ніхто в державі не робив, це засвідчили фахівці з Міністерства культури. У наступні десятиліття ми розробили інші розділи. Наприклад, змінили концепцію вітрини про Другу світову війну – створили меморіал жертвам сталінських репресій. Він сформований на реліквіях людей, котрі вижили у «таборах смерті». Зробити це було важко, не вистачало матеріалів. Ми публічно звернулись до жителів області, аби здобути експонати. Багато людей відгукнулись. Приміром, Ярослава Онуферко, членкиня ОУН, яка десять років була в таборах у Мордовії, зберегла картинки, вишивку, свій справжній табірний знак, і все це передала для музею.

Завдяки землякам із діаспори, ми створили потужний розділ «Українська діаспора за кордоном». Він популярний серед відвідувачів. Післявоєнний період у нашому відділі ми теж показали в аспекті Тернопілля. Для цього знайшли колекційні зразки художньої кераміки, музичні інструменти, годинники, унікальну колекцію нумізматики Михайла Ступки з села Чернихів тощо. Деякі фрагменти первісної конструкції довелось зруйнувати, аби зробити інтер’єри. Маємо фрагменти житла міщан, вітрину, де розміщені листівки і фотографії Тернополя, датовані кінцем 19-початком 20 століття. Вона і досі активно працює. 

Відділ стародавньої історії – розповідає Олег Гаврилюк, завідувач відділу

– Експозиція відділу стародавньої історії багатогранна. Почну з археології. Більшість експонатів, які ми маємо, впорядкував у хронологічній послідовності визначний історик Олександр Ситник. У 1977-1985-их роках він очолював палеолітичну експедицію на Тернопільщині. Розкопки велись у Пронятині, де знайшли палеолітичну стоянку. А я познайомився з Олександром Степановичем ще в 1975 році, коли музей знаходився на вулиці Котовського. Розділ археології поповнився різноманітними прикрасами, наконечниками списів, кам’яними і бронзовими сокирами, реконструкціями житла, людськими похованнями. Маємо матеріали, які ілюструють добу Середньовіччя і Новий час. Приміром, діорама з військами Батухана під Кременцем. У нас також представлена епоха Національно-визвольних змагань на чолі з Богданом Хмельницьким. Є елементи озброєння – татарського, козацького, польського тощо, речі побуту різних століть, костюми, килими з мануфактур на Тернопільщині з гербами і датами. Експозиція раніше закінчувалась подіями Першої світової війни. Та на початку 90-років розділ перебазували до відділу новітньої історії.

Відділ природи – розповідає Антоніна Баран, завідувачка відділу

– Тій експозиції відділу природи, яку ми маємо зараз, слід завдячувати Сидонії Зелінській – завідувачці відділу з 1972 по 1988 роки. Цьому передували: відвідини музеїв, поповнення та аналіз наявних природничих колекцій та співпраця з багатьма вузькими спеціалістами: спелеологами, палеонтологами, екологами, ботаніками, біологами тощо. Для оформлення експозиції були залучені групи кращих художників, проектантів і макетувальників зі Львова і Києва. Митці з допомогою діорам втілили всі задумані ідеї в реальність та намалювали ту красу, яка є сьогодні.

Гордість музею – фондові колекції

Унікальною є фондова збірка музею. На даний момент вона налічує понад 270 000 одиниць. Третина фондів представлена в експозиційному просторі. Усі експонати доглянуті, адже у закладі діє правило: «Зручні, добре організовані чисті фонди набагато важливіші, ніж приголомшлива експозиція при погано організованих фондах». Тут чітко дотримуються температурно-вологісного режиму. Всі експонати належать до 24 фондових груп. Про кожну з них можна говорити безкінечно, каже головний зберігач фондів Ірина Ленчук.

Приміром, група «Археологія» налічує до 40 тисяч одиниць та демонструє всі археологічні періоди Тернопільщини. «Рідкісні документи» відтворює історію Тернопільщини з XVI століття: пергаменти, привілеї від королів, надання Магдебурзького права, різні папери. Цікава група «Філателія», що складається з 36-37 тисяч одиниць збереження. Її гордістю є серія «Підпільна пошта України» – двадцять сотень марок, які видавались з 1946 по 1981 рік у США та Німеччині.

У групу «Живописні, графічні і скульптурні роботи» входять витвори як західноєвропейського, так і сучасного мистецтва. Родзинкою стали скульптури Іоанна Пінзеля. Завдяки групі «Листівки» можна побачити архітектурні куточки Тернополя, знищені під час війни. Група «Нумізматика» – це колекції монет та медалей. У групу «Декоративно-ужиткове мистецтво» входить вишивка, різьба по дереву, кераміка. В музеї зберігаються до ста зразків борщівської сорочки, до 600 зразків вишитих українських рушників. Група «Речові матеріали» містить телефони, друкарські машинки, годинники, колекцію «Шевченкіани», зокрема «Кобзар» 1776 року. Є нові надходження й від 24 лютого…

– Минулоріч до нас надійшли 1500 нових експонатів. Триває їхнє наукове вивчення. Це речі з архівів тернопільських діячів, побутові предмети, цінні книги, нумізматика, декоративно-ужиткове мистецтва. Є велика колекція ікон. Не все є можливість відразу виставити в експозицію, та запевняю вас – кожен музейний предмет має свою неповторну історію, – зауважує Ірина Ленчук.

Як працюють у час війни?

Зараз у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї працюють 45 науковців. На минулий 2022 рік мали безліч планів. Та у лютому почалась повномасштабна війна. Вона змінила життя усіх... Найперше музейники хвилювались за цінну фондову збірку. Наукові працівники й завідувачі відділів швидко організувались та зробили все можливе, аби зберегти експонати на випадок атаки ворога на Тернопіль. А коли речі були в безпеці, колектив почав займатись волонтерством.

– Ми щодня приходили на роботу й допомагали армії. Різали перев’язувальні матеріали для поранених бійців, також наші працівники влились у волонтерські центри міста. Готували стрічки й передавали тим, хто плів маскувальні сітки. Після того, як про нас написали журналісти, тернополяни стали зносити сюди одяг і тканину. З кольорових речей ми робили викрійки спідньої білизни для воїнів. А за якийсь час самі навчились плести сітки. Донині відправляємо їх на фронт. Музейники власноруч в’яжуть основи, формують каркас і виготовляють маскування різних кольорів, залежно від запиту військових. Наші сітки користуються попитом, – розповідає заступниця директора Наталія Чеканова.

Але й музейна діяльність на період вторгнення росії не зупинилась. Колектив установи брав участь у грантових проєктах, писав статті патріотичного характеру, в яких поєднали історію минувшини й сьогодення. Більш активно почали вести сторінки музею у соцмережах, розповідаючи про нього читачам. Також за 2022 рік тут провели 6 масштабних краєзнавчих конференцій. Доповідачами на них виступили як тернопільські науковці, так й історики з усієї України і навіть із-за кордону. Що цікаво, конференції проходили у змішаному форматі – онлайн і офлайн, а кожна з них завершувалась науковим збірником.

– Ми провели усі заплановані виставки. Крім них, створювали виставки до певних визначних дат. Для дітей організували різні заходи, зокрема майстер-класи. Під час війни до нас нерідко звертаються організації, які опікуються внутрішньо переміщеними особами. Переселенці не лише приходять у музей на оглядові екскурсії, ми також робимо для них виїзні заходи й виставки. Людям подобається пізнавати історію невідомого Тернопілля, – додає Наталія Чеканова.

Наостанок, в обласному краєзнавчому музеї провели кілька благодійних аукціонів, а виручені від продажу мистецьких предметів кошти передали на потреби Збройних Сил України. При вході стоїть скринька, куди відвідувачі можуть задонатити на армію. Ще у музеї ведуть облік загиблих тернополян у ході російсько-української війни. В експозиції відділу новітньої історії створена ціла меморіальна дошка, де вказані понад сотня наших загиблих земляків, які віддали життя за рідну землю у період 2014-2021 років – фази війни на Донбасі.

– Тепер ми щодня відстежуємо пресу та інтернет і фіксуємо усіх військових, які померли на передовій. Вивчаємо їхні біографії. Цей облік ведемо регулярно, і в майбутньому наш колектив хоче створити стіну пам’яті загиблих Героїв. Ми прагнемо назавжди зберегти їхні імена в серцях краян… Тому працюємо і чекаємо Перемоги! – завершує заступниця Наталія Чеканова.

ДОВІДКА. Детальніше прочитати цікаву інформацію про музей можна на його сторінках у різних соцмережах: Фейсбук – http://surl.li/egpok, Інстаграм – http://surl.li/egpxl, а також на офіційному сайті установи – https://tokm.com.ua/.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.