З леґо та капелюхами: як вчительки тернопільської школи розкривають дітям світ знань

• «20 хвилин» продовжує серію публікацій про освітян Тернопільщини. Ми розповідаємо історії педагогів Тернопільщини, яким попри пандемії, війну та нові умови вдається не просто навчати дітей, а розвивати їх таланти та перетворювати кожен урок на свято. 
• Знайомтесь, це вчительки початкових класів школи №18 з Тернополя Наталія Ковальська та Наталія Дмитрів. Сьогодні під їх опікою перші знання отримують учні 2-А та 4-В класів. 

Ми завітали на уроки до вчителів та побачили, як це бути мотиватором для дітей. Розкажемо про кожну вчительку окремо, а розпочнемо з класної керівниці 4-В класу Наталії Дмитрів.

Діти люблять не конспекти, а ігри та увагу

Вчитель – робота складна та водночас цікава, зазначає Наталія Дмитрів, яка мріяла про цю професію ще з дитинства. Все починалося зі звичайних іграшок, а вже сьогодні за її плечима 13 років педагогічного досвіду, а щодня відкриває нові знання для 33 учнів 4-В класу. 

– Я навчалася у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка. Пам’ятаю свою першу практику і тоді здавалося, що я ще до повноцінної роботи у школі не доросла. Є люди, які під час навчання вигорають і після змінюють напрямок своєї діяльності, натомість я тільки сильніше закохалася у цю професію і після завершення університету навіть не вагалася, де мені працювати. Отримавши досвід у районній школі, вирішила розвиватися далі і перейшла до навчального закладу №18, – розповідає пані Наталія. 

Учні – мотиватори для вчителя, адже завжди хочеться зробити уроки змістовними та пізнавальними. Тож, купу фактів із книжок замінюють на цікаві презентації. Наталія Миронівна ділиться власним досвідом. 

– Нова українська школа дає великі можливості для вчителя та учнів, а ми ними вправно користуємося. Ще п’ять років тому ми мали напхати у голови дітей більше інформації і змусити дітей її запам’ятати. Зараз оті всі правила – табу. А головне кредо – вклади в дитину те, що знадобиться їй у дорослому житті. Тож, жодне правило не зазубрюється, а розбирається. Інколи за допомогою квестів, інколи за допомогою презентацій, а десь взагалі допомагає тільки гра, – каже вчителька. 

Основна задача для сучасного вчителя – не перетворити дитину на комору формул, а навчити її мислити. Адже саме мислення, вміння аналізувати та робити висновки знадобиться у дорослому житті. 

– Нам з дітьми сумно на уроках ще не було жодного разу. І це не через те, що ми в гонитві за програмою. Ми на уроках вчимося граючись, і це зараз дуже добре. Ось я в своїй практиці використовую методи критичного мислення. Найбільше дітям до вподоби робота із шістьма капелюхами, обери позицію, фішбоун, полюбляють, коли застосовую LEGO. Ось після таких уроків у них очі блищать і навіть на перерву не хочуть виходити, – розповідає класна керівниця 4-В класу.

Вчитель має пам’ятати, кожна дитина – особистість. І головне, за чотири роки роботи не знищити цю особистість, а навпаки – виростити її, розправити крила дитині. Повинна бути похвала, кожна людина вчиться на своїх помилках. Зробила помилку? Разом проаналізували і все. Ніхто потім не згадує про те. Не треба цькувати дітей. 

– Я розумію, що не всім дітям дано знати математику, гарно стрибати зі скакалкою чи писати твори. Тому під час уроків не акцентую увагу на їх недоліках. Навпаки привчаю, один класно, швидко розв’язує задачі, інші – розв’язують приклади. Є діти, які пишуть вірші і найшвидше читають. А деякі взагалі обожнюють природу і готові годинами її вивчати. Діти один одного підтримують, – додає пані Наталія.

Візьми капелюх і розкажи про емоції

Ми завітали до Наталії Дмитрів на урок і побачили як на практиці діє метод зі шістьма капелюхами. Клас показав, як завдяки одному віршу можна розвивати творче мислення. 

– Дітки не просто читають текст, а завдяки цим капелюхам відчувають різні емоції. І страх, і захоплення, і здивування. Бачите, на одному маленькому вірші можна розвивати багато видів критичного мислення. Є шість капелюхів і кожен має своє мислення. Дитина грає певну роль, яка їй відповідає, дивиться на себе збоку, а на проблему − з певної точки зору. Змінюючи капелюхи, змінює ролі, ракурс розгляду питання. Ще у другому класі для них це було важко, а зараз вже мають досвід, навички і все у них виходить, – каже Наталія Миронівна. 

Наприклад, білий капелюх – інформація, факти. Червоний – емоція, почуття. Чорний – негативні сторони ситуації. Жовтий – переваги, позитивні сторони. Зелений – творчість. Синій – рефлексія, підбиття підсумків. Бажання дітей брати участь у цій грі нас вразила, адже це була шалена активність. Якщо ж одна дитина розгубилася, інші їй активно допомагали. 

Грай в LEGO – отримуй знання

Нині конструктори LEGO є незамінним матеріалом для занять з дітьми у початковій школі. LEGO-технологія цікава тим, що об’єднує в собі елементи гри та експериментування. За допомогою нього діти вивчають математику, мову, знайомляться з довкіллям і навіть малюють цеглинками. 

– Для моїх учнів LEGO – улюблена іграшка. Коли бачать, що починаю його діставати, то безмежно щасливі. Часто застосовую його на математиці. Завдяки кубикам ми вивчити таблицю множення, розбираємо приклади. LEGO System містить дрібні деталі, тому використовую для роботи в групах, а ось великі LEGO-цеглинки роздаю для виконання самостійних вправ. Акцентують увагу на кількості штирів, називають цеглинку за їхньою кількістю. Коли діти навчаться вправлятися з цеглинками, можна переходити до складніших індивідуальних та групових завдань, – ділиться своїм досвідом вчителька. 

Крім математики, за допомогою конструктора 4-В вивчає і українську мову. Адже LEGO-цеглинки вчать дітей творчо мислити, знаходити взаємозв’язки, будувати ланцюжки логічних суджень, планувати свої дії, висловлювати власну думку. 

Стань для учнів другом

Тернополянка Наталія Ковальська працює у школі вже 18 років. Зі слів педагога, обрати професію  її надихнула перша вчителька, а потім практика в університеті і все закрутилось на довгі роки. 

– Я пам’ятаю свою першу вчительку Наталію Іванівну, вона викладала у Тернопільській школі №15. Вона завжди ставилася до нас з таким теплом, була рада нашому приходу, намагалася вирішувати всі наші проблеми і була другою мамою. Це знаєте, така дитяча любов до вчительки. Я тоді собі подумала, хочу бути як вона, щоб мене так любили діти, щоб я допомагала їм пізнавати нове. Як показує сьогодення, моя мрія здійснилася, – каже Наталія Ковальська.

За роки роботи програми змінювалися, тож наразі класній керівничці 2-А класу є з чим порівняти. З її слів, сучасні діти – інакші, а отже і підхід до них має бути зовсім іншим. 

– Для мене важливо розуміти кожного учня, знати чим він живе зсередини. Тож, коли я набираю новий клас, то не просто знайомлюся з кожним, стаю з ними на одну ланку. Це означає, що ми можемо обговорити мультяшних героїв, поділитися секретами, трохи посміятися. Бо коли ти відкрита для дітей, то і діти готові відкриватися для тебе. Коли переступаєш поріг школи, на обличчі має бути посмішка і піднесений настрій. До того ж, зустріти дітей можна не запитанням про вивчені уроки, а просто запитати про справи та настрій, – ділиться порадами Наталія Богданівна. 

Навчання у поєднанні з патріотизмом 

Аби зберегти увагу дітей, вчительці 2-А класу доводиться за один урок змінити до 20 видів діяльності і це не залежить від предмету. Діти отримують нові знання граючись, що значно спрощує для них шлях отримання інформації. 

– Діти з цікавістю і захопленням виконують різні вправи: це і повітряні кільки, черепаха та сорока, вправи: «Фотоапарат», «Влучність», «Великі перегони». Також ми використовуємо метод стеження. Дітки читають і стежать пальчиком, саджаючи кожне слово у човник. Працює зорова пам’ять, слухова пам’ять, а також тактильне відчуття. Навчання у нас інтегроване, тож дітям цікаво і приносить хороший результат, – каже Наталія Богданівна. 

До того ж, жодний урок не проходить без нових гостей – казкових героїв, які також допомагають вирішувати завдання або навпаки створюють перешкоди. 

– Ось нещодавно на математику ми запрошували Незнайку, Кмітливчика. І якщо Незнайка допускає помилки і діти намагаються відшукати їх, виправити. Тоді дитина знає, що вона йде у правильному напрямку. Бо це дуже важливо вчитися на помилках і не боятися їх допускати. А ось Кмітливчик навпаки дає поради, що потім дітки використовують, – розповідає вчителька. 

Та вивчаючи правила, не варто забувати і про найголовніше – виховати у кожному з них патріота, гідного громадянина своєї країни. Задля цього клас з першого дня має свої українські традиції, яких намагаються дотримуватися. І вчителька вже бачить результат.

– Роблячи будь-яку презентацію, я намагаюся додати наших українських кольорів, символіки чи музики. Діти часто співають народні пісні, Гімн України та вбираються у вишиванки. Але найбільше мене вражає, коли я прошу просто розмалювати квадратик на математиці або рядок на мові, то вони розфарбовують синім і жовтим. Вони постійно просять розповісти їм цікаві факти про нашу країну і уважно слухають. Я вважаю, що це правильно, адже ми маємо виховувати достойного, порядного, інноватора, громадянина нашої України, – додає пані Наталія.

Читайте також:

Як найкращий вчитель України із Заліщиків Василь Дяків змінив звичайні уроки історії

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.