Декомунізували та дерусифікували: як змінився Тернопіль після початку війни (РЕПОРТАЖ)

• Після початку повномасштабного вторгнення росії у Тернополі вирішили остаточно покінчити з усім російським та радянським – демонтували пам’ятники, таблички, перейменували вулиці.
• Як змінилось місто? Ми зробили фоторепортаж. 
• Напишіть свою думку у коментарях.

Пам’ятник Пушкіну

«Вєлікого російського поета» демонтували у місті першим після початку війни. Місцеві по–різному відреагували на це. Для багатьох то стало несподіванкою, і дехто навіть одразу не повірив, коли побачив фото у соцмережах. Дехто вважав, що  не варто демонтувати пам’ятник, а хтось навпаки – що його треба було зняти ще раніше.

Тепер постамент пустує. Яка його подальша доля – стане відомо вже після перемоги України. Наразі ж багато місцевих хочуть бачити на цьому місці монумент відомому українському діячу або ж нашим захисниками.

Пам’ятник радянським льотчикам

Пам'ятник демонтували в ніч з 13 на 14 квітня. Довгий час навколо цього монументу були суперечки. Вони почались ще після здобуття Україною незалежності. Тоді у місті демонтували пам'ятник Леніну, кілька мілітаристських монументів, вулиці. Однак літак залишили. Імовірно, він стояв би на своєму місці ще довго, якби не російсько–українська війна.

Тепер замість літака – прапор. Багато тернополян пропонують встановити новий літак, щоб символ міста залишився, адже у багатьох літак не асоціювався з радянським періодом. Дехто пропонує встановити український винищувач «Привид Києва», хтось бачить на цьому місці зменшену копію знищеної окупантами «Мрії», а дехто пропонує встановити там байрактар.

Пам’ятні таблички

Демонтували і деякі пам’ятні таблички. Така була на будинку, що на бульварі Тараса Шевченка. Вона вказувала на місце, де загинув Анатолій Живов – радянський військовий.

На фасаді добре помітно, де колись була табличка.

Змінили назви вулиць

Упродовж трьох місяців спеціальна комісія вирішувала, на честь кого назвати вулиці з іменами російських та радянських діячів. Загалом змінили назви 13 вулиць.

Однак старі таблички у багатьох місцях лишились. Їх ще не встигли замінити. До прикладу – на вулиці Торговиці ще є таблички з назвою старої вулиці.

Є і стара назва на вулиці Танцорова.

Загалом замінили назви наступним вулицям:

• вулицю Танцорова на вулицю Старий Поділ (історична назва);
• вулицю Живова на вулицю Торговиця (історична назва. Її було зафіксовано на кількох мапах міста, зокрема 1937-193838 р.р. Вона, відповідно до ідеї комісії, нагадуватиме про торгівельне минуле);
• вулицю Макаренка на вулицю Іванни Блажкевич (дитяча письменниця, громадська діячка, просвітниця, родом з села Денисів на Тернопільщині. Весь свій життєвий шлях жінка боролася проти гнобителів українства);
• вулицю Чехова на вулицю Олени Теліги (провідна діячка ОУН, поетеса, літературна публіцистка та критикиня. Її на всеукраїнському рівні відносять до борців за незалежність України у XX столітті);
• вулицю Агрономічна на вулицю Дарії Віконської (письменниця, публіцистка, літературна і мистецька критикиня, перекладачка тощо. Вона є єдиною українською літераторкою, котра проживала у Тернополі в 1920-1930-ті та стоїть в одному ряду з Марко Вовчок і Оленою Телігою);
• вулицю Бригадна на вулицю Омеляна Пріцака (український та американський тюрколог-мовознавець, історик, який своє дитинство і юність провів у нашому місті. Чоловік свого часу був одним із засновників і першим директором Українського наукового інституту Гарвардського університету, згодом – очолив Інститут сходознавства НАН України, був співзасновником Міжнародної асоціації україністів, професором всесвітньовідомих вищих навчальних закладів тощо);
• вулицю Гагаріна на вулицю Івана Гавдиди (був заступником Голови Проводу ОУН та одним з ініціаторів створення Молодіжного Конгресу Українських Націоналістів. Діяч народився у Тернопільській області, за життя видав чимало статей та публікацій, а ще очолював Центр національного відродження імені Степана Бандери у Києві);
• вулицю Достоєвського на вулицю Ілярія Бриковича (гімназійний професор, освітній діяч, виходець з тернопільської давньої міщанської родини, хоча у нашому місті досі ніяк не вшанований. Він входив до керівних органів багатьох українських товариств. За громадську позицію був заарештований органами НКВС, загинув в ув’язненні);
• вулицю Глінки на вулицю Миколи Леонтовича (український композитор, хоровий диригент, піаніст, педагог, збирач музичного фольклору тощо. Автор відомих хорових обробок українських народних пісень, зокрема його «Щедрик» співають в усьому світі як різдвяну колядку);
• вулицю Ломоносова на вулицю Князя Святослава (прославився як талановитий воїн і полководець. Повернув до складу Київської держави племінне княжіння в’ятичів (964 р.), розгромив Хозарський каганат, вів війни на Північному Кавказі та активну політику щодо Візантії);
• вулиця Пушкіна – Захисників України (цю назву комісія пропонує присвятити усім Захисникам, які зараз боронять Україну від ворога);
• вулиця Толстого – вулиця Євгена Мєшковського (генерал-хорунжий Армії УНР, полковник УГА, з 1918 року – начальник Начальної команди (штабу), що знаходився в Бережанах. Помер у Тернополі через важкі поранення у бою й похований на Микулинецькому кладовищі. До слова, в Україні є могили лише двох генералів Армії УНР: Мєшковського в нашому місті та Василя Тютюнника в Рівному, на честь якого там названа вулиця);
• вулицю Чалдаєва на вулицю Патріарха Любомира Гузара (український релігійний діяч, патріарх-предстоятель Української Греко-Католицької Церкви, представник славетного роду Гузарів).

Теплохід Герой Танцоров  

Разом з вулицями, замінили назву  теплоходу «Герой Танцоров». Тепер це «Ян Амор Тарновський».

Демонтували техніку

Старий парк – місце, де збереглося найбільше пам’яток радянським військовим, оскільки тут раніше був «Парк слави». Поруч була радянська техніка. Її демонтували та віддали на потреби військовим.

У парку після війни хочуть провести реконструкцію. Демонтувати залишки радянських монументів, перенести військове кладовище, тощо.

Мозаїка Валерія Ламаха

Зникають і деяка інша спадщина СРСР. Так вже не можна побачити мозаїку українського та радянського митця Валерія Ламаха на будівлі «Текстильника». На стіні був зображений орнамент та п’ять постатей: спортсмен, вчений, хлібороб на полі, будівельник та мати з маленькою дитиною.

Під час ремонту фасаду мозаїку залишили, але її закрили банери.

Читайте також:

Заштукатурять чи залишать? Яка доля унікальної мозаїки на фасаді «Текстильника»

Радянські мозаїки лишилися

Інша мозаїка є на бульварі Данила Галицького. Вона не потрапила до переліку об’єктів, які треба демонтувати. На ній зображено щасливий український народ, який зустрічає радянських військових.

А як вважаєте ви, чи потрібно її демонтувати? Пишіть у коментарях!

Герой–матрос на своєму місці

Не чіпали і пам’ятник Герою–матросу. Він стоїть біля гуртожитку «Чайка».

Він був встановлений ще в 1960-х поблизу Надставної церкви. У 1990-му році його перемістили. Яке ж відношення має радянський матрос до такого «портового міста» Тернопіль? Насправді ж він з’явився у нас не випадково.

– Хоча Тернопіль розташований  далеко від моря, цей пам’ятник з’явився не просто так, – розповідає тернополянин Антон Марчевський. – У Тернополі існувала морська школа ДТСААФ. Також у післявоєнний період під час відбудовування міста встановлювали різні монументи. Пам'ятник матросу встановили ще й через те, що в Тернополі була човнова станція і стоянка катерів. У середині 60-х років пірс та пляж біля замку демонтували, оскільки в тому місці застоювалась вода. Ще деякий час пам’ятник стояв на своєму місці, а після того, як збудували приміщення готелю «Чайка», монумент перенесли. Тут він знаходиться вже близько 30-ти років. Щоправда, це уже не готель, а гуртожиток  об'єднання громадян тернопільської обласної організації Товариства сприяння оборони України.

Тепер пам’ятник в не найкращому стані – обріс лишайником та мохом. Постамент зруйнували, коли встановлювали МАФ.

Як вважаєте, и потрібно демонтувати залишки радянських монументів? Пишіть у коментарях!

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google