30 березня в Історії: День святого Олексія або Теплого Олекси

Батьки одружили його з багатою римлянкою, але Олексій покинув дружину і присвятив своє життя Богові. У місті Едесса в Сирії 17 років молився при храмі Пресвятої Богородиці. Діва Марія з’явилася паламареві і сповістила, що Олексій є чоловіком Божим.

В цей день пасічник виставить бджоли на пасіку, вівсянка засвище свою пісеньку: "Покинь сани, бери віз!", а щука-риба хвостом лід розіб'є.

Якщо цього дня погода вже тепла, сніг зійшов, то пасічник виносить вулики з бджільника, замовляє бджіл, щоб інших хазяїв не шукали, молиться, щоб Бог послав гарне літо й, відповідно, багато меду, тоді розкриває дверцята, і бджоли роблять перший обліт. Кропить їх освяченою на Стрітення водою, промовляючи: "Теплий Олекса випускає бджіл на весну”.

Якщо ж сніг не зійшов, морози ще досить сильні, то пасічник іде в бджільник, торкає рукою вулики і каже: "Нуте ви, бджоли, готуйтесь, бо прийшла пора. Йдіть, не лінуйтесь, приносьте густі меди і рівні воски, і часті рої Господу Богу на офіру, а господареві на пожиток". Крім того, пасічник молиться, щоб Бог послав "медове" літо, читає молитву і святому Олексієві, щоб той захищав бджіл від лиха і всякої напасті.

Перший пташиний спів ранньою весною належить вівсянці. За стародавнім віруванням, саме в день Теплого Олекси вівсянка вперше співає свою пісню, незважаючи ні на сніги, ні на морози, які ще бувають доволі затяжні. Пісня вівсянки імітується словами так: "Діду, діду, сій ячмінь!", "Кидай сани, бери віз-з-з!.. та й поїдемо в рогіз-з-з!" Якщо промовити до неї: "Іду в ліс по рогіз, ходи зі мною”, то рік буде врожайним на ягоди та гриби. Хто на Теплого Олекси почує вівсянчину пісню, буде весь рік веселий.

Щука цього ж дня лід хвостом розбиває, і це навіть почути можна, варто тільки вийти рано-вранці до води й прислухатися. За легендою, ту весняну щуку, що лід розбиває, можна голими руками впіймати, але це небезпечно. Якщо спіймати цю щуку, то можна з рибальством сміливо прощатися — не буде вже вдачі.

Щука викидає ікру зазвичай на теплого Олексу, можливо, тому вона й «розбиває хвостом лід». Рибалки святкують цей день, сподіваючися «на добрі лови», бо «хто не почитає святого Олексія, чоловіка Божого, тому риба на руку не піде».

У цей час журавлі повертаються з вирію. Діти кидали перед журавлями на землю червоний пояс або хустку, щоб ці птахи далі не летіли, а кружляли над тим місцем, де пояс лежить, і вигукували: "Колесом, колесом - над червоним поясом!", "Журавлі, журавлі, я вам перейду дорогу!". Цей звичай має назву - «перев'язування дороги червоним поясом». Також дівчата зав'язували вузли на хустці або поясі і кидали на землю поперед журавлів, щоб вони побачили. Повір'я каже, що журавлі далі не полетять, а покружляють та й сядуть на хату. Зруйнувати журавлине гніздо - великий гріх, оскільки журавель - небесний птах.

Журавлі мовчазні, проте, коли подають голос, крик їхній має особливе значення: навесні віщує тепло, а восени - ранню зиму.

Якщо дівчина зустріне лелеку – має впасти або присісти, тоді перед нею швидко стане суджений.

Від цього дня кажуть: "Журавлі прилетіли і полудень принесли": день стає довшим і людині, яка працює, треба вже, опріч сніданку, обіду та вечері, ще й полуднувати.

Мисливці розповідають, що в день Теплого Олекси ведмеді прокидаються і йдуть шукати поживи. Переказують, що "михайлам" у цей день соромно за своє худе тіло, тож вони ховаються в кущах, доки не від'їдяться.

Лисиці на Олекси переселяються зі старих нір у нові. Кажуть, що у перші три дні свого переселення вони сліпі й глухі: "ходять, як у мареві: їм кури сняться”. Прокидаються лисиці зі свого "курячого марева" тоді, коли їх починають клювати ворони.

В цей день ворон купає своїх дітей і відпускає їх на волю, у самостійне життя. Крук благословляє дітей, щоб чесно в світі жили, щоб крук крукові очі не довбав.

Дівчата колись вірили в те, що як на Теплого Олекси подарувати жебракові сорочку, не забаряться старости. Вони шили й вишивали потай від матерів і, входячи в церкву, вручали біднякам дарунки. А ще напередодні Теплого Олекси йшли ввечері на леваду, де росла стара верба, та із заплющеними очима виламували гілочку. Якщо вона виявлялася рівною і довгою, майбутній чоловік буде високим і струнким. Ту гілочку вдома освячували і у церкві намагалися торкнутися нею хлопця, який подобається. Якщо вдавалося дрібочку верби кинути йому в їжу або підкласти під подушку, неодмінно засватає.

Це був день берези. У цей день збирали березові бруньки. За столом всією родиною пили березовий сік або спеціально приготовлений медово-березовий узвар, або збитень.

Народна хитрість підказує: якщо бажаєш гарного врожаю пшениці, то на Явдохи, Сорок святих і Теплого Олексія слід, вийшовши із церкви, одразу вибрати якнайкраще зерно для посіву. Тоді зернові дуже добре вродять і будуть чисті, як золото.

У минулі часи казали: “Олексій, чоловік Божий, зиму нанівець зводить”, “Зверху пече – знизу тече”. За народною уявою та й за кліматичними спостереження до дня Олексія приходить справжнє тепло, тому народ дав ще одну назву цьому дню - Теплого Олекси.

Цього дня, хоч іноді й на Явдохи, і на Сорок святих, а то й напередодні Благовіщення, жінки, дівчата й діти ішли закликати весну. Селянки брали полотно, виходили в поле, вклонялися на всі боки і, повернувшись до сходу сонця, промовляли: "Ось тобі, евсна-мати, нвоа обновка!" Після цього розстеляли полотно, кллаи на нього пиріг і йшли з надією, що льон і коноплі добре вродять.

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google