Маловідоме про Архикатедру Тернополя

Справжню історію одного з найстаріших храмів Тернополя – Архикатедрального Собору Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці, що спростовує ряд міфів і відкриває маловідомі факти на основі архівних документів, дослідив синкел у справах стратегії розвитку УГКЦ Тернопільсько-Зборівської архиєпархії, доктор історичних наук, отець Віталій Козак. На основі зібраних і опрацьованих матеріалів він написав монографію «Архикатедральний Собор у Тернополі».

Створив історичний путівник

Науково-популярне видання, обсягом 120 сторінок, побачило світ у видавництві «Джура». Книга складається із п’ятнадцяти розділів, містить численні ілюстрації та п’ять додатків – документи XVIII–XX століть, що висвітлюють процес фундації і будівництва храму, причому частина з них опублікована вперше. Вступне слово написав владика Теодор Мартинюк, а передмову – доктор мистецтвознавства, професор Наталія Урсу.

Для широкого загалу  читачів книгу «Архикатедральний Собор у Тернополі» презентували 30 червня в Архикатедральному соборі Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці. Придбати видання вартістю 60 грн. можна в книжковій крамниці цього храму. Всі кошти спрямують на реставрацію споруди.

- Книга задумувалася, як наукова монографія, але ілюстрована, щоб зробити її привабливішою для широкого кола читачів., – розповів автор видання. – Це своєрідний історичний путівник, який би був при храмі і туристи могли б придбати його на згадку про наше місто. Я дотримувався формату науково-популярного видання, що ставило певні рамки: не збільшувати надміру розмір книги, не переобтяжувати інформацією читача, не давати непотрібної інформації. Вся дотична інформація зазначена у посиланнях, немає літературних відступів, текст максимально лаконічний.

До речі, ідея написання цієї книги виникла під час наради із настоятелем храму НЗПБ Орестом Павліським перед початком реставраційних робіт у захристії три місяці тому. Зважаючи на те, що в процесі відновлювальних робіт відкрилося багато цікавих деталей, – камін, вікна тощо, отці поставили собі за мету розробити довгостроковий план реалізації реставрації храму і зіткнулися з тим, що не мають достовірного тексту про Катедру.

Опублікував нові документи

Взявшись за написання справжньої історії одного із найстарших храмів Тернополя, отець Віталій вирішив розставити всі крапки над «і», тобто якнайповніше розповісти про маловідомі факти з історії даної споруди на основі давніх документів. Над монографією працював три місяці. Опираючись на матеріали з Краківського архіву домініканців, Львівського реставраційного інституту «Укрзахідпроектреставрація» та інші документальні джерела, він намагався дати відповіді на питання: скільки років будувався храм, хто розробив його проект, чи була колись на місці собору дерев’яна церква, що відбувалося у міжвоєнний період, як проходила реставрація храму в радянський час тощо.

- Для мене особисто найцікавіше було розібратися із хронологією храму, чому будівництво тривало 30 років? – каже о. Віталій Козак. – Я співставив схожі будівництва храмів і дійшов до висновку, що жодне не тривало стільки років. Щодо міфів, то не підтвердився факт про існування дерев’яної церкви на місці сучасного храму, що регулярно повторюється тернопільськими краєзнавцями.

Найновіше дослідження – це малознана історія заснування Архикатедри. На думку автора, воно буде цікаве ще й тим, що в додатках вперше опублікували матеріали, невідомі  широкому загалу. Зокрема, це угода між Потоцькими щодо побудови храму, котра проливає багато світла на сам період будівництва. Малознані рукописні документи польською мовою зберігалися в архіві отців-домініканців у Кракові. У книзі їх подали в додатках, що дозволить іншим дослідникам працювати з ними в майбутньому.

- Насправді цей туристичний путівник є заявкою на серйозну розвідку, оскільки всі аргументи, які наводить автор, глибоко історично й науково обґрунтовані, – каже рецензент видання, релігієзнавець, доктор історичних наук Елла Бистрицька. – В книзі спростовано низку стереотипів, які склалися навколо історії нашого міста. Всі, хто цікавляться історією Тернополя, знають, що в нас було три церкви з часу заснування міста, що тут була велика руська людність, але мало говориться про те, що тут існувала польська католицька парафія і було збудовано два костели – старий і новий. У своїй книжці о. Віталій зауважує, як насправді називалися ці храми. Один був присвячений Івану Хрестителю, а другий – Різдву Пресвятої Богородиці. В новому дослідженні на основі співставлення розвідок, інвентарних книг, каталогів, автор робить свої висновки і подає своє бачення і розуміння тих подій.

Спростував міфи

Досліджуючи історію домініканського костелу, о. Віталій Козак не оминає дискусійні питання, які переростали в міфи і переходили з книжки в книжку. Один з них – що було колись на місці Архикатедрального собору? Згідно теорії Ізидора Кордуби, тут колись стояла православна дерев’яна церква. Розкручуючи це питання через історичні документи, о. Віталій дійшов висновку, що це місце не було забудоване, що фундація 1744-1749 рр, надана Юзефом Потоцьким, стосувалася визначення меж, де має стояти новий домініканський костел.

Ще одне цікаве питання – чому храм так довго будували? Адже заявлено, що будівництво тривало з 1749 до 1779 року, тобто 30 років. Для такого типу будівель – це дуже тривалий термін.

- Автор нового дослідження підходить до цього нестандартно, – зазначає Елла Бистрицька. – Він звертає увагу на будівництво схожого собору в м. Станіславові, який фінансувала Фундація  Юзефа Потоцького. Оскільки це був кінець літа, то, очевидно, що таке будівництво не могли розпочинати. Другий момент – заявлення Фундації є лише початком, але на той момент ще не було проекту самого собору. Тому будівництво аж ніяк не почалось у 1749 р. До того ж у травні 1751 р. Юзеф Потоцький помер. Співставляючи документи, о. Віталій дійшов висновку, що будівництво домініканського собору тривало з 1771 р. до 1777 р., бо в цьому році художник Станіслав Строїнський приступив до внутрішнього оздоблення храму. До того ж будівництво мало два етапи: монастир для домініканців та сам храм.

Ще одне до кінця нез’ясоване питання: хто ж був архітектором споруди? Більшість дослідників віддавали авторство відомому тогочасному архітектору Яну де Вітте, тоді як отець Віталій Козак наводить документи, які свідчать про те, що проект домініканського храму належить Августу Мошинському.

У виданні подано також багато іншої цікавої інформації про розпис храму, архітектурні особливості, про храм у воєнний і міжвоєнний часи, реставрацію у радянський період, сучасні інтер’єр та екстер’єр.

- Завдяки цій книзі ми маємо можливість реалізувати наш задум щодо реставрації споруди, – каже настоятель храму Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці о. Орест Павліський. – Ми вже організували екскурсії до підземелля Катедри, що наразі перебуває на реставрації. У відновленому підвалі плануємо зробити музей старовинного сакрального мистецтва Тернополя. Також хочемо відновити оглядовий майданчик із доступом на вежі.

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google